ПРО “ХОРОШИХ РУСКІХ”
May. 12th, 2023 07:00 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Не хотів торкатися цього — але, але... Питань та непорозумінь виникає багато.
Давайте пригадаємо деякі цитати.
“Самостійну державу може здобути собі український народ тільки власною боротьбою і трудом”.
Сказано це було ще у 1948-му і, звісно, про український народ у відповідному контексті. Але це стосується будь-якого народу. Звільнитися від ярма чи від диктатури можна лише власноруч: будь-яке зовнішнє “звільнення” означатиме нове поневолення.
А тепер згадаємо “хороших рускіх”, які зараз в еміграції дуже терпляче, щоб не заплямувати свої білі польта та не забруднити свої білі рукавички, чекають, коли ЗСУ нарешті звільнять росію від путіна для них.
Далі знов цитата:
“Якщо завтра на зміну большевизмові прийде інша форма російського імперіялізму, то він так само насамперед звернеться всіма своїми силами проти самостійности України, на її поневолення. Російський народ, як і досі, буде нести той імперіялізм, робитиме все, щоб тримати Україну в поневоленні.”
Це сказано було в 1950-му, і відтворилося у житті через півстоліття. І я не бачу причин, з яких це не відтвориться ще раз у - випадку повторення ситуації в найближчі десятиріччя.
Ворог України — не путін і не росія сама по собі. Головна екзистенційна загроза для нас — імперський світогляд, в якому не існує української держави як такої. Носіями цього світогляду є люди, які не вбачають іншого способу існування північно-східної Євразії інакше, як у форматі імперії, і саме них я називаю “імперцями”.
Чи можлива зміна імперського світогляду у мільйонів людей протягом життя одного покоління? Досвід Японії ХХ сторіччя каже: так, це можливо, і способи, якими це було здійснено, добре відомі.
Далі — знов цитата.
“Наш народ завжди прагне волі для себе і бажає її для інших народів. Він боровся і бореться за правду і справедливість. Ми хочемо жити у згоді і взаємному шануванні з усіми народами доброї волі. Такі самі права визнаємо за іншими народами, за які боремося для себе”.
Це було сказано в 1957-му, і ці слова не втрачають актуальності.
Історія знає єдиний дієвий спосіб забезпечення миру — демократія, в широкому сенсі цього слова. Демократичні країни не нападають одне на одну. Лише демократії здатні викреслити війну як можливий спосіб вирішення спірних питань. Саме демократії здатні подолати непорозуміння з сусідами, які виникають через складні моменти спільної історії.
Власне, це одна з причин, з яких українці бажають волі не лише для себе — тому що саме це запорука миру.
Тому в далекій перспективі співіснування України та росії можливо лише у випадку, коли обидві країни будуть дійсно демократичними, а їх мешканці будуть позбавленими імперського світогляду.
Ось чому саме “українське питання” і взагалі ставлення до права народів на самовизначення та незалежність є лакмусовим папірцем для “хороших рускіх”.
А зараз питання не в тому, буде чи не буде “ментальним імперцем” людина, яка прийде до влади в москві після війни. Питання в тому, чи буде більшість народу дотримуватися імперського світогляду, точніше — протягом якого часу така більшість в росії буде існувати.
Але повернемося на початок.
Чи існують хороші (без лапок) росіяни зараз? Якщо ще раз прочитати наведені вище цитати, можно зрозуміти, де їх шукати — в Легіоні “Свобода Росії”.
Саме там є росіяни, які зараз воюють за свободу своєї країни і готові загинути в боротьбі за неї. Саме там є росіяни, які зараз воюють за вільну Україну — якої в межах імперського світогляду не існує і не повинно існувати. Саме там є росіяни, які воюють не лише за свою свободу, але й за свободу інших.
Так, я знаю: є люди з російськими паспортами, які зараз не тримають в руках зброю, але мірою сил допомагають українській армії та активним чином сприяють нашій перемозі. Але саме “Свобода Росії” — це квінтесенція того, що я вважаю справжньою російською опозицією. Того, що я вважаю справжньою боротьбою за волю Росії.
