![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanВ селянському Звичаї є така атестацїя молодої людини: «Оцьому хлопцю (оцїй дївцї) не треба казати, що робити». Цей золотий атестат сьогоднї не справляє враження, бо мої молоді опоненти його НЕ ВИЗНАЮТЬ: Еее, це коли було!
Про це я пишу й говорю вже 20 років, а мої опоненти так само впевнено заперечують: «Українцї тодї жили примітивно (!?), навчитися всього практично необхідного можна було за 15-17 років життя, тому така молода людина справдї все вміла й сама розуміла, що робити. Тому й шлюб брали в 17-18 років, бо такі молодята вже в усьому могли дати собі раду, вести самостійне господарство, народжувати, виховувати й навчати цїлий гурт дїтей.»
Природний спосіб життя – це величезна енциклопедїя, і даремно було б намагатися викласти її на двох-трьох сторінках. Тому вивчати й засвоювати його доводиться роками, по сторінцї щоденно, не забуваючи, що виривати сторінки з Книги Життя не можна, бо вони всї пов'язані між собою, як частини одного органїзму. Вирвеш – будеш калїкою.
От з такими засторогами підійдемо до сторінки про Шлюб. Для змістовної дискусїї нам необхідно прийняти головні засади шлюбного устрою в суспільстві:
1. Шлюб у людському суспільстві, на відміну від парування у тварин, є явище культурне, а не природне: людська пара а)бере шлюб після серйозного зважування, обдумування, обговорення і відповідних домовленостей; б)шлюб – надзвичайно важлива ланка суспільного ладу, а тому на всїх стадїях пильно контролюється суспільством, зокрема такими його інституцїями як батьки, опікуни, місцева громада, церква, держава.
2. Шлюб найкращим чином виконує такі важливі життєві програми: а)матеріальне забезпечення родини; б)народження, навчання та виховання дїтей; в)впорядкування сексуальних стосунків у суспільстві.
Будь-яке порушення цих головних засад веде до менш чи більш стрімкої деградацїї шлюбу, а значить і сїм'ї, а значить і культурного суспільства. І тодї особисті стосунки наближаються до природних – тваринних, – а суспільство до природної анархії. В принципі, звільнення від оков культури могло б бути й благом, якби люди розуміли, що відбувається, й дотримувались міри.
Чому я віддаю перевагу давньому, звичаєвому шлюбу? Тому що саме звичаєвий шлюб найкраще забезпечує виконання трьох названих життєвих програм. Відхилення або відмова від традицїйного звичаєвого шлюбу відбуваються тодї, коли він втрачає свою доцїльність і ефективність. Наприклад, за останню сотню років спостерігаємо дедалї поширенїшу відмову від традицїйного шлюбу саме через втрату його економічної доцїльности. З поступовим переходом суспільства до високотехнологічних (тобто по сутї паразитичних) способів життя програма матеріального забезпечення сім'ї НЕОБХІДНИМИ ЗАСОБАМИ ІСНУВАННЯ практично зникає, програма продовження роду звужується до народження 1-2 дїтей, а впорядкування сексуальних стосунків узагалї вирішується поза рамками «сім'ї».
Не так уже й важко зрозуміти, що все це, при позїрному полїпшеннї життєвого рівня й індивідуальної свободи, неухильно веде до демографічного занепаду, а відтак і до інших занепадів усїєї нацїї. Не важко – але дуже не хочеться повертатися до вічної робочої напруги, в якій жили наші прабаби й прадїди. Страшенно не хочеться відмовлятись від розкішної їжі, одягу, житла, особистих авто, романтичних мандрів по світу та «курортів»… усїх тих швидкозасвоюваних надлишків, заради яких ми стали паразитами й хутко знищуємо середовище нашого існування, обкрадаючи таким чином не стільки самих себе, скільки своїх нащадків.
Жодна етика – християнська, мусульманська, соцїалїстична, атеїстична, … – не може встояти перед спокусою оцього НЕЗАРОБЛЕНОГО комфорту. Бо коли б він був зароблений, то, почуваючи кістками й шкурою цїну того заробітку, люди не викидали б на смітники три чвертї всього того, що вони безперервно купують і чим марнославно хизуються!
І не журяться!
Багато в чому проявляє себе самовбивчий егоїзм сучасних людей, і зовсїм не легко знайти його першопричини, а тим паче засоби лїкування. Погляньте на засмічені двори, парки, дороги, лїси, ріки, океани! Серце стискається від болїсної безнадїї, безпорадности, відчаю. Але немає страшнїшого видива, як картина нашої фальшивої, лицемірної і, зрештою, нікчемної сім'ї. Вона, з усїма своїми свободами, «вдобствами» й правами, не тільки й близько не заробляє того, що споживає; вона й тим благам, що їй напівдаром дістаються з паразитичного общака, ради не дає й шани не складає.
Саме звідси, з родини могла б починатися робота по збереженню природного середовища, по обмеженню своїх невтолимих неприродних потреб, по наверненню до розумної працї. І саме сьогоднїшнї поняття про шлюб, про його сенс і доцїльність першими стоять на перешкодї до здорового, ощадливого господарювання, до природного способу життя.
Я не пропоную відновити порядки й закони звичаєвого шлюбу, бо добре розумію, що це неможливо. Але я глибоко шаную його тисячолїттями вистояну й вистраждану красу й мудрість, непервершену живу й ні з чим не зрівнянну драму народного весїлля, його вічну мільйонноголосу пісню.
