![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanDiana Makarova
Ну, і давайте ще про "м'ясні бригади" та жалісливі постики про голих-босих-голодних наших бійців.
Чи кидають м'ясом придані підрозділи?
Так. Заради рапорту нагору, заради підвищень та орденів.
Чи бувають командири-м'ясники?
Так. Починаючи з самого верху. Я знаю, що ви любите постити фоточки з Залужним і клястись йому в вірності, ба навіть порівнювати з богом, я вас розумію, людині треба вірити в доброго батечка - але від м'ясникової стратегії й тактики не вільний навіть ваш улюбленець. І на фронті його часто називають ЗаЖуков. Бо є за що.
Але я також знаю, що командир будь-якого рівня в змозі протистояти дурним наказам, які викосять підрозділ, та й локальної перемоги не дадуть. Щоправда, я також знаю про репресії, які очікують командира в такому разі, див. закон Шаптали-Залужного, який здуру ветував [насправді підписав] Зеленський, а міг би заручитись підтримкою армії на наступних виборах.
Також відомо, що цей закон має і корисні сторони, адже відмовитись виходити в бій у нас ще можливо, і проценти таких відмов вражаюче високі. Щоправда, тепер за це можлива кримінальна відповідальність. От і думай. Закон би був непоганим, якби не ідіоти-командири. А хто призначає ідіотів-командирів? Ідіоти-воєначальники. Які наче вже й не вчились за совка - але вчились тому ж совку.
Але ідея про "м'ясні бригади", що миттєвим вірусом поширилась в інтернеті, була не про це і не для цього. А для того щоб виставити нашу армію такими собі чмонями, тупими від народження та виховання, бідними бо дурними.
Ну-ну, розглянемо. Мій улюблений фронт миттєво відреагував на цей вірус. Мені прислали два фото. Всьоого-навсього два, але які показові!
На першому фото боєць, що прийшов нещодавно на фронт. Має на собі що видали.
На другому фото - він же, але вже вклавшись в екіпіровку та свій фізичний стан.
Де він вкладався в свій фізичний стан? Та де ж, на фронті. На полігоні. Якщо ви гадаєте, що це неможливо - то мені смішно з вас. Я бачила, як качаються військові в найнеймовірніших місцях та ситуаціях. Не говорячи вже про звичайний полігон.
Де брав боєць цей екіп? Та де ж, в інтернеті. Якщо ви думаєте, що військовий не в змозі замовити й виписати собі потрібне спорядження, мені смішно з вас. Мій друг зараз воює в Кліщієвці та околицях, але він встигає ще виконувати й волонтерську роботу - тобто, замовляти для нас щось таке, що лише він може замовити, бо понімає в цьому.
Якщо ви уявляєте, що наші військові сидять в окопах по року, не вилізаючи звідти, то мені смішно з вас. Давно вже всі притомні підрозділи мають располаги для відповзання, у відносному тилу, працюють на передній лінії позмінно.
Повернемось до двох фото.
Це боєць певного підрозділу. Днями я була присутня при тому, як цей підрозділ перебирав свої старі речі, а вони хлопці хазяйновиті, нічого не викинуть, все в дім, тобто, як равлики, возять за собою господарство, а несезонне лишають на зберігання.
Якимось чином в цьому зберіганні знайшлись три мішки дубових берців. Неношених, але таких твердих, таких кирзових, що одним берцем можна було зробити добрячу контузію, якщо сильно замахнутись. Якісь волонтери привезли з барського плеча.
- Дядькам, на рибалку? - несміливо спитала я.
Ми іноді виносимо за ворота непотрібні речі. Розмітаються враз.
- Дядькам, на рибалку. - ствердно кивнули бійці.
Я згадала допис про "м'ясні бригади" і запитала все ж:
- А може, якійсь бідній піхоті?
- Бідній? - заревіли від реготу вони. - Більше сотки отримують і вони, і ми. Що-що, а добрі берці кожен може собі купити. Не позортесь, не везіть це на фронт. Ото дядькам, на рибалку.
І ті кирзові берці пішли вдячним дядькам.
От вам і все.
От вам і відповідь.
Військовий, який не вкладається у власне поліпшене екіпірування - це військовий, якому не дуже хочеться вижити.
Військовий, який сидить на жопі і чекає, що йому привезуть волонтери - це вчорашній день. Бо вкластись принаймні в себе, в свій захист, в апгрейд зброї наші військові наразі спокійно можуть. І більшість це робить.
Тому не треба нам розповідати про бригади, переповнені отакими бідними, тупуватими чмонями. Тому не треба нас запевняти, що їх спеціально виловлюють і компонують в спеціальні цілісінькі бригади.
Ну, а про м'ясників-командирів та навіть воєначальників треба говорити окремо. Бо це вже зовсім інша історія.
Треба говорити про пагубну практику приданих підрозділів.
Говорити треба про неймовірну складність боротьби з армійською бюрократією, про неможливу складність списувати втрачене майно, про ганебну роботу забезпечення. Про відсутність найменшого поняття про стратегію й тактику у деяких командирів того чи іншого рівня.
І поменше молитись на воєначальників.
Поменше їх облизувати.
===
Sergiy Zhevzhik
Ну як на мене, то оригінальний допис був якраз за останнє. А всі чомусь лише на фото повелися
---
Diana Makarova
Sergiy Zhevzhik ні. Оригінальний допис нам розказував, що в Україні СПЕЦІАЛЬНО створюють бригади, повні тупих чмонь, яких не забезпечують, бо вони приречені йти м'ясом. Диявол в деталях
Ну, і давайте ще про "м'ясні бригади" та жалісливі постики про голих-босих-голодних наших бійців.