(https://t.me/sd_talks/500)
Давайте пригадаємо деякі цитати.
“Самостійну державу може здобути собі український народ тільки власною боротьбою і трудом”.
Сказано це було ще у 1948-му і, звісно, про український народ у відповідному контексті. Але це стосується будь-якого народу. Звільнитися від ярма чи від диктатури можна лише власноруч: будь-яке зовнішнє “звільнення” означатиме нове поневолення.
А тепер згадаємо “хороших рускіх”, які зараз в еміграції дуже терпляче, щоб не заплямувати свої білі польта та не забруднити свої білі рукавички, чекають, коли ЗСУ нарешті звільнять росію від путіна для них.
Далі знов цитата:
“Якщо завтра на зміну большевизмові прийде інша форма російського імперіялізму, то він так само насамперед звернеться всіма своїми силами проти самостійности України, на її поневолення. Російський народ, як і досі, буде нести той імперіялізм, робитиме все, щоб тримати Україну в поневоленні.”
Це сказано було в 1950-му, і відтворилося у житті через півстоліття. І я не бачу причин, з яких це не відтвориться ще раз у - випадку повторення ситуації в найближчі десятиріччя.
Ворог України — не путін і не росія сама по собі. Головна екзистенційна загроза для нас — імперський світогляд, в якому не існує української держави як такої. Носіями цього світогляду є люди, які не вбачають іншого способу існування північно-східної Євразії інакше, як у форматі імперії, і саме них я називаю “імперцями”.
Чи можлива зміна імперського світогляду у мільйонів людей протягом життя одного покоління? Досвід Японії ХХ сторіччя каже: так, це можливо, і способи, якими це було здійснено, добре відомі.
Далі — знов цитата.
“Наш народ завжди прагне волі для себе і бажає її для інших народів. Він боровся і бореться за правду і справедливість. Ми хочемо жити у згоді і взаємному шануванні з усіми народами доброї волі. Такі самі права визнаємо за іншими народами, за які боремося для себе”.
Це було сказано в 1957-му, і ці слова не втрачають актуальності.
Історія знає єдиний дієвий спосіб забезпечення миру — демократія, в широкому сенсі цього слова. Демократичні країни не нападають одне на одну. Лише демократії здатні викреслити війну як можливий спосіб вирішення спірних питань. Саме демократії здатні подолати непорозуміння з сусідами, які виникають через складні моменти спільної історії.
Власне, це одна з причин, з яких українці бажають волі не лише для себе — тому що саме це запорука миру.
Тому в далекій перспективі співіснування України та росії можливо лише у випадку, коли обидві країни будуть дійсно демократичними, а їх мешканці будуть позбавленими імперського світогляду.
Ось чому саме “українське питання” і взагалі ставлення до права народів на самовизначення та незалежність є лакмусовим папірцем для “хороших рускіх”.
А зараз питання не в тому, буде чи не буде “ментальним імперцем” людина, яка прийде до влади в москві після війни. Питання в тому, чи буде більшість народу дотримуватися імперського світогляду, точніше — протягом якого часу така більшість в росії буде існувати.
Але повернемося на початок.
Чи існують хороші (без лапок) росіяни зараз? Якщо ще раз прочитати наведені вище цитати, можно зрозуміти, де їх шукати — в Легіоні “Свобода Росії”.
Саме там є росіяни, які зараз воюють за свободу своєї країни і готові загинути в боротьбі за неї. Саме там є росіяни, які зараз воюють за вільну Україну — якої в межах імперського світогляду не існує і не повинно існувати. Саме там є росіяни, які воюють не лише за свою свободу, але й за свободу інших.
Так, я знаю: є люди з російськими паспортами, які зараз не тримають в руках зброю, але мірою сил допомагають українській армії та активним чином сприяють нашій перемозі. Але саме “Свобода Росії” — це квінтесенція того, що я вважаю справжньою російською опозицією. Того, що я вважаю справжньою боротьбою за волю Росії.
(https://t.me/sd_talks/500)