![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanIhor Lutsenko
Якщо гарно розібратися, то війна може піти несподіваними шляхами. Дальніми, а не ближніми. Можливо, десь серед озер Фінляндії чи морями Далекого Сходу.
В будь-якому разі, я готовий воювати решту всього свого життя, на сході і на заході, аби тільки війна відійшла з наших земель. Власне, в основному так це і працює: якщо не нав’язуєш бій деінде, то доводиться битися вдома. Ми пропустили Ічкерію, Грузію. Ми намагалися не битися в Криму – і отримали Донбас. Ми у Мінську спробували не битися на Донбасі – тож билися у Мощуні і під Броварами.
Плюс у глобалізації - тут у тому, що не страждатиме сама Україна. Мінус – що як тільки хоч трохи вщухне у нас вогонь, країна, що так страшенно хоче спати, як вона спала до лютого-22, негайно порине у свій звичний сон, розслабиться і знову хворітиме на лінощі та безпорадність.
***
Сьогодні подумав, що війна мені нагадує тривалу відпустку. Власне, мої відпустки були часто далекими походами в екстремальних умовах, тож можна знайти схожість.
Мені з самого початку війни ще жодного разу не хотілося «відпочити» - навпаки, лише у пригодах війни можна знайти розраду від військової рутини.
***
В попередніх постах планував написати оповідання. Воно пишеться, але проблема – надто багато речей, про котрі хочеться сказати, і надто мало часу.
=====
Boris Stus · Довго мовчав)
Не хотів в цей неперервний срач встрягати)
Але ж, як тут медитувати коли дивишся навкруги, на те що коїться, на людей у яких замість розуму якась субстанція і більшість з яких веде звичайне життя ніби ніякої війни і ледь стримуєшся щоб не злетіти з котушок)
Не знаю скільки грошей отримують розмовляючі голови та лідери думок, типу блогерів) Їх сьогодні стільки розвелося, що думаю, недурно)
Бо відробляють кожну копійчину на сторінках тих, хто хоча б якось намагається відкрити очі пересічним) Вже мовчу про медійну площину)
Далі принципово перейду на російську)
Пояснюю чому)
В последнее время захожу в фб нечасто.
Иногда иронично комментирую упомянутых выше, на страницах вменяемых людей пытающихся не сидеть сложа руки и старающихся изменить социальное болото, которое изменить не смогла даже полномасштабная война. Но вода камень точит)
Именно общаясь с такими близкими по духу и остаётся пусть и призрачная, но надежда на хоть какой-то свет в конце тоннеля.
Но сегодня они все под присмотром и прицелом. Целая армия одержимых из различных фан-клубов, я их клишировал как « адептов божьей росы» независимо от принадлежности), вместе с пусть и меньшей по количеству, но вполне боеспособной единицей ботов, с утра до глубокой ночи ведут борьбу за умы, мечущихся и ищущих мессий, простых обывателей) На которых постоянно обрушивается поток лжи и манипуляций из всех дырок и утюгов.
В общем, подробности опущу почему наболело)
В двух словах : одна дама в ответ на мои аргументы в такой короткой стычке, не нашла ничего лучшего как обвинить меня в том, что моя страничка русскоязычная и именно потому мои аргументы ничего не стоят)
А гвоздь в крышку был таков: мол, что мой город, город коллаборационистов, а никакой не герой. И что большинство моих земляков с нетерпением ждали встречи с оккупантом и даже цветы приготовили) Ответить не успел)
Заблокировала)
Ну что сказать)
Начинали мы за повышение тарифов на электроэнергию и кто главный выгодополучатель этого.
ахметов, естественно), который ни одного украинского слова озвучить не в состоянии, кстати)
Но кого это волнует) Оно ночи не спит, всё для Украины старается) И яхты по пол-лярда не покупает и футболистов)
Закончили фигурой верещук, дамы с зонтиком, которая про Чонгар и про многое другое), и которую сегодня сватают на место обладателя золотых яиц)
Мол, она ничего не разминировала)
Короче, положительная женщина)
Такие дела, граждане)
Меня с юных лет заставить никто ничего не мог делать. Характер такой)
Только убедить)
А в силу недюжинных способностей и не побоюсь громких слов, знаний), простите за нескромность), это было довольно не просто, мягко говоря)
Так вот, все эти мовные срачи и прочий информационный шум, есть нечто иное, как переключение внимания и как бонус, сеяние ксенофобии в умах большинства.
К причинно-следственным связям все эти вопросы никакого отношения не имели и иметь не будут.
Главная причина этой войны скрыта в каждом из нас. В нашем равнодушии и молчаливом согласии, равносильном участию в развале моей любимой страны. Которая, по факту являясь одной из богатейших стран по всем параметрам, превратилась в беднейшую.
Я об этом уже писал и не устану это повторять.
Очнитесь и поймите: Спасение утопающих, дело рук самих утопающих. И сделайте это как можно скорее.
Иначе, боюсь, что вчера было уже поздно)
И p.s.
Коли захочу буду розмовляти українською)
Захочу китайською, якщо вивчу)
А особо завзятим раджу ходити швидко та мимо)
Бо невзираючи на вік, та болячки, можу трохи нашкодити)
Дуже нестриманий став, уж пробачте)
Всім Добра!
