Що вимагається від письменика
Aug. 22nd, 2023 07:39 amАлі Татар-заде
про літературу, яка розвивається собі без "Союзов членов союзов", "мінлітератури, молоді і спорту", "домів отдиха поетів, писателів і драматургів", "спецстолових для творческой інтелігенциі" і проч.
Тобто, тече як річка. Куди хоче. Як хоче. Ні в кого не питаючи.
ну, наприклад, такови англійська та американська.
або точний антипод - з вищеназваними союзами, міністерствами, спецстоловими, а також неодмінними писательськими лагерями, писательськими кладбищами та всєвєрноподданєйшимі комітетами цензури та самоцензури.
або "щось посерединці"
(ті літератури, що час від часу зазнавали лиха - разом зі своїм народом і своїми державами)
Справа тут в конкурентних перевагах.
Що вимагається від письменика, який належить літературі першого типу?
А фиг його зна.
може везіння. може талант. може муза в короткій спідничці.
може нюх. може гроші. може приваблива зовнішність. або гарний агент. або все це разом в різних комбінаціях.
зате в другому типі ми точно знаємо що вимагається від "писателя"
вміти тримати ніс по вітру.
вміти упреждать цензуру так, щоби цензор нудьгував над рукописом
вміти строчити доноси на собрата писателя.
сміливі такі, відкриті доноси - в урядовій пресі. з вимаганням що "таким не мєсто в нашей літературє".
вміти догоджати кому завгодно тільки не читачеві.
вміти вчасно відійти в сторінку, коли розпинають собрата.
і трохи таланту. або можна грамотності.
і якщо в першому випадку я порівняв літературу із річкою,
то в другому випадку сама проситься - каналізація.
=====
Алі Татар-заде,
чомусь впевнений, що "хороші німці" в початку Другої Світової казали:
- Нуакак ви прідставляітє сібє канєц вайни? Чьто, англійскіє самальоти будут бамбіть Дрєздєн? (Хі, хі, в рукав). Палякі штурмують Бєрлін? (хі, хі). Нє, нада бить рєалістом. От заваюйєм палавіну Франциі, і будєт падпісан мір.
про літературу, яка розвивається собі без "Союзов членов союзов", "мінлітератури, молоді і спорту", "домів отдиха поетів, писателів і драматургів", "спецстолових для творческой інтелігенциі" і проч.
Тобто, тече як річка. Куди хоче. Як хоче. Ні в кого не питаючи.
ну, наприклад, такови англійська та американська.
або точний антипод - з вищеназваними союзами, міністерствами, спецстоловими, а також неодмінними писательськими лагерями, писательськими кладбищами та всєвєрноподданєйшимі комітетами цензури та самоцензури.
або "щось посерединці"
(ті літератури, що час від часу зазнавали лиха - разом зі своїм народом і своїми державами)
Справа тут в конкурентних перевагах.
Що вимагається від письменика, який належить літературі першого типу?
А фиг його зна.
може везіння. може талант. може муза в короткій спідничці.
може нюх. може гроші. може приваблива зовнішність. або гарний агент. або все це разом в різних комбінаціях.
зате в другому типі ми точно знаємо що вимагається від "писателя"
вміти тримати ніс по вітру.
вміти упреждать цензуру так, щоби цензор нудьгував над рукописом
вміти строчити доноси на собрата писателя.
сміливі такі, відкриті доноси - в урядовій пресі. з вимаганням що "таким не мєсто в нашей літературє".
вміти догоджати кому завгодно тільки не читачеві.
вміти вчасно відійти в сторінку, коли розпинають собрата.
і трохи таланту. або можна грамотності.
і якщо в першому випадку я порівняв літературу із річкою,
то в другому випадку сама проситься - каналізація.
=====
Алі Татар-заде,
чомусь впевнений, що "хороші німці" в початку Другої Світової казали:
- Нуакак ви прідставляітє сібє канєц вайни? Чьто, англійскіє самальоти будут бамбіть Дрєздєн? (Хі, хі, в рукав). Палякі штурмують Бєрлін? (хі, хі). Нє, нада бить рєалістом. От заваюйєм палавіну Франциі, і будєт падпісан мір.