Borys Babin · Рим, Кейптаун та Гаага

[don_katalan]

Дуже багато було вказане про потребу ратифікації Римського статуту Україною. Нагадаю лише що це наш обов’язок за Угодою про асоціацією з ЄС. Також нагадаю що у нещодавній редакції плану заходів з реалізації Стратегії деокупації та реінтеграції Криму від 4 квітня Кабінет Міністрів своїм розпорядженням визначив це необхідним, щоправда до кінця 2024 року.
Вважаю це питання не просто доцільним але й невідкладним через таке.
Загальновідомим є наказ Міжнародного кримінального суд щодо арешту путіна через злочинну депортацію українських дітей зокрема в окупований Крим.
Наразі низка країн світу з умовних «партнерів» агресора є перед вибором – або ж не виконувати наказ, на чому постійно наполягає Кремль або ж підтвердити свої міжнародні зобов’язання та тим самим засудити воєнні злочини рф.
Зокрема така «дискусія» триває в ПАР, куди Москва дуже хоче вивезти тіло кремлівського диктатора на саміт БРІКС та ще й потім повернути його до рф.
Є ризики що когось із таких «партнерів» Кремль зможе «продавити» на якусь протиправну офіційну позицію. Нагадаю що та сама ПАР вже повідомляла у жовтні 2016 року Генсека ООН як депозитарія Римського статуту про вихід із нього.
Але надалі Вищий суд Гаутенгу в лютому 2017 року визнав у справі за позовом тамтешнього «Демократичного альянсу» проти міністра міжнародних відносин і співробітництва такий акт ПАР про денонсацію Римського статуту неконституційним та недійним. ПАР повідомила про це Генсека ООН та наразі є повноправною стороною Статуту.
Це свідчить про можливість подальших юридичних спекуляцій щодо МКС як в ПАР так в інших юрисдикціях.
Але є пряма можливість зробити з цих гірких «юридичних лимонів» від кремлівських «аграріїв» непоганий лимонад.
Бо такі гіпотетичні дії країн-учасниць Статуту ставлять питання про спір стосовно судових функцій МКС або ж спір стосовно тлумачення або застосування Статуту, що у документі регламентоване статтею 119.
За нею спір стосовно судових функцій Суду підлягає вирішенню рішенням МКС, та найбільш вірогідний хід справ – спір стосовно тлумачення або застосування Статуту має вирішуватися «шляхом проведення переговорів протягом трьох місяців з моменту їх початку, передається Асамблеї держав-учасниць. Асамблея може сама докласти зусиль для вирішення спору або зробити рекомендації стосовно подальшого застосування засобів вирішення цього спору, включаючи передачу спору до Міжнародного Суду відповідно до його Статуту».
Отже алгоритм тут має бути таким – будь яке «офіційне рішення» держави яка ратифікувала Статут про «поблажки путіну» має стати предметом переговорів з цією країною, після їх прогнозованого неуспіху – передаватися на Асамблею держав МКС яка схвалює рішення двома третинами голосів за умови кворуму.
Абсолютно реальним тут буде як обов’язкове для усіх членів МКС рішення Асамблеї яке дослідить та засудить злочини Кремля у відповідній частині або ж наступний розгляд справи Міжнародним судом ООН із також прогнозованим результатом.
Тому спроби ухилення від виконання наказу МКС про путіна можуть призвести до протилежного результату – засудження Кремля міжнародним судом ООН або ж Асамблеєю МКС. І вони, на відміну від самого МКС аж ніяк не пов’язані процесуальними обмеженнями щодо злочину агресії.
Але щоб це ініціювати Україна має ратифікувати Статут та стати членом Асамблеї. Думаю усім зрозуміло що це не лише абсолютно нескладно наразі зробити, але й варто невідкладно почати зазначений процес.