don_katalan

Так, цей ефект такий давній, що назвати його можна сміло іменем тих самих монголів, які ще навіть не були, як прийнято в рос.літі, звати "монголо-татарами"
Ефект діє так.
От там десь в голубих водах Керулена купує своїх коней Чінгіз.
Самі прозорливі бачать у ньому загрозу.
Але вони, ці прозорливці - переважно психи, люди з вже підмоченою репутацією, які вже на багато кого казали: "це новий Аттіла".
Або другий тип.
Їде до монголів якийсь купець, він же, як водиться, трохи шпигун. Їде і думає ... ну десь те саме що недавно відмочив папа римський.
Мовляв, ну люди як люди, ну загрожують, ну так а хто нє.
І тут припустимов все в нього гаразд, поки не бачить як комусь ламають спину.
Він ще тримається, навіть питає, а чому спину, чому саме спину.
І йому тут кажуть, ну понімаіш у нас такий звичай, щоби кров не проливати.
І тут він розуміє ВСЕ.
Він вже бачить, як тисячі воїнів осаждають його рідне місто.
І як командир запевняє, що ми не проллємо крові.
І як мер відчиняє і меру ламають спину.
І тоді він приєднується до першої, вище описаної категорії.
Відповідно, теж стає трусом, панікером і психом.
Це на людському вимірі.
А є ж ще національний чи то державний.
От Чінгіз взяв якесь місто і спалив його.
Ясно, що мешканці міста в шоці.
І сусідні міста теж передчувають, що се недобре.
А от за тридцять днів від того вже так не думають.
Вони кажуть собі.
- ну по перше нахера вони так дражнили монголів?
я от бесідував тут недавно з одним монголом, так це ж чудова людина.
- і по друге мешканці того міста, чого вже там, давно наривалися на якусь сраку.
не вина Чінгіза, що саме він їм явив її. вони просто заслужили.
і отак вони вмовляють себе, що сусідам - поділом, а на нас того не буде.
і саме смішне, що цілком же резонні міркування.
ну ті, понятно, програли, бо зробили ставку на слонів.
а ці, понятно, продули тому що не мали слонів.
а еті взагалі на носорогах їздять, ясно що не жильці.
а от мене!
а от нас!
а от спробували б вони зі мною!
а ще й третій тип був.
Вони не те щоби самі вірили, я - не вірю, що самі вірили.
але охоче поширювали:
- То ніякий не Чінгіз! Це Пресвитер Іоанн!
і далі розповідали, що їзніми молитвами явиться пресвитер з далекого сходу, який винище всіх поганих.
ясно річ, погані - це не ми, це конкуренти.
вірмени думали, що пресвитер винищить хрестоносців і візантийців,
візантийці - що хрестоносців та вірмен,
хрестоносці - що вірмен та візантийців.
і всі разом - що винище турків.
і відь не дуже то й помилялися.
усіх згаданих нищили.
так от, я думаю, що може і не так щоби вірили,
але скоріше сподівалися що якось воно та й буде.