![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanНарешті економіка пробудилася! Повертаються емігранти, ліквідований дефіцит потужностей електрики і її тривалі відключення, відкриваються мережі магазинчиків та кав’ярень, працюють супермаркети, аптеки, метро, збільшується продаж автомобільного пального і т. і.
Проте урядове керівництво пропонує нам у 2023 році стагнацію економіки разом з високою інфляцією цін. Без пояснень і доказів. Фактично пропонується повторення 2022 року, але тоді наша територія разом з підприємствами скоротилася на 20 %, чисельність українського населення в межах країни зменшилася приблизно на 5 млн. чоловік, а обсяг виробництва впав на 30 %. Розірвалися ланцюги поставