![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanВячеслав Ільченко
В шкільному підручнику Велику Конкісту прийнято зображувати як бузувірське знищення стародавньої цивілізації малограмотними європейськими авантюристами-головорізами. В минулому пості ми із вами дізнались, що "стародавня" цивілізація ацтеків насправді була дуже молодою. А ефект стародавності справлявся виключно завдяки знищенню ацтекськими правителями власної історії і приписування собі чужого спадку.
Завдяки спогадам як самого Кортеса, так і його сподвижників, ми знаємо, що Монтесума [Другий] особисто хвалився йому розмірами своєї імперії - під його владою знаходилось 371 місто, розділено на 38 провінцій. Власне, певні підстави на це він мав - перш за все тому, що якраз завершив "поглинення" сапотекської імперії через династичний шлюб, і вийшов аж на кордони конфедерації королівств майя на узбережжі Тихого Океана (там, де зараз Гватемала і Сальвадор). В 1519 р. Теночтитлан контролював найбільшу територію за всю недовгу історію свого існування - порядка 200 тис. кв. км.
Але ми також знаємо, що ацтеки... скажімо так, любили перебільшувати свою могутність. Це був улюблений метод ацтекських дипломатів і податківців - вони приходили і елементарно "давили авторитетом", посилаючись на розміри ацтекської імперії, після чого виставляли свої вимоги. А Кортеса Монтесума від початку розглядав як політичного суперника, рівного, або навіть більшого за потенціалом - на якого необхідно справити максимальне враження, щоб як мінімум не допустити його союза із внутрішньою опозицією, а якщо пощастить - то і добитись сякого-такого, але союза.
Головний секрет цієї історії полягає в тому, де саме висадився Кортес. Зазвичай пишуть просто - висадка відбулась в сучасному Мексиканському заливі. Але насправді все було складніше.
Кортес висадився неподалік від міста Потончан, яке було столицею маленької держави, створеної чонтальськими майя. Правив нею халак-унік, тобто, військовий вождь Табскооб (від його імені походить сучасна назва провінції - Табаско). Про те, як були влаштовані держави майя, ми якось поговоримо окремо - зараз важливо те, що попри початкове бажання Кортеса просто "відкусити" шматок берега, заснувати факторію і почати торгівлю, йому довелось по-справжньому битися із чонтальцями.
Цілком можливо, що до цього доклався попередній візит в Потончан іншого іспанця - Хуана де Гріхальва, який настирливо умовляв Табскооба стати васалом іспанського короля Карла V. А можливо, перекладач-кубинець на ім'я Мельчор розповів Табскообу про те, як себе іспанці вели на Кубі (далеко не найкращим чином). А можливо, Табскообу було море по коліно після підкорення невеличкого королівства Шикаланго, і він відчував себе здатним перемогти кого завгодно. Історично зафіксований факт - майя та іспанці почали стріляти одне в одного після невдалої спроби переговорів про виділення шматка узбережжя під факторію, 12 березня 1519 р.. Нотаріальний акт, складений під час переговорів, зберігся - так що про початкові наміри Кортеса укласти договір із Потончаном можна говорити точно. Берналь Діас пише, що першими почали стріляти солдати Табскооба - яких він налічував до двох тисяч. Завдяки невеличкому кавалерійському загону (майя реально подумали, що на них несуться залізні демони - бо ніколи не бачили ані коней, ані лицарів-вершників), який був в розпорядженні Кортеса, йому вдалось перемогти і неочікувано навіть для нього самого захопити Потончан.
На цьому історія не закінчується. Наступного дня Табскооб зробив спробу відбити назад свою столицю. Битва при невеличкому селищі Цинтла відбулась за всіма правилами місцевих "цивілізованих війн" - дві армії зіткнулись на рівнині. Нечисленні (порядка 400 чоловік) іспанці перемогли кількатисячну армію Табскооба - завдяки вогнепальній зброї та кавалерії. Наступного дня Табскооб передав Кортесу владу і сплатив контрибуцію. Для іспанців йшлось про заснування колонії. А от із точки зору законів Юкатана і Анауака, Ернан Кортес став легітимним керівником карликової, але все ж таки держави - бо таким же способом розширювалась і ацтекська імперія.
