![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanКамаєв Юрій
Із усього написаного і сказаного Симоном Петлюрою сучасні українці запамятали лише одну цитату і ту фальшиву. У політичній статті, написаній у формі розмови кума Семена (альтерего автора) і кума Лавріна "Московська воша. Оповідання дядька Семена про те, як московські воші їдять Україну та що з тим треба робити". Стаття була написана у екзилі, 1925 року, незадовго до смерті. Там дійсно є розділ "Московські воші і свої гниди", де мова йде про колаборантів, що співпрацюють з московськими окупантами - доносять, вбивають, грабують земляків, служачи масковській окупаційній владі. Це не про внутрушньополітичну українську повєсточку, де ви оту цитату любите тицяти, це про таких як сучасні нам сальдо та баліцький. От спеціально ще раз перечитав. Симон Петлюра жодно разу не вживає цитати, яку ви тут носите фейбуками, бо був достатньо мудрою людиною, щоб розуміти, що явише колаборантства вторинне відносно окупації. Ну а при чому тут воша? Воша це пропаганистський штамп більшовицької пропаганди часів революції, те, що на думку московських товаріщєй єднало росіян і українців в адіннарот.
"Таваріщі украінци! Что ето ви дєлаєтє? Зачем отделяэтесь от нас? Вєдь одно горє у нас. Развє на фронтє ми нє с одного котєлка щі хлєбалі? Алі нас нє адна вош в акопє єла?
Как хатітє, но ви нє харашо дєлаєтє. Ми на ето нє согласни! Коль скоро їжелі адна вош єла да с аднаво катєлка хлєбалі, то нам і дальше жить вмєстє. Украінізація войска нас раздєляєт, а єта нє харашо.Ми на ето своєго соглалія нє дайом. Вєдь катєлок у нас общій і одна вош заєдала..."
І ото белькоче, варнякає, через кожне десяте слово про котєлок згадує, вошу поминає та настирно без упину. Здається та воша не тільки по голові лазить, а й мозок залазить і душу каламутить. Один такий камітетчик про про вошу каже, а інші, розставлені скрізь в юрбі "товаріщі" йому підтакують, заохочують та в натовпі викрикують
- Правильно, вєрно!
Без цієї воші та котьолка ні одине мітинг, ніяке зібрання не проходило. Скрізь лазила серед наших людей: як на фронті, так і в запіллі.
Із усього написаного і сказаного Симоном Петлюрою сучасні українці запамятали лише одну цитату і ту фальшиву. У політичній статті, написаній у формі розмови кума Семена (альтерего автора) і кума Лавріна "Московська воша. Оповідання дядька Семена про те, як московські воші їдять Україну та що з тим треба робити". Стаття була написана у екзилі, 1925 року, незадовго до смерті. Там дійсно є розділ "Московські воші і свої гниди", де мова йде про колаборантів, що співпрацюють з московськими окупантами - доносять, вбивають, грабують земляків, служачи масковській окупаційній владі. Це не про внутрушньополітичну українську повєсточку, де ви оту цитату любите тицяти, це про таких як сучасні нам сальдо та баліцький. От спеціально ще раз перечитав. Симон Петлюра жодно разу не вживає цитати, яку ви тут носите фейбуками, бо був достатньо мудрою людиною, щоб розуміти, що явише колаборантства вторинне відносно окупації. Ну а при чому тут воша? Воша це пропаганистський штамп більшовицької пропаганди часів революції, те, що на думку московських товаріщєй єднало росіян і українців в адіннарот.
"Таваріщі украінци! Что ето ви дєлаєтє? Зачем отделяэтесь от нас? Вєдь одно горє у нас. Развє на фронтє ми нє с одного котєлка щі хлєбалі? Алі нас нє адна вош в акопє єла?
Как хатітє, но ви нє харашо дєлаєтє. Ми на ето нє согласни! Коль скоро їжелі адна вош єла да с аднаво катєлка хлєбалі, то нам і дальше жить вмєстє. Украінізація войска нас раздєляєт, а єта нє харашо.Ми на ето своєго соглалія нє дайом. Вєдь катєлок у нас общій і одна вош заєдала..."
І ото белькоче, варнякає, через кожне десяте слово про котєлок згадує, вошу поминає та настирно без упину. Здається та воша не тільки по голові лазить, а й мозок залазить і душу каламутить. Один такий камітетчик про про вошу каже, а інші, розставлені скрізь в юрбі "товаріщі" йому підтакують, заохочують та в натовпі викрикують
- Правильно, вєрно!
Без цієї воші та котьолка ні одине мітинг, ніяке зібрання не проходило. Скрізь лазила серед наших людей: як на фронті, так і в запіллі.