![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanVolodymyr Zolotorov
Серед іншого, ми спостерігаємо кризу легітимності держави. Легітимність - це відповідь на запитання "чому ти живеш за мій рахунок і ще командуєш тут?". Коли відповідь задовольняє запитувача, влада того, кого він годує, "легітимна". Історично, найперша відповідь на запитання "чому я маю тебе годувати?", це "бо я зараз як тебе переїбу, ось чому". Однак, довго така модель існувати не може, піддані розбігаються або йдуть по вила, все біднішає і занепадає, і ось тебе вже захопили розумніші сусіди.
Розумніші - це ті, хто не полінувався на запитання "чому я маю тебе годувати" давати відповідь, відмінну від "ось я зараз тебе переїбу". Ідея того, що така відповідь може існувати, і подальша реалізація цієї ідеї означали радикальний стрибок, який зробив технологію держави значно ефективнішою і відтворюванішою.
Невідомо, скільки було спроб сформулювати такі відповіді, ми знаємо про ті, які виявилися ефективними. Виявилося, що правильною відповіддю буде така, в якій джерело легітимності буде винесено кудись у метафізичний простір. Класика - божественне право королів. Піди запитай у бога, чи є у короля таке право. Щоправда іноді заводяться нехороші люди, на кшталт Джона Локка, який у першому трактаті про правління відправляє короликів на пошуки прямих спадкоємців Адама, - коли знайдеш, тоді будеш за божественне право балакати, а поки що йди нахуй. Тому з Локком чи без нього, божественне право поламалося.
На зміну йому приходить демократія, де на запитання "чому я маю тебе годувати" дається відповідь "ти не зрозумів, чувак, насправді я - це ти. Ти сам обклав себе податком, сам у себе відбираєш і сам собі віддаєш". Цей ракомозговий соліпсизм визначає всі історичні сюжети демократичної легітимності. Легітимність на кшталт "ми тут как би пролєтаріат, тому ти нам винен" або "ми тут тіпа арійська раса, де наші гроші" є лише бічною гілкою, лише версією "ось я тебе переїбу", досить історично короткою, тому ми її не розглядаємо.
Зараз ми переживаємо етап, коли в усьому світі демократична легітимність тріщить по швах і найцікавішою особливістю цього етапу є те, що на зміну соліпсизму демократії знову приходить елітистська метафізика, тільки тепер місце бога в нас посідає наука. Відтепер думки та бажання народу називаються "популізмом", і при вимові цього слова належить фиркати і морщити носик.
Виправдовувати владу еліти тепер будуть жерці-експерти, а еліта тепер грабує та вбиває щоб не було поганої погоди та насморку. Чому я кажу про цікаву особливість? Тому що, по-перше, це повернення до вже пройденого етапу, а по-друге, версія легітимності, яка у якості метафізичного джерела використовує науку, є слабшою, ніж версія бога. Я, звичайно, хочу сподіватися, що це означає кризу легітимності як такої, але схоже, що поки що до цього далеко.
Кризу легітимності чудово ілюструють довбойоби у верховній раді зі своїм законом про 7 років в'язниці за криве слово або косий погляд від холопа. Це відкрите повернення до формули легітимності "бо я тебе зараз переїбу" і цілковите нехтування ритуалами демократичної легітимності, які передбачають, що чернь не тільки може відкрито сварити барина, а й може бігти потім на вибори у вічній гонитві за святим граалем Доброго Начальства. Думаю, всі зі мною погодяться, що за часів "до Яника" таке було неможливим (зауважимо, що мем із Януковичем і написом "а шо, так можно было?" давно перестали використовувати, оскільки приводи для його використання зустрічаються тепер кожен день на кожному кроці). В ідейно-пропагандистському сенсі українська влада сідає на шпагат від "вільна країна вільних людей" до "7 років тобі за кривий погляд, бидло". І річ тут не в тому, що цей шпагат десь лусне, а в тому, що це гарна ілюстрація зламу легітимності, який відбувається в усьому світі. У цьому сенсі ми в тренді і це дещо полегшує завдання.