Тому коли Кортес поплив далі, щоб знайти "імперію великого багатства і слави", про яку йому розповів Табскооб, і висадився там, де зараз знаходиться Веракрус - до нього тут же прийшло посольство, очолюване Тентилем - ацтекським посадовцем, який виконував роль приблизно подібну до римського прокуратора - він очолював військовий гарнізон і суміщував функції дипломата, головного податківця і охоронця порядку. Кортес знову зробив спробу укласти договір про заснування факторії. Тентиль охоче дозволив йому заснувати навіть цілу колонію (вона отримала назву Вілья-Ріка де ла Вера-Крус), і на подив Кортеса - буквально завалив його коштовними подарунками. Берналь Діас детально описує подарунки - серед них були два коштовні золотих диски, які зображали Сонце і Місяць, а на додачу Тентиль попросив у Кортеса шолом і наповнив його золотим піском. Шокований іспанець у відповідь подарував Тентилю власне дерев'яне крісло і вигріб всі скляні буси, які знайшлись в запасниках корабля.
Насправді, ані крісло, ані буси Тентилеві не були потрібні. Взагалі, розповіді про те, як у обмін на буси дикі індіанці приносять золото, краще за все залишити на совісті численних борзописців, які таким чином заманювали народ в новоутворені колонії. Ані ацтеки, ані будь-які інші народи Месоамерики дурнями і дикунами не були. Просто все було значно складніше, ніж зазвичай вважається.
Говорячи сучасними словами, Тентиль намагався всучити Кортесу... превентивного хабаря.
Я ж казав, ключовим моментом всієї Великої Конкісти була не особистість Кортеса, не технологічне відставання Ацтекської Імперії, і навіть не рушниці, пушки і кавалерія. Ключовим моментом було місце, де висадився Кортес. Пропливи він буквально трохи далі за Потончан і сучасний Веракрус, він би добрався до "кореневих земель" ацтеків і ніякої Конкісти б не було в принципі. З Кортесом би сталось те, що трохи раніше сталось із Гонсало Геррерою - таким же іспанським авантюристом, який дивом врятувався із розбитого корабля, двічі побував в рабстві, а потім дослужився до вищого воєначальника майянської держави Чектумаль. Потім Геррера одружився на принцесі і допоміг своїй новій батьківщині довго опиратись іспанським конкістадорам (Герреру досі шанують в тій частині Юкатана і навіть натурально чубляться за право вважати себе його нащадками). Завдяки Кортесу Монтесума міг не лише опанувати нові прийоми війни, а й обзавестись рушницями, гарматами і ще більше укріпити свою імперію, тим паче, що був здатний і готовий платити за це все золотом і коштовностями.
Але Кортес висадився на території, яка межувала із територією тотонаків - данників Теночтитлана, але набагато старшого за ацтеків народа, який виводив своє походження від ольмеків.
Крім того, поряд із Кортесом стояла не абихто, а Малінче. Прийнято вважати, що вона була просто перекладачкою і наложницею, а Берналь Діас, який виписує їй численні дифірамби, був таємно в неї закоханий. Однак Чімаль-паїн, якого я уже згадував в попередньому пості - видатний мексиканський історик і дипломат XVII ст. - зазначає, що звали її насправді не Малінче - а Тенепаль Маліналлі, або Тенепаль Малінцин. Взагалі, "маліналлі" в перекладі з науатля значить "трава", але за дивним збігом це прізвище збігається із назвою міста Маліналько, а закінчення "-tzin" в ацтекських іменах позначало благородне походження. Крім того, вона мала високу за ацтекськими стандартами освіту - крім власне розмовного науатля (масеуаллі-толлі, "мова простолюдинів"), вона також вільно володіла "тецпілла-толлі" ("царська мова"). Йдеться не просто про особливу лексику і особливий, міфологічно-метафоричний слог. Володіння тецпілла-толлі перш за все передбачало уміння складати вірші, в формі яких складались офіційні повідомлення (причина чисто практична - гінцю простіше запам'ятати вірш, ніж текст). А отже, Малінцин мала вивчати ацтекський аналог поетики як мінімум, чого далеко не всюди і не всіх навчали. Нарешті, якщо вона дійсно носила ім'я Тенепаль, то мовою науатль це буквально значить "грамотний" - доволі дивно, щоб таке ім'я носила простолюдинка, а тим паче рабиня. Так що коли Діас писав, що Малінцин мала відношення до якоїсь правлячої династії і була донькою "касика" - то міг і не перебільшувати, а навіть применшувати.
