![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanПетро Олещук
Спостерігаючи за візитом президента Зеленського до Польщі, я згадував, як кількома днями раніше один з дідів, які зараз очолюють московитів, на прізвище патрушев розмірковував про бажання Польщі «захопити частину України».
Це не нова тема. З цією ідіотичною концепцією вони носяться від початку вторгнення власних військ на терени України. Дуже вони про таке мріяли, аби інші сусіди України разом з ними стали злочинцями, взявши участь у знищенні суверенної держави. Вони про це і досі мріють, намагаючись «матеріалізувати» думки у власних виступах.
Вони не спроможні зрозуміти, ці божевільні діди, що більше ніхто так у ХХІ ст. у Європі не мислить, і намагання щось завоювати - це індикатор дурості і слабкості, а не «величі».
За час після вторгнення Зеленський здійснив невелику кількість закордонних візитів, і всі вони були знакові. І у Вашингтон, і у Брюсель, і у Лондон. Тепер на черзі Варшава - стратегічний партнер України серед держав - членів НАТО. І цей візит знаменує кристалізацію, оформлення цього партнерства. Не випадково було підписано низку документів щодо партнерства в оборонній сфері.
Рік тому, у час найтяжчих випробувань для новітньої української державності, Польща надавала допомогу для України, яка була надважливою. Але треба розуміти, що це повністю відповідало інтересам самої Польщі.
Україна завдяки співпраці: 1) одержала захищений тил, місце ремонту техніки, логістичний центр, базу підготовки армії; 2) безпечне місце для біженців; 3) шлях для підтримання економічних відносин зі світом.
Але і Польща одержала чимало від співпраці з Україною. Частина відповідних результатів буде відчуватися згодом. Наприклад, у вигляді прямої військової присутності США у Польщі, або перезавантаження польської оборонної промисловості. Чималі репутаційні вигоди - це теж важливо.
Саме так стверджують своє значення у ХХІ сторіччі нормальні держави. У той час як архаїчні шизофреніки все руйнують, втрачають і намагаються вхопитися за минуле, якого вже немає і ніколи не буде.
=====
Алі Татар-заде
"хороший рускій" Діма Биков пробовтався. "Міграція рускіх дисидентов - ето еще одна експансія, способ завоевания мира".
Мовляв, самі спритні, розумні та приспособлені московити поїхали по світу, будуть там просувати російську культуру, росія атетаго толька расширітса.
Спостерігаючи за візитом президента Зеленського до Польщі, я згадував, як кількома днями раніше один з дідів, які зараз очолюють московитів, на прізвище патрушев розмірковував про бажання Польщі «захопити частину України».
Це не нова тема. З цією ідіотичною концепцією вони носяться від початку вторгнення власних військ на терени України. Дуже вони про таке мріяли, аби інші сусіди України разом з ними стали злочинцями, взявши участь у знищенні суверенної держави. Вони про це і досі мріють, намагаючись «матеріалізувати» думки у власних виступах.
Вони не спроможні зрозуміти, ці божевільні діди, що більше ніхто так у ХХІ ст. у Європі не мислить, і намагання щось завоювати - це індикатор дурості і слабкості, а не «величі».
За час після вторгнення Зеленський здійснив невелику кількість закордонних візитів, і всі вони були знакові. І у Вашингтон, і у Брюсель, і у Лондон. Тепер на черзі Варшава - стратегічний партнер України серед держав - членів НАТО. І цей візит знаменує кристалізацію, оформлення цього партнерства. Не випадково було підписано низку документів щодо партнерства в оборонній сфері.
Рік тому, у час найтяжчих випробувань для новітньої української державності, Польща надавала допомогу для України, яка була надважливою. Але треба розуміти, що це повністю відповідало інтересам самої Польщі.
Україна завдяки співпраці: 1) одержала захищений тил, місце ремонту техніки, логістичний центр, базу підготовки армії; 2) безпечне місце для біженців; 3) шлях для підтримання економічних відносин зі світом.
Але і Польща одержала чимало від співпраці з Україною. Частина відповідних результатів буде відчуватися згодом. Наприклад, у вигляді прямої військової присутності США у Польщі, або перезавантаження польської оборонної промисловості. Чималі репутаційні вигоди - це теж важливо.
Саме так стверджують своє значення у ХХІ сторіччі нормальні держави. У той час як архаїчні шизофреніки все руйнують, втрачають і намагаються вхопитися за минуле, якого вже немає і ніколи не буде.
=====
Алі Татар-заде
"хороший рускій" Діма Биков пробовтався. "Міграція рускіх дисидентов - ето еще одна експансія, способ завоевания мира".
Мовляв, самі спритні, розумні та приспособлені московити поїхали по світу, будуть там просувати російську культуру, росія атетаго толька расширітса.