Чи кидають м'ясом придані підрозділи?
Так. Заради рапорту нагору, заради підвищень та орденів.
Чи бувають командири-м'ясники?
Так. Починаючи з самого верху. Я знаю, що ви любите постити фоточки з Залужним і клястись йому в вірності, ба навіть порівнювати з богом, я вас розумію, людині треба вірити в доброго батечка - але від м'ясникової стратегії й тактики не вільний навіть ваш улюбленець. І на фронті його часто називають ЗаЖуков. Бо є за що.
Але я також знаю, що командир будь-якого рівня в змозі протистояти дурним наказам, які викосять підрозділ, та й локальної перемоги не дадуть. Щоправда, я також знаю про репресії, які очікують командира в такому разі, див. закон Шаптали-Залужного, який здуру ветував [насправді підписав] Зеленський, а міг би заручитись підтримкою армії на наступних виборах.
Також відомо, що цей закон має і корисні сторони, адже відмовитись виходити в бій у нас ще можливо, і проценти таких відмов вражаюче високі. Щоправда, тепер за це можлива кримінальна відповідальність. От і думай. Закон би був непоганим, якби не ідіоти-командири. А хто призначає ідіотів-командирів? Ідіоти-воєначальники. Які наче вже й не вчились за совка - але вчились тому ж совку.
Але ідея про "м'ясні бригади", що миттєвим вірусом поширилась в інтернеті, була не про це і не для цього. А для того щоб виставити нашу армію такими собі чмонями, тупими від народження та виховання, бідними бо дурними.
Ну-ну, розглянемо. Мій улюблений фронт миттєво відреагував на цей вірус. Мені прислали два фото. Всьоого-навсього два, але які показові!
На першому фото боєць, що прийшов нещодавно на фронт. Має на собі що видали.
На другому фото - він же, але вже вклавшись в екіпіровку та свій фізичний стан.
Де він вкладався в свій фізичний стан? Та де ж, на фронті. На полігоні. Якщо ви гадаєте, що це неможливо - то мені смішно з вас. Я бачила, як качаються військові в найнеймовірніших місцях та ситуаціях. Не говорячи вже про звичайний полігон.
Де брав боєць цей екіп? Та де ж, в інтернеті. Якщо ви думаєте, що військовий не в змозі замовити й виписати собі потрібне спорядження, мені смішно з вас. Мій друг зараз воює в Кліщієвці та околицях, але він встигає ще виконувати й волонтерську роботу - тобто, замовляти для нас щось таке, що лише він може замовити, бо понімає в цьому.
Якщо ви уявляєте, що наші військові сидять в окопах по року, не вилізаючи звідти, то мені смішно з вас. Давно вже всі притомні підрозділи мають располаги для відповзання, у відносному тилу, працюють на передній лінії позмінно.
Повернемось до двох фото.
Це боєць певного підрозділу. Днями я була присутня при тому, як цей підрозділ перебирав свої старі речі, а вони хлопці хазяйновиті, нічого не викинуть, все в дім, тобто, як равлики, возять за собою господарство, а несезонне лишають на зберігання.
Якимось чином в цьому зберіганні знайшлись три мішки дубових берців. Неношених, але таких твердих, таких кирзових, що одним берцем можна було зробити добрячу контузію, якщо сильно замахнутись. Якісь волонтери привезли з барського плеча.
- Дядькам, на рибалку? - несміливо спитала я.
Ми іноді виносимо за ворота непотрібні речі. Розмітаються враз.
- Дядькам, на рибалку. - ствердно кивнули бійці.
Я згадала допис про "м'ясні бригади" і запитала все ж:
- А може, якійсь бідній піхоті?
- Бідній? - заревіли від реготу вони. - Більше сотки отримують і вони, і ми. Що-що, а добрі берці кожен може собі купити. Не позортесь, не везіть це на фронт. Ото дядькам, на рибалку.
І ті кирзові берці пішли вдячним дядькам.
От вам і все.
От вам і відповідь.
Військовий, який не вкладається у власне поліпшене екіпірування - це військовий, якому не дуже хочеться вижити.
Військовий, який сидить на жопі і чекає, що йому привезуть волонтери - це вчорашній день. Бо вкластись принаймні в себе, в свій захист, в апгрейд зброї наші військові наразі спокійно можуть. І більшість це робить.
Тому не треба нам розповідати про бригади, переповнені отакими бідними, тупуватими чмонями. Тому не треба нас запевняти, що їх спеціально виловлюють і компонують в спеціальні цілісінькі бригади.
Ну, а про м'ясників-командирів та навіть воєначальників треба говорити окремо. Бо це вже зовсім інша історія.
Треба говорити про пагубну практику приданих підрозділів.
Говорити треба про неймовірну складність боротьби з армійською бюрократією, про неможливу складність списувати втрачене майно, про ганебну роботу забезпечення. Про відсутність найменшого поняття про стратегію й тактику у деяких командирів того чи іншого рівня.
І поменше молитись на воєначальників.
Поменше їх облизувати.
===
Sergiy Zhevzhik
Ну як на мене, то оригінальний допис був якраз за останнє. А всі чомусь лише на фото повелися
---
Diana Makarova
Sergiy Zhevzhik ні. Оригінальний допис нам розказував, що в Україні СПЕЦІАЛЬНО створюють бригади, повні тупих чмонь, яких не забезпечують, бо вони приречені йти м'ясом. Диявол в деталях