Пєлємєнємєшалка, або Лайфхаки

[don_katalan]

Volodymyr Zolotorov
В вопросе ИИ тоже две темы, а не одна. Опасен ли ИИ сам по себе (то есть, в свободном обществе) и опасен ли ИИ в руках государства. На первый вопрос можно ответить "нет", хотя бы потому, что никто не может толком сказать, что такое "интеллект". Самый обычный, "естественный". Соответственно, все, что мы имеем сегодня - просто досужие разговоры на модную тему. Учитывая, что нам известно об интеллекте, а именно - его социальное происхождение и бытие (да, солярис невозможен) можно сказать, что ИИ не несет угрозы. Как говорят люди, интересующиеся вопросом, "дешевле создать нового человека".
Что до ответа на второй вопрос, то безусловное "да" тысячу раз. ИИ в руках маньяков, стремящихся управлять каждым вашим помыслом - очередная угроза для человечества, как бы пафосно это не звучало.
PS "Большие корпорации", которые сегодня тоже могут использовать ИИ во вред это симбиоты государства. Они "большие" за счет привилегий и прекрасно это понимают. В мире, где государства нет, они могут быть "большими" за счет потребителя, иначе говоря, направлять ИИ во зло им не к чему.
=====
Viktor Bobyrenko · Пєлємєнємєшалка, або Лайфхаки
Не люблю це слово. Воно означає “класний метод” чи “класний навик”. Але вже прижилося.
Так я про лайфаки у боротьбі зі зроZійщен-ням наших дітей.
Нагадаю, що сасєдушкі вважають нас єдіним народам.
Але є дуже мало слів/висловів/речень, які можна сказати українською, а сасєдушкі подумають, що це ви сказали на їх нарєчії.
От класично: цедваашп’ятьоаш/ С2Н5ОН. Пушкіністи подумають, що ви це сказали їх мовою, просто на “южнамговарє”.
У мене є і давній анекдот на цю тему.
Чапаєв питає Пєтьку:
- бил бой, а ви атбілі у бєляков цистерну спірта. Как ти дагадался, шо ета спірт?
- так Васілійіванавіч, запраста. На цистєрнє била шота напісана, но в канце утверждалось — ОН.
Але я про дітей.
Сьогодні у мене був гарний настрій, я без машини і вирішив проїхатися громадським транспортом.
Я дуже неровоо реагую, коли поруч говорять на пушкінськом язикє.
Ні, я звичайно, пів-пушкіна знаю напам’ять (на відміну від 99% росіян), але знаю і не люблю. Бо маю право і відчуття.
І мене дико вибішує, коли народжені в Україні говорять на “вєлікамімагучєм”. Наші діти.
І їду я такий в маршрутці.
І вухо радіє:
- зробіть зупиночку — молода жіночка
- зробіть зупинку — пенсіонерка.
І тут: ТАДАМ — двоє дівчаток-підлітків років по 15ть гордо так:
- сдєлайтєастановачкупажалуста.
А я ж у настрої.
І просто експромтом видаю, без паузи:
Вони: сдєлайтєастановачкупажалуста
Я: Водій, рускіє просять зробити зупинку. Зупиніть, бо вони на Курськ не встигнуть.
Дівчата (з жахом в очах): ми нє рускіє
Я: правда? Ви сумчанки?
Дівчата: Да!
Я: ой, а скажіть, у якій це школі вас заставляють говорити мовою окупантів? Я подзвоню меру і вашу директорку школи вже завтра звільнять. Не можна заставляти дітей говорити чужою мовою.
І тут якраз зупинка.
Дівчата просто вилітають з маршрутки.
Так ось вам лайфак:
Коли хтось говорить здєлайтєастановачку — перекладайте водію:
- тут масквічі просять зупинку.
І тут же убогим сказати — у нас за рускій язик нє сажают. Ми нє варвари. Но на всякій случай будьтє астарожни.
Післяслово: але дітей треба виховувати. Як таке може бути на десятому році війни, щоб 15-річні соромилися мови батьків?
Я би до своїх примінив непедагогічні методи.
Але мої якраз говорять правильно.
Мало зробити українців. Треба, щоб вони стали українцями.