І навіть завзятим)
Якщо гарно розібратися, то війна може піти несподіваними шляхами. Дальніми, а не ближніми. Можливо, десь серед озер Фінляндії чи морями Далекого Сходу.
В будь-якому разі, я готовий воювати решту всього свого життя, на сході і на заході, аби тільки війна відійшла з наших земель. Власне, в основному так це і працює: якщо не нав’язуєш бій деінде, то доводиться битися вдома. Ми пропустили Ічкерію, Грузію. Ми намагалися не битися в Криму – і отримали Донбас. Ми у Мінську спробували не битися на Донбасі – тож билися у Мощуні і під Броварами.
Плюс у глобалізації - тут у тому, що не страждатиме сама Україна. Мінус – що як тільки хоч трохи вщухне у нас вогонь, країна, що так страшенно хоче спати, як вона спала до лютого-22, негайно порине у свій звичний сон, розслабиться і знову хворітиме на лінощі та безпорадність.
***
Сьогодні подумав, що війна мені нагадує тривалу відпустку. Власне, мої відпустки були часто далекими походами в екстремальних умовах, тож можна знайти схожість.
Мені з самого початку війни ще жодного разу не хотілося «відпочити» - навпаки, лише у пригодах війни можна знайти розраду від військової рутини.
***
В попередніх постах планував написати оповідання. Воно пишеться, але проблема – надто багато речей, про котрі хочеться сказати, і надто мало часу.
=====
Boris Stus · Довго мовчав)
Не хотів в цей неперервний срач встрягати)
Але ж, як тут медитувати коли дивишся навкруги, на те що коїться, на людей у яких замість розуму якась субстанція і більшість з яких веде звичайне життя ніби ніякої війни і ледь стримуєшся щоб не злетіти з котушок)
Не знаю скільки грошей отримують розмовляючі голови та лідери думок, типу блогерів) Їх сьогодні стільки розвелося, що думаю, недурно)
Бо відробляють кожну копійчину на сторінках тих, хто хоча б якось намагається відкрити очі пересічним) Вже мовчу про медійну площину)
Далі принципово перейду на російську)
Пояснюю чому)
В последнее время захожу в фб нечасто.
Иногда иронично комментирую упомянутых выше, на страницах вменяемых людей пытающихся не сидеть сложа руки и старающихся изменить социальное болото, которое изменить не смогла даже полномасштабная война. Но вода камень точит)
Именно общаясь с такими близкими по духу и остаётся пусть и призрачная, но надежда на хоть какой-то свет в конце тоннеля.
Но сегодня они все под присмотром и прицелом. Целая армия одержимых из различных фан-клубов, я их клишировал как « адептов божьей росы» независимо от принадлежности), вместе с пусть и меньшей по количеству, но вполне боеспособной единицей ботов, с утра до глубокой ночи ведут борьбу за умы, мечущихся и ищущих мессий, простых обывателей) На которых постоянно обрушивается поток лжи и манипуляций из всех дырок и утюгов.
В общем, подробности опущу почему наболело)
В двух словах : одна дама в ответ на мои аргументы в такой короткой стычке, не нашла ничего лучшего как обвинить меня в том, что моя страничка русскоязычная и именно потому мои аргументы ничего не стоят)
А гвоздь в крышку был таков: мол, что мой город, город коллаборационистов, а никакой не герой. И что большинство моих земляков с нетерпением ждали встречи с оккупантом и даже цветы приготовили) Ответить не успел)
Заблокировала)
Ну что сказать)
Начинали мы за повышение тарифов на электроэнергию и кто главный выгодополучатель этого.
ахметов, естественно), который ни одного украинского слова озвучить не в состоянии, кстати)
Но кого это волнует) Оно ночи не спит, всё для Украины старается) И яхты по пол-лярда не покупает и футболистов)
Закончили фигурой верещук, дамы с зонтиком, которая про Чонгар и про многое другое), и которую сегодня сватают на место обладателя золотых яиц)
Мол, она ничего не разминировала)
Короче, положительная женщина)
Такие дела, граждане)
Меня с юных лет заставить никто ничего не мог делать. Характер такой)
Только убедить)
А в силу недюжинных способностей и не побоюсь громких слов, знаний), простите за нескромность), это было довольно не просто, мягко говоря)
Так вот, все эти мовные срачи и прочий информационный шум, есть нечто иное, как переключение внимания и как бонус, сеяние ксенофобии в умах большинства.
К причинно-следственным связям все эти вопросы никакого отношения не имели и иметь не будут.
Главная причина этой войны скрыта в каждом из нас. В нашем равнодушии и молчаливом согласии, равносильном участию в развале моей любимой страны. Которая, по факту являясь одной из богатейших стран по всем параметрам, превратилась в беднейшую.
Я об этом уже писал и не устану это повторять.
Очнитесь и поймите: Спасение утопающих, дело рук самих утопающих. И сделайте это как можно скорее.
Иначе, боюсь, что вчера было уже поздно)
И p.s.
Коли захочу буду розмовляти українською)
Захочу китайською, якщо вивчу)
А особо завзятим раджу ходити швидко та мимо)
Бо невзираючи на вік, та болячки, можу трохи нашкодити)
Дуже нестриманий став, уж пробачте)
Всім Добра!
І навіть завзятим)