![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanДля початку, як вона діє в РФ.
Це по-перше довгий і системний підкуп ключових осіб, від клерка і секретарши до властелинів умів. По-друге великі вливання в культуру на експорт (експорт "х.р." туди входить - так було і при царях, і при совітах, не бачу причин чому зараз нє). По-третє побутова іміграція - "можна вивезти людину з Москви, але не вивести Москву з людини".
Ці інструменти для України не підходять.
Вони коштовні, корупційні, і врешті решт не такі ефективні, коли доходить до діла. і навіть якщо визнати ефективність, їх термін дії дається взнаки нескоро.
Ми не можемо тиснути на західних політиків ні грошима, ні інтелектом.
Проте ми можемо тиснути на населення, на виборців західних країн.
І не лише західних, між іншим.
Люди /за винятком Мордору і Московії/ за великим рахунком всюди однакові - не погані і не добрі, просто люди.
В них є інстинкти, традиції прийняття-неприйняття чужого, механизми антипатії-симпатії, побутового ототожнення і так далі.
Зараз у нас по світу величезні кризові діаспори.
Цім людям нелегко, і вони зі зрозумілих причин більше дбають про себе, ніж про нац. інтереси.
Проте на їх базі можна сформувати м'яку силу, тому що в своїй масі вони б раді не просто перебувати за кордоном, вирішувати приватні проблеми, але й прикластися до Перемоги.
Далі для простоти я називатиму такі колективи "клинами", хоча в душі дуже бажаю, щоби клинів, тобто сталих емігрантських діаспор, вони не утворили.
В кожній державі, іноді - частині держави, клин має бути свій.
На чолі його мають бути спритні люди (талановиті організатори), також митці, інтелектуали і науковці, які випадково чи закономірно "знають, розуміють, відчувають" країну та населення, де розташовано клин, краще за пересічних.
Тактики клинів відрізнятимуться.
Не можна, наприклад, однаковим методом агітувати в британців та ірландців, в сербів та хорватів, в вірмен та азербайджанців - гадаю, мою думку ви зрозуміли.
Клин має виработати "товар", який спритно подавати.
Що входить у цей товар.
- Схожість гострих проблем пересічного мешканця цеї країни з українським (часто - з перебільшеннями, натяжками, спрощеннями).
- Всі випадки обміну культурного, людського, історичного України з країною перебування.
(якщо в Гватемалі цінують конкистадорів - дайте їм українського конкистадора, якщо навпаки - дайте їм партизана, який діяв проти конкистадорів)
(якщо гватемальский поет жив в Україні, чи український у Гватемалі - чудово, можна вже конференцію проводити)
- Пропаганда української культури.
В ідеалі, кожний клин має курувати Посольство України,
та будемо реалістами, такий потенціал від наших послів ми отримаємо не скоро;
швидше, хтось з організаторів Клину згодом стане, хотів він чи ні, вимушеним послом в тій країні, за свої таланти
Втім, покажу плюси тої м'якої сили.
Це - дешевість.
Так, так, це дешево.
На сумму, яку б ви виплатили умовному Шрьодеру, щоби той патякав виключно те, що від нього вимагають,
ви могли б видати сто книжок, сто тисяч дисків, відкрити двадцять виставок і фінансувати повноцінну редакцію.
дякую за увагу.
сподіваюся, що світ широкий та є люди, які вже думають і пробують в тому напряму.
Це по-перше довгий і системний підкуп ключових осіб, від клерка і секретарши до властелинів умів. По-друге великі вливання в культуру на експорт (експорт "х.р." туди входить - так було і при царях, і при совітах, не бачу причин чому зараз нє). По-третє побутова іміграція - "можна вивезти людину з Москви, але не вивести Москву з людини".
Ці інструменти для України не підходять.
Вони коштовні, корупційні, і врешті решт не такі ефективні, коли доходить до діла. і навіть якщо визнати ефективність, їх термін дії дається взнаки нескоро.
Ми не можемо тиснути на західних політиків ні грошима, ні інтелектом.
Проте ми можемо тиснути на населення, на виборців західних країн.
І не лише західних, між іншим.
Люди /за винятком Мордору і Московії/ за великим рахунком всюди однакові - не погані і не добрі, просто люди.
В них є інстинкти, традиції прийняття-неприйняття чужого, механизми антипатії-симпатії, побутового ототожнення і так далі.
Зараз у нас по світу величезні кризові діаспори.
Цім людям нелегко, і вони зі зрозумілих причин більше дбають про себе, ніж про нац. інтереси.
Проте на їх базі можна сформувати м'яку силу, тому що в своїй масі вони б раді не просто перебувати за кордоном, вирішувати приватні проблеми, але й прикластися до Перемоги.
Далі для простоти я називатиму такі колективи "клинами", хоча в душі дуже бажаю, щоби клинів, тобто сталих емігрантських діаспор, вони не утворили.
В кожній державі, іноді - частині держави, клин має бути свій.
На чолі його мають бути спритні люди (талановиті організатори), також митці, інтелектуали і науковці, які випадково чи закономірно "знають, розуміють, відчувають" країну та населення, де розташовано клин, краще за пересічних.
Тактики клинів відрізнятимуться.
Не можна, наприклад, однаковим методом агітувати в британців та ірландців, в сербів та хорватів, в вірмен та азербайджанців - гадаю, мою думку ви зрозуміли.
Клин має виработати "товар", який спритно подавати.
Що входить у цей товар.
- Схожість гострих проблем пересічного мешканця цеї країни з українським (часто - з перебільшеннями, натяжками, спрощеннями).
- Всі випадки обміну культурного, людського, історичного України з країною перебування.
(якщо в Гватемалі цінують конкистадорів - дайте їм українського конкистадора, якщо навпаки - дайте їм партизана, який діяв проти конкистадорів)
(якщо гватемальский поет жив в Україні, чи український у Гватемалі - чудово, можна вже конференцію проводити)
- Пропаганда української культури.
В ідеалі, кожний клин має курувати Посольство України,
та будемо реалістами, такий потенціал від наших послів ми отримаємо не скоро;
швидше, хтось з організаторів Клину згодом стане, хотів він чи ні, вимушеним послом в тій країні, за свої таланти
Втім, покажу плюси тої м'якої сили.
Це - дешевість.
Так, так, це дешево.
На сумму, яку б ви виплатили умовному Шрьодеру, щоби той патякав виключно те, що від нього вимагають,
ви могли б видати сто книжок, сто тисяч дисків, відкрити двадцять виставок і фінансувати повноцінну редакцію.
дякую за увагу.
сподіваюся, що світ широкий та є люди, які вже думають і пробують в тому напряму.