Borys Babin · Зерно і море
Jul. 9th, 2023 07:21 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanКоли чуєш багато «нового» про стамбульські зернові угоди, які то припиняться через тиждень, то триватимуть ще багато місяців, одразу згадуєш аксіому міжнародного права якій вже чверть тисячоріччя: морська блокада визнається тільки коли вона реальною.
Тому візит керівників держави на острів Зміїний, викладений онлайн «на полях» переговорів в Анкарі це далеко не просто демонстрація прапору.
Але насправді, як би це не дивно лунало на перший погляд, найбільш у подовженні домовленостей в її нинішньому форматі зацікавлений сам Кремль, значно сильніше ніж навіть керівництво Туреччини, яке позавчора запровадило підвищення акцизу на мило та ракію: бо життя для пересічних посполітих за умов імперської величі завжди стає надбентежним.
Бо якщо агресор припинить гру у стамбульські домовленості та спільний штаб, то експорт української продукції все одно продовжиться, і так, це не буде безболісно для України.
Але після такого очевидного для світу розвитку подій «чорноморський король» виявиться зовсім голим і у імперських амбіцій Москви одразу виникнуть фатальні проблеми десь на південь від володінь нового старого каліфа на десятиріччя, та й в багатьох інших місцях.
Бо слабких не люблять, а слабких гнид ще й задоволенням нищать, таке вже життя, тут у російських диктаторів ще явно багато «дивних відкритть» у дуже близькому майбутньому.
Втім припинення угоди для України буде явно «в мінус», але якщо воно буде саме з нашої ініціативи. Бо світ має бачити, що наша держава всіляко прагне дотримуватися «висвячених» ООН документів та вимагає припинення провокацій від агресора, і продовження дії угод, та як раз тут я жодних ризиків не бачу.
Болісно читати про інші речі, й про тотальне мовчання після поширення тиждень тому інформації про суднозаходи в українські дунайські порти кораблів, зокрема й балкерів, прямо з портів агресора та перевалки біля Тамані.
Чи були серед них зерновози питання м’яко кажучи риторичне.
Ну й нещодавне урядове рішення про нову компетенцію мого улюбленого Держрибагентства зі всіляких фінансових питань, типу фрахту, гарантій та страхувань постачання гуманітарних продовольчих вантажів морем до Азії та Африки тут буквально стає «пазлом якого не вистачало» .
Це те саме агентство, нагадаю, судна якого в океані спалахують через декілька годин після набуття чинності полісу від російської страхової компанії.
Те саме щодо наслідків цинічних океанічних пригод якого сьогодні терміново дописую позов у Європейський суд.
Потім вже часу явно не буде бо, як кажуть маленькі дельфінятки, рибна мафія робить свій насправді довгоочікуваний крок.
Який не лякає, а скоріше викликає огиду, як тухла тюлька з Новоазовську.
У подібних ситуаціях традиційно було б додати «смерть російським окупантам» але я чомусь упевнений що доля ще надасть можливість це сказати дивлячись напряму у відповідні «рибячі очі».
Не перемикайтесь, далі буде цікавіше
Тому візит керівників держави на острів Зміїний, викладений онлайн «на полях» переговорів в Анкарі це далеко не просто демонстрація прапору.
Але насправді, як би це не дивно лунало на перший погляд, найбільш у подовженні домовленостей в її нинішньому форматі зацікавлений сам Кремль, значно сильніше ніж навіть керівництво Туреччини, яке позавчора запровадило підвищення акцизу на мило та ракію: бо життя для пересічних посполітих за умов імперської величі завжди стає надбентежним.
Бо якщо агресор припинить гру у стамбульські домовленості та спільний штаб, то експорт української продукції все одно продовжиться, і так, це не буде безболісно для України.
Але після такого очевидного для світу розвитку подій «чорноморський король» виявиться зовсім голим і у імперських амбіцій Москви одразу виникнуть фатальні проблеми десь на південь від володінь нового старого каліфа на десятиріччя, та й в багатьох інших місцях.
Бо слабких не люблять, а слабких гнид ще й задоволенням нищать, таке вже життя, тут у російських диктаторів ще явно багато «дивних відкритть» у дуже близькому майбутньому.
Втім припинення угоди для України буде явно «в мінус», але якщо воно буде саме з нашої ініціативи. Бо світ має бачити, що наша держава всіляко прагне дотримуватися «висвячених» ООН документів та вимагає припинення провокацій від агресора, і продовження дії угод, та як раз тут я жодних ризиків не бачу.
Болісно читати про інші речі, й про тотальне мовчання після поширення тиждень тому інформації про суднозаходи в українські дунайські порти кораблів, зокрема й балкерів, прямо з портів агресора та перевалки біля Тамані.
Чи були серед них зерновози питання м’яко кажучи риторичне.
Ну й нещодавне урядове рішення про нову компетенцію мого улюбленого Держрибагентства зі всіляких фінансових питань, типу фрахту, гарантій та страхувань постачання гуманітарних продовольчих вантажів морем до Азії та Африки тут буквально стає «пазлом якого не вистачало» .
Це те саме агентство, нагадаю, судна якого в океані спалахують через декілька годин після набуття чинності полісу від російської страхової компанії.
Те саме щодо наслідків цинічних океанічних пригод якого сьогодні терміново дописую позов у Європейський суд.
Потім вже часу явно не буде бо, як кажуть маленькі дельфінятки, рибна мафія робить свій насправді довгоочікуваний крок.
Який не лякає, а скоріше викликає огиду, як тухла тюлька з Новоазовську.
У подібних ситуаціях традиційно було б додати «смерть російським окупантам» але я чомусь упевнений що доля ще надасть можливість це сказати дивлячись напряму у відповідні «рибячі очі».
Не перемикайтесь, далі буде цікавіше