І не забуваймо, що про шлюб ще далеко не все сказано.
Про це я пишу й говорю вже 20 років, а мої опоненти так само впевнено заперечують: «Українцї тодї жили примітивно (!?), навчитися всього практично необхідного можна було за 15-17 років життя, тому така молода людина справдї все вміла й сама розуміла, що робити. Тому й шлюб брали в 17-18 років, бо такі молодята вже в усьому могли дати собі раду, вести самостійне господарство, народжувати, виховувати й навчати цїлий гурт дїтей.»
Природний спосіб життя – це величезна енциклопедїя, і даремно було б намагатися викласти її на двох-трьох сторінках. Тому вивчати й засвоювати його доводиться роками, по сторінцї щоденно, не забуваючи, що виривати сторінки з Книги Життя не можна, бо вони всї пов'язані між собою, як частини одного органїзму. Вирвеш – будеш калїкою.
От з такими засторогами підійдемо до сторінки про Шлюб. Для змістовної дискусїї нам необхідно прийняти головні засади шлюбного устрою в суспільстві:
1. Шлюб у людському суспільстві, на відміну від парування у тварин, є явище культурне, а не природне: людська пара а)бере шлюб після серйозного зважування, обдумування, обговорення і відповідних домовленостей; б)шлюб – надзвичайно важлива ланка суспільного ладу, а тому на всїх стадїях пильно контролюється суспільством, зокрема такими його інституцїями як батьки, опікуни, місцева громада, церква, держава.
2. Шлюб найкращим чином виконує такі важливі життєві програми: а)матеріальне забезпечення родини; б)народження, навчання та виховання дїтей; в)впорядкування сексуальних стосунків у суспільстві.
Будь-яке порушення цих головних засад веде до менш чи більш стрімкої деградацїї шлюбу, а значить і сїм'ї, а значить і культурного суспільства. І тодї особисті стосунки наближаються до природних – тваринних, – а суспільство до природної анархії. В принципі, звільнення від оков культури могло б бути й благом, якби люди розуміли, що відбувається, й дотримувались міри.
Чому я віддаю перевагу давньому, звичаєвому шлюбу? Тому що саме звичаєвий шлюб найкраще забезпечує виконання трьох названих життєвих програм. Відхилення або відмова від традицїйного звичаєвого шлюбу відбуваються тодї, коли він втрачає свою доцїльність і ефективність. Наприклад, за останню сотню років спостерігаємо дедалї поширенїшу відмову від традицїйного шлюбу саме через втрату його економічної доцїльности. З поступовим переходом суспільства до високотехнологічних (тобто по сутї паразитичних) способів життя програма матеріального забезпечення сім'ї НЕОБХІДНИМИ ЗАСОБАМИ ІСНУВАННЯ практично зникає, програма продовження роду звужується до народження 1-2 дїтей, а впорядкування сексуальних стосунків узагалї вирішується поза рамками «сім'ї».
Не так уже й важко зрозуміти, що все це, при позїрному полїпшеннї життєвого рівня й індивідуальної свободи, неухильно веде до демографічного занепаду, а відтак і до інших занепадів усїєї нацїї. Не важко – але дуже не хочеться повертатися до вічної робочої напруги, в якій жили наші прабаби й прадїди. Страшенно не хочеться відмовлятись від розкішної їжі, одягу, житла, особистих авто, романтичних мандрів по світу та «курортів»… усїх тих швидкозасвоюваних надлишків, заради яких ми стали паразитами й хутко знищуємо середовище нашого існування, обкрадаючи таким чином не стільки самих себе, скільки своїх нащадків.
Жодна етика – християнська, мусульманська, соцїалїстична, атеїстична, … – не може встояти перед спокусою оцього НЕЗАРОБЛЕНОГО комфорту. Бо коли б він був зароблений, то, почуваючи кістками й шкурою цїну того заробітку, люди не викидали б на смітники три чвертї всього того, що вони безперервно купують і чим марнославно хизуються!
І не журяться!
Багато в чому проявляє себе самовбивчий егоїзм сучасних людей, і зовсїм не легко знайти його першопричини, а тим паче засоби лїкування. Погляньте на засмічені двори, парки, дороги, лїси, ріки, океани! Серце стискається від болїсної безнадїї, безпорадности, відчаю. Але немає страшнїшого видива, як картина нашої фальшивої, лицемірної і, зрештою, нікчемної сім'ї. Вона, з усїма своїми свободами, «вдобствами» й правами, не тільки й близько не заробляє того, що споживає; вона й тим благам, що їй напівдаром дістаються з паразитичного общака, ради не дає й шани не складає.
Саме звідси, з родини могла б починатися робота по збереженню природного середовища, по обмеженню своїх невтолимих неприродних потреб, по наверненню до розумної працї. І саме сьогоднїшнї поняття про шлюб, про його сенс і доцїльність першими стоять на перешкодї до здорового, ощадливого господарювання, до природного способу життя.
Я не пропоную відновити порядки й закони звичаєвого шлюбу, бо добре розумію, що це неможливо. Але я глибоко шаную його тисячолїттями вистояну й вистраждану красу й мудрість, непервершену живу й ні з чим не зрівнянну драму народного весїлля, його вічну мільйонноголосу пісню.
І не забуваймо, що про шлюб ще далеко не все сказано.