Взагалі, в біографії Малінцин білих плям більше, ніж фактів. Кортесу її подарував уже згаданий вище Табскооб як частину контрибуції. Але мешканкою Потончана вона не була - сам Табскооб буквально кількома роками раніше захопив її як полонену під час війни із Шикаланго. А то була дуже цікава держава, яка досі ставить науковців в тупик самим фактом свого існування - це був острівець науатлемовного населення посеред величезної зони майянських мов. Якщо спробувати узгодити подібність імені Малінцин з містом Маліналько, її явно благородне, якщо не королівське походження, відрубність міста Шикаланго, в якому її взяли в полон, а також дивну поведінку Тентиля - давайте все-таки не вірити казкам про "явлення Кецалькоатля народу", бо з іспанцями на той момент ацтеки уже кілька років як були знайомі (експедиція Хуана де Гріхальви зустрічалась не лише із тотонаками і мешканцями Потончана, а й із емісарами Монтесуми - це задокументований факт)...
... то цілком можливо, що Тентиль зовсім не Кортеса і не іспанців злякався. Він злякався Малінцин - в ній він побачив найбільшу загрозу ацтекській державності, а саме - претендентку на престол. І він зробив абсолютно логічну річ - він спробував перекупити Кортеса, всучити йому превентивну взятку, щоб той схилився на бік Монтесуми у випадку чого. Тільки так пояснюються його незвично дорогі подарунки і навіть демонстративно насипаний доверху золотом шолом - цей театральний жест, власне, має інтернаціональне значення (Гріхальві на таких же приблизно перемовинах дісталась тільки жменя дорогоцінних каменів).
Але Тентиль міг боятись і самого Кортеса - як нову політичну силу в регіоні. Адже невдовзі після переговорів до Кортеса зненацька нанесла візит делегація тотонаків з міста Семпоала, яке було столицею колишньої тотонакської держави, і знаходилось на межі повстання проти ацтеків. Їм був потрібен не Кортес-авантюрист з іншого краю світу, а Кортес - формальний очільник держави Потончан і потенційний союзник.
Тотонаки запросили Кортеса проїхатись по селам і містечкам своєї країни, щоб показати, як господарює Ацтекська Імперія. В одному із селищ Кортес випадково зіткнувся із ацтекськими податківцями, які якраз забирали данину. Ацтеки були незадоволені тим, що тотонаки водять іспанців селищами без узгодження, і зажадали, щоб їм видали двадцять чоловік з селища для відкупного жертвоприношення. Малінцин переклала їх вимогу Кортесу, і того буквально охопила лють - він наказав своїм охоронцям побити і вигнати збірників данини і пообіцяв тотонакам, що жоден добрий християнин людських жертвоприношень не потерпить. Невдовзі був заключений союз між Новою Іспанією (у вигляді ще навіть не побудованої колонії Веракрус) і Семпоалою, а сам Кортес рушив до Теночтитлана - поки що знову ж таки, плануючи просто заключити договір, по якому тотонакська держава переходила під протекторат іспанської корони.
Але це була дорога до Великої Конкісти.
... аналізуючи перебіг подій, можна прийти до висновку, що історію про Кецалькоатля Кортесу розповіли тотонаки - це було їх національне божество, і саме з Семпоали він за легендами уплив на схід, пообіцявши повернутись. І це була їх ідея оголосити Кортеса втіленням білошкірого божества справедливості. Таким чином союзники отримували ключову перевагу - бо одна справа, коли переговори веде іспанський авантюрист із невідомим статусом, і зовсім інша, коли йдеться про втілення божества. Зрештою, для Анауака це не було чимсь екстраординарним. Самі ацтеки періодично "знаходили" втілення своїх божеств - правда, як правило, приносили їх потім в жертву - але поки люди знаходились в статусі втілення, це давало їм вагу, навіть вищу за царське походження, і давало право на перемовини безпосередньо з самим Монтесумою.