P.S. кому не подобається лексика - вибачте, але я вже давно переконався, що це найбільш адекватна лексика для опису предмета
Серед іншого, ми спостерігаємо кризу легітимності держави. Легітимність - це відповідь на запитання "чому ти живеш за мій рахунок і ще командуєш тут?". Коли відповідь задовольняє запитувача, влада того, кого він годує, "легітимна". Історично, найперша відповідь на запитання "чому я маю тебе годувати?", це "бо я зараз як тебе переїбу, ось чому". Однак, довго така модель існувати не може, піддані розбігаються або йдуть по вила, все біднішає і занепадає, і ось тебе вже захопили розумніші сусіди.
Розумніші - це ті, хто не полінувався на запитання "чому я маю тебе годувати" давати відповідь, відмінну від "ось я зараз тебе переїбу". Ідея того, що така відповідь може існувати, і подальша реалізація цієї ідеї означали радикальний стрибок, який зробив технологію держави значно ефективнішою і відтворюванішою.
Невідомо, скільки було спроб сформулювати такі відповіді, ми знаємо про ті, які виявилися ефективними. Виявилося, що правильною відповіддю буде така, в якій джерело легітимності буде винесено кудись у метафізичний простір. Класика - божественне право королів. Піди запитай у бога, чи є у короля таке право. Щоправда іноді заводяться нехороші люди, на кшталт Джона Локка, який у першому трактаті про правління відправляє короликів на пошуки прямих спадкоємців Адама, - коли знайдеш, тоді будеш за божественне право балакати, а поки що йди нахуй. Тому з Локком чи без нього, божественне право поламалося.
На зміну йому приходить демократія, де на запитання "чому я маю тебе годувати" дається відповідь "ти не зрозумів, чувак, насправді я - це ти. Ти сам обклав себе податком, сам у себе відбираєш і сам собі віддаєш". Цей ракомозговий соліпсизм визначає всі історичні сюжети демократичної легітимності. Легітимність на кшталт "ми тут как би пролєтаріат, тому ти нам винен" або "ми тут тіпа арійська раса, де наші гроші" є лише бічною гілкою, лише версією "ось я тебе переїбу", досить історично короткою, тому ми її не розглядаємо.
Зараз ми переживаємо етап, коли в усьому світі демократична легітимність тріщить по швах і найцікавішою особливістю цього етапу є те, що на зміну соліпсизму демократії знову приходить елітистська метафізика, тільки тепер місце бога в нас посідає наука. Відтепер думки та бажання народу називаються "популізмом", і при вимові цього слова належить фиркати і морщити носик.
Виправдовувати владу еліти тепер будуть жерці-експерти, а еліта тепер грабує та вбиває щоб не було поганої погоди та насморку. Чому я кажу про цікаву особливість? Тому що, по-перше, це повернення до вже пройденого етапу, а по-друге, версія легітимності, яка у якості метафізичного джерела використовує науку, є слабшою, ніж версія бога. Я, звичайно, хочу сподіватися, що це означає кризу легітимності як такої, але схоже, що поки що до цього далеко.
Кризу легітимності чудово ілюструють довбойоби у верховній раді зі своїм законом про 7 років в'язниці за криве слово або косий погляд від холопа. Це відкрите повернення до формули легітимності "бо я тебе зараз переїбу" і цілковите нехтування ритуалами демократичної легітимності, які передбачають, що чернь не тільки може відкрито сварити барина, а й може бігти потім на вибори у вічній гонитві за святим граалем Доброго Начальства. Думаю, всі зі мною погодяться, що за часів "до Яника" таке було неможливим (зауважимо, що мем із Януковичем і написом "а шо, так можно было?" давно перестали використовувати, оскільки приводи для його використання зустрічаються тепер кожен день на кожному кроці). В ідейно-пропагандистському сенсі українська влада сідає на шпагат від "вільна країна вільних людей" до "7 років тобі за кривий погляд, бидло". І річ тут не в тому, що цей шпагат десь лусне, а в тому, що це гарна ілюстрація зламу легітимності, який відбувається в усьому світі. У цьому сенсі ми в тренді і це дещо полегшує завдання.
P.S. кому не подобається лексика - вибачте, але я вже давно переконався, що це найбільш адекватна лексика для опису предмета