![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanВалерій Пекар
Українців звинувачують у двох речах:
1. В короткій пам'яті, внаслідок якої забувається історія попередніх вчинків людей, що робить неможливим існування інституту репутації.
2. В злопам'ятності, нездатності пробачати колишні хиби, час яких давно минув.
Що цікаво, висувають ці звинувачення одні й ті ж самі люди.
===
Валерій Пекар
Додам важливу технічну деталь.
Прощення стає можливим внаслідок каяття, яке включає не лише слова, а й активні дії в напрямку, протилежному хибним вчинкам, що потребують каяття та прощення. Без каяття, без вчинків прощення неможливе.
Стосується й росіян також.
=====
Петро Олещук
Якщо проаналізувати дискурс, який останнім часом складається на Заході, то там зрештою приходить розуміння того, що єдиний варіант довготривалої стабільності на європейському континенті - це вступ України до НАТО. Про це згадували нещодавно навіть Фукуяма і Кіссінджер, хоча і у досить своєрідній концепції «часткового вступу» без окупованих росією територій. Подібні міркування є малореальними, бо їх, за всієї теоретичної привабливості для когось, не вийде реалізувати на практиці.
Але важливо, що думка працює у правильному напрямку. Хоча і не тими темпами, якими потрібно.
Знову ж таки, зараз ведеться мова про «гарантії безпеки» для України. Тут знову ж таки - найдієвіша гарантія залишається вступом до НАТО. І причина тут проста. Росія повинна розуміти, що вона здійснюватиме у майбутньому напад не на Україну, яка менша, а на Захід, який більший. Це критично важливо у рамках російського світосприйняття, яке продовжує існувати за логікою первісних племен: хто більший - той і правий.
За підсумками усіх процесів у 90ті роки минулого сторіччя, нас залишили незахищеними та беззбройними і водночас - за межами логіки колективної безпеки. Фактично, захід вивісив над Україною величезний плакат для росії - “атакувати тут».
Щодо гарантій безпеки, про які зараз говорять. Це може бути щось перехідне та тимчасове, допоки питання з НАТО не буде вирішено. Логіка «насичувати Україну зброєю, аби ціна для росії ставала все більш високою» має одну ваду. Росія цілком може цю ціну платити. Грошей у них дуже багато. Витрачати їх на щось окрім війни вони не планують. Ну яка може бути «висока ціна» для держави, яка готова витратити мільярди доларів на ракетні обстріли українських трансформаторів ?
Навіть у випадку найвдалішого для України завершення війни, росія через деякий час може забажати взяти реванш. Просто спробувати. За логікою: «А що ми втрачаємо? Ну окрім грошей, яких і так багато, або людських життів, на які нам плювати?»
Водночас, членство України у НАТО - це інша справа. Це розуміння для росіян, що за агресію проти України можна одержати у морду. І лише таке розуміння - дієвий аргумент у спілкуванні з московитським племенем. Захід може десятиліттями шукати раціональне ц московитах, а все зводиться до простого: розраховує московит дати у морду іншому, чи боїться одержати сам.
Ну і ще. Важливо, щоб принципове рішення про НАТО для України було ухвалено зараз. Не абстрактне про «відкриті двері», які лише підвищують агресію московитів, а конкретне. Ціль війни з боку агресора - захопити Україну. Україна у НАТО унеможливлює цю мету. Відповідно, треба думати про «відповзання». Це настільки очевидно, що і говорити тут немає про що. Якби євроатлантична спільнота не була вражена вірусом страху, то вони б самі прийшли до відповідного розуміння. Тому адекватні рішення доводиться вигризати. Добре, що розуміння реалій шириться, але про терміни поки що говорити важко. Хоча ціна «гальмування» лишається максимально високою.
Українців звинувачують у двох речах:
1. В короткій пам'яті, внаслідок якої забувається історія попередніх вчинків людей, що робить неможливим існування інституту репутації.
2. В злопам'ятності, нездатності пробачати колишні хиби, час яких давно минув.
Що цікаво, висувають ці звинувачення одні й ті ж самі люди.
===
Валерій Пекар
Додам важливу технічну деталь.
Прощення стає можливим внаслідок каяття, яке включає не лише слова, а й активні дії в напрямку, протилежному хибним вчинкам, що потребують каяття та прощення. Без каяття, без вчинків прощення неможливе.
Стосується й росіян також.
=====
Петро Олещук
Якщо проаналізувати дискурс, який останнім часом складається на Заході, то там зрештою приходить розуміння того, що єдиний варіант довготривалої стабільності на європейському континенті - це вступ України до НАТО. Про це згадували нещодавно навіть Фукуяма і Кіссінджер, хоча і у досить своєрідній концепції «часткового вступу» без окупованих росією територій. Подібні міркування є малореальними, бо їх, за всієї теоретичної привабливості для когось, не вийде реалізувати на практиці.
Але важливо, що думка працює у правильному напрямку. Хоча і не тими темпами, якими потрібно.
Знову ж таки, зараз ведеться мова про «гарантії безпеки» для України. Тут знову ж таки - найдієвіша гарантія залишається вступом до НАТО. І причина тут проста. Росія повинна розуміти, що вона здійснюватиме у майбутньому напад не на Україну, яка менша, а на Захід, який більший. Це критично важливо у рамках російського світосприйняття, яке продовжує існувати за логікою первісних племен: хто більший - той і правий.
За підсумками усіх процесів у 90ті роки минулого сторіччя, нас залишили незахищеними та беззбройними і водночас - за межами логіки колективної безпеки. Фактично, захід вивісив над Україною величезний плакат для росії - “атакувати тут».
Щодо гарантій безпеки, про які зараз говорять. Це може бути щось перехідне та тимчасове, допоки питання з НАТО не буде вирішено. Логіка «насичувати Україну зброєю, аби ціна для росії ставала все більш високою» має одну ваду. Росія цілком може цю ціну платити. Грошей у них дуже багато. Витрачати їх на щось окрім війни вони не планують. Ну яка може бути «висока ціна» для держави, яка готова витратити мільярди доларів на ракетні обстріли українських трансформаторів ?
Навіть у випадку найвдалішого для України завершення війни, росія через деякий час може забажати взяти реванш. Просто спробувати. За логікою: «А що ми втрачаємо? Ну окрім грошей, яких і так багато, або людських життів, на які нам плювати?»
Водночас, членство України у НАТО - це інша справа. Це розуміння для росіян, що за агресію проти України можна одержати у морду. І лише таке розуміння - дієвий аргумент у спілкуванні з московитським племенем. Захід може десятиліттями шукати раціональне ц московитах, а все зводиться до простого: розраховує московит дати у морду іншому, чи боїться одержати сам.
Ну і ще. Важливо, щоб принципове рішення про НАТО для України було ухвалено зараз. Не абстрактне про «відкриті двері», які лише підвищують агресію московитів, а конкретне. Ціль війни з боку агресора - захопити Україну. Україна у НАТО унеможливлює цю мету. Відповідно, треба думати про «відповзання». Це настільки очевидно, що і говорити тут немає про що. Якби євроатлантична спільнота не була вражена вірусом страху, то вони б самі прийшли до відповідного розуміння. Тому адекватні рішення доводиться вигризати. Добре, що розуміння реалій шириться, але про терміни поки що говорити важко. Хоча ціна «гальмування» лишається максимально високою.