... окрему таємницю становить Малінцин. Ким вона насправді була? Зрадницею? Дійсно принцесою, яка мала усі права на престол імперії чи накрайняк, окремо взятого міста? Чи просто була представницею відрубної гілки ацтеків, які втекли від імперського тиску на край континента? Адже Шикаланго, населений науатлемовним народом, не був данником Теночтитлана, а ось сусідні тотонаки були... Можливо, Малінцин переслідувала якісь чисто особисті мотиви, скориставшись іспанцями як способом знищення Монтесуми?.. Все одразу?.. Щось іще, чого ми не знаємо?..
А не знаємо ми дуже багато. Навіть ця невеличка історія, яка розгорталась на малесенькому шматочку землі, показує, наскільки строкатою і багатоманітною була насправді Центральна Америка.
Так може, Ацтекська Імперія теж була фантомом, паперовим тигром? Ні, вона існувала і була достатньо потужною політичною і навіть військовою силою - хоча завжди відступала, боляче отримавши по зубах (взяти хоча б тласкаланців і тарасканців, які періодично били "хвацьких завойовників" з Теночтитлана). Вона просто була, говорячи сучасною мовою, структурно крихкою. Її утримувало лише те, що опозиція була розрізнена і не мала консолідуючого ядра. Таким ядром випадково і став Ернан Кортес. Інша справа, що результатом скористалась Іспанська Імперія, чия влада по факту була анітрохи не кращою, ніж влада ацтеків.
В шкільному підручнику Велику Конкісту прийнято зображувати як бузувірське знищення стародавньої цивілізації малограмотними європейськими авантюристами-головорізами. В минулому пості ми із вами дізнались, що "стародавня" цивілізація ацтеків насправді була дуже молодою. А ефект стародавності справлявся виключно завдяки знищенню ацтекськими правителями власної історії і приписування собі чужого спадку.
Завдяки спогадам як самого Кортеса, так і його сподвижників, ми знаємо, що Монтесума [Другий] особисто хвалився йому розмірами своєї імперії - під його владою знаходилось 371 місто, розділено на 38 провінцій. Власне, певні підстави на це він мав - перш за все тому, що якраз завершив "поглинення" сапотекської імперії через династичний шлюб, і вийшов аж на кордони конфедерації королівств майя на узбережжі Тихого Океана (там, де зараз Гватемала і Сальвадор). В 1519 р. Теночтитлан контролював найбільшу територію за всю недовгу історію свого існування - порядка 200 тис. кв. км.
Але ми також знаємо, що ацтеки... скажімо так, любили перебільшувати свою могутність. Це був улюблений метод ацтекських дипломатів і податківців - вони приходили і елементарно "давили авторитетом", посилаючись на розміри ацтекської імперії, після чого виставляли свої вимоги. А Кортеса Монтесума від початку розглядав як політичного суперника, рівного, або навіть більшого за потенціалом - на якого необхідно справити максимальне враження, щоб як мінімум не допустити його союза із внутрішньою опозицією, а якщо пощастить - то і добитись сякого-такого, але союза.
Головний секрет цієї історії полягає в тому, де саме висадився Кортес. Зазвичай пишуть просто - висадка відбулась в сучасному Мексиканському заливі. Але насправді все було складніше.
Кортес висадився неподалік від міста Потончан, яке було столицею маленької держави, створеної чонтальськими майя. Правив нею халак-унік, тобто, військовий вождь Табскооб (від його імені походить сучасна назва провінції - Табаско). Про те, як були влаштовані держави майя, ми якось поговоримо окремо - зараз важливо те, що попри початкове бажання Кортеса просто "відкусити" шматок берега, заснувати факторію і почати торгівлю, йому довелось по-справжньому битися із чонтальцями.
Цілком можливо, що до цього доклався попередній візит в Потончан іншого іспанця - Хуана де Гріхальва, який настирливо умовляв Табскооба стати васалом іспанського короля Карла V. А можливо, перекладач-кубинець на ім'я Мельчор розповів Табскообу про те, як себе іспанці вели на Кубі (далеко не найкращим чином). А можливо, Табскообу було море по коліно після підкорення невеличкого королівства Шикаланго, і він відчував себе здатним перемогти кого завгодно. Історично зафіксований факт - майя та іспанці почали стріляти одне в одного після невдалої спроби переговорів про виділення шматка узбережжя під факторію, 12 березня 1519 р.. Нотаріальний акт, складений під час переговорів, зберігся - так що про початкові наміри Кортеса укласти договір із Потончаном можна говорити точно. Берналь Діас пише, що першими почали стріляти солдати Табскооба - яких він налічував до двох тисяч. Завдяки невеличкому кавалерійському загону (майя реально подумали, що на них несуться залізні демони - бо ніколи не бачили ані коней, ані лицарів-вершників), який був в розпорядженні Кортеса, йому вдалось перемогти і неочікувано навіть для нього самого захопити Потончан.
На цьому історія не закінчується. Наступного дня Табскооб зробив спробу відбити назад свою столицю. Битва при невеличкому селищі Цинтла відбулась за всіма правилами місцевих "цивілізованих війн" - дві армії зіткнулись на рівнині. Нечисленні (порядка 400 чоловік) іспанці перемогли кількатисячну армію Табскооба - завдяки вогнепальній зброї та кавалерії. Наступного дня Табскооб передав Кортесу владу і сплатив контрибуцію. Для іспанців йшлось про заснування колонії. А от із точки зору законів Юкатана і Анауака, Ернан Кортес став легітимним керівником карликової, але все ж таки держави - бо таким же способом розширювалась і ацтекська імперія.
Тому коли Кортес поплив далі, щоб знайти "імперію великого багатства і слави", про яку йому розповів Табскооб, і висадився там, де зараз знаходиться Веракрус - до нього тут же прийшло посольство, очолюване Тентилем - ацтекським посадовцем, який виконував роль приблизно подібну до римського прокуратора - він очолював військовий гарнізон і суміщував функції дипломата, головного податківця і охоронця порядку. Кортес знову зробив спробу укласти договір про заснування факторії. Тентиль охоче дозволив йому заснувати навіть цілу колонію (вона отримала назву Вілья-Ріка де ла Вера-Крус), і на подив Кортеса - буквально завалив його коштовними подарунками. Берналь Діас детально описує подарунки - серед них були два коштовні золотих диски, які зображали Сонце і Місяць, а на додачу Тентиль попросив у Кортеса шолом і наповнив його золотим піском. Шокований іспанець у відповідь подарував Тентилю власне дерев'яне крісло і вигріб всі скляні буси, які знайшлись в запасниках корабля.
Насправді, ані крісло, ані буси Тентилеві не були потрібні. Взагалі, розповіді про те, як у обмін на буси дикі індіанці приносять золото, краще за все залишити на совісті численних борзописців, які таким чином заманювали народ в новоутворені колонії. Ані ацтеки, ані будь-які інші народи Месоамерики дурнями і дикунами не були. Просто все було значно складніше, ніж зазвичай вважається.
Говорячи сучасними словами, Тентиль намагався всучити Кортесу... превентивного хабаря.
Я ж казав, ключовим моментом всієї Великої Конкісти була не особистість Кортеса, не технологічне відставання Ацтекської Імперії, і навіть не рушниці, пушки і кавалерія. Ключовим моментом було місце, де висадився Кортес. Пропливи він буквально трохи далі за Потончан і сучасний Веракрус, він би добрався до "кореневих земель" ацтеків і ніякої Конкісти б не було в принципі. З Кортесом би сталось те, що трохи раніше сталось із Гонсало Геррерою - таким же іспанським авантюристом, який дивом врятувався із розбитого корабля, двічі побував в рабстві, а потім дослужився до вищого воєначальника майянської держави Чектумаль. Потім Геррера одружився на принцесі і допоміг своїй новій батьківщині довго опиратись іспанським конкістадорам (Герреру досі шанують в тій частині Юкатана і навіть натурально чубляться за право вважати себе його нащадками). Завдяки Кортесу Монтесума міг не лише опанувати нові прийоми війни, а й обзавестись рушницями, гарматами і ще більше укріпити свою імперію, тим паче, що був здатний і готовий платити за це все золотом і коштовностями.
Але Кортес висадився на території, яка межувала із територією тотонаків - данників Теночтитлана, але набагато старшого за ацтеків народа, який виводив своє походження від ольмеків.
Крім того, поряд із Кортесом стояла не абихто, а Малінче. Прийнято вважати, що вона була просто перекладачкою і наложницею, а Берналь Діас, який виписує їй численні дифірамби, був таємно в неї закоханий. Однак Чімаль-паїн, якого я уже згадував в попередньому пості - видатний мексиканський історик і дипломат XVII ст. - зазначає, що звали її насправді не Малінче - а Тенепаль Маліналлі, або Тенепаль Малінцин. Взагалі, "маліналлі" в перекладі з науатля значить "трава", але за дивним збігом це прізвище збігається із назвою міста Маліналько, а закінчення "-tzin" в ацтекських іменах позначало благородне походження. Крім того, вона мала високу за ацтекськими стандартами освіту - крім власне розмовного науатля (масеуаллі-толлі, "мова простолюдинів"), вона також вільно володіла "тецпілла-толлі" ("царська мова"). Йдеться не просто про особливу лексику і особливий, міфологічно-метафоричний слог. Володіння тецпілла-толлі перш за все передбачало уміння складати вірші, в формі яких складались офіційні повідомлення (причина чисто практична - гінцю простіше запам'ятати вірш, ніж текст). А отже, Малінцин мала вивчати ацтекський аналог поетики як мінімум, чого далеко не всюди і не всіх навчали. Нарешті, якщо вона дійсно носила ім'я Тенепаль, то мовою науатль це буквально значить "грамотний" - доволі дивно, щоб таке ім'я носила простолюдинка, а тим паче рабиня. Так що коли Діас писав, що Малінцин мала відношення до якоїсь правлячої династії і була донькою "касика" - то міг і не перебільшувати, а навіть применшувати.
Взагалі, в біографії Малінцин білих плям більше, ніж фактів. Кортесу її подарував уже згаданий вище Табскооб як частину контрибуції. Але мешканкою Потончана вона не була - сам Табскооб буквально кількома роками раніше захопив її як полонену під час війни із Шикаланго. А то була дуже цікава держава, яка досі ставить науковців в тупик самим фактом свого існування - це був острівець науатлемовного населення посеред величезної зони майянських мов. Якщо спробувати узгодити подібність імені Малінцин з містом Маліналько, її явно благородне, якщо не королівське походження, відрубність міста Шикаланго, в якому її взяли в полон, а також дивну поведінку Тентиля - давайте все-таки не вірити казкам про "явлення Кецалькоатля народу", бо з іспанцями на той момент ацтеки уже кілька років як були знайомі (експедиція Хуана де Гріхальви зустрічалась не лише із тотонаками і мешканцями Потончана, а й із емісарами Монтесуми - це задокументований факт)...
... то цілком можливо, що Тентиль зовсім не Кортеса і не іспанців злякався. Він злякався Малінцин - в ній він побачив найбільшу загрозу ацтекській державності, а саме - претендентку на престол. І він зробив абсолютно логічну річ - він спробував перекупити Кортеса, всучити йому превентивну взятку, щоб той схилився на бік Монтесуми у випадку чого. Тільки так пояснюються його незвично дорогі подарунки і навіть демонстративно насипаний доверху золотом шолом - цей театральний жест, власне, має інтернаціональне значення (Гріхальві на таких же приблизно перемовинах дісталась тільки жменя дорогоцінних каменів).
Але Тентиль міг боятись і самого Кортеса - як нову політичну силу в регіоні. Адже невдовзі після переговорів до Кортеса зненацька нанесла візит делегація тотонаків з міста Семпоала, яке було столицею колишньої тотонакської держави, і знаходилось на межі повстання проти ацтеків. Їм був потрібен не Кортес-авантюрист з іншого краю світу, а Кортес - формальний очільник держави Потончан і потенційний союзник.
Тотонаки запросили Кортеса проїхатись по селам і містечкам своєї країни, щоб показати, як господарює Ацтекська Імперія. В одному із селищ Кортес випадково зіткнувся із ацтекськими податківцями, які якраз забирали данину. Ацтеки були незадоволені тим, що тотонаки водять іспанців селищами без узгодження, і зажадали, щоб їм видали двадцять чоловік з селища для відкупного жертвоприношення. Малінцин переклала їх вимогу Кортесу, і того буквально охопила лють - він наказав своїм охоронцям побити і вигнати збірників данини і пообіцяв тотонакам, що жоден добрий християнин людських жертвоприношень не потерпить. Невдовзі був заключений союз між Новою Іспанією (у вигляді ще навіть не побудованої колонії Веракрус) і Семпоалою, а сам Кортес рушив до Теночтитлана - поки що знову ж таки, плануючи просто заключити договір, по якому тотонакська держава переходила під протекторат іспанської корони.
Але це була дорога до Великої Конкісти.
... аналізуючи перебіг подій, можна прийти до висновку, що історію про Кецалькоатля Кортесу розповіли тотонаки - це було їх національне божество, і саме з Семпоали він за легендами уплив на схід, пообіцявши повернутись. І це була їх ідея оголосити Кортеса втіленням білошкірого божества справедливості. Таким чином союзники отримували ключову перевагу - бо одна справа, коли переговори веде іспанський авантюрист із невідомим статусом, і зовсім інша, коли йдеться про втілення божества. Зрештою, для Анауака це не було чимсь екстраординарним. Самі ацтеки періодично "знаходили" втілення своїх божеств - правда, як правило, приносили їх потім в жертву - але поки люди знаходились в статусі втілення, це давало їм вагу, навіть вищу за царське походження, і давало право на перемовини безпосередньо з самим Монтесумою.
... окрему таємницю становить Малінцин. Ким вона насправді була? Зрадницею? Дійсно принцесою, яка мала усі права на престол імперії чи накрайняк, окремо взятого міста? Чи просто була представницею відрубної гілки ацтеків, які втекли від імперського тиску на край континента? Адже Шикаланго, населений науатлемовним народом, не був данником Теночтитлана, а ось сусідні тотонаки були... Можливо, Малінцин переслідувала якісь чисто особисті мотиви, скориставшись іспанцями як способом знищення Монтесуми?.. Все одразу?.. Щось іще, чого ми не знаємо?..
А не знаємо ми дуже багато. Навіть ця невеличка історія, яка розгорталась на малесенькому шматочку землі, показує, наскільки строкатою і багатоманітною була насправді Центральна Америка.
Так може, Ацтекська Імперія теж була фантомом, паперовим тигром? Ні, вона існувала і була достатньо потужною політичною і навіть військовою силою - хоча завжди відступала, боляче отримавши по зубах (взяти хоча б тласкаланців і тарасканців, які періодично били "хвацьких завойовників" з Теночтитлана). Вона просто була, говорячи сучасною мовою, структурно крихкою. Її утримувало лише те, що опозиція була розрізнена і не мала консолідуючого ядра. Таким ядром випадково і став Ернан Кортес. Інша справа, що результатом скористалась Іспанська Імперія, чия влада по факту була анітрохи не кращою, ніж влада ацтеків.
no subject
Date: 2023-09-06 08:55 am (UTC)Не все так просто, Головна причина - есхатологічні очікування, на які наклалась поява європейців. В'ячеславу треба пригадати аналогічну ситуацію з інками, коли вони сприймали іспанців як прихід Віракоча.
Взагалі, при досліджені історії слід відмовитись від прімолінійних висновків, яких повно в підручниках історії. Історія - складний і системний процес з багатьма чинниками.
Так саме я проти висловів "а ось як би Кортес (Пісарро, Колумб) висадився праворуч, ліворуч...
Запевняю - історично нічого вне змінилось би. Історичні процеси не залежать від окремих людей. Хіба що в точках бфіуркації і то, там знов таки безліч умов, сносок та натягувань сови на глобус.
ПС.
До речі, про ацтеків та майя в Мексиці.
Дуже помітно, як етнографічно вони відрізняються. Ацтеки, точніше, їх нащадки, більш витончені. Майя - класичний етнографічний тип, як на фресках, абсолютно не змінився. Ацтекі більш схожі на европейців, тобто, вони поріднювались з європейцями у більшій мірі.
Особливо це помітно в столиці. Індіанці, метиси, більш схожі на індіанців, метиси, більш схожі на іспанців, нащадки іспанців.
Колорит - невписуємий.
А які дівчата гарні... :) ацтекска кров, одним словом...
no subject
Date: 2023-09-08 10:03 am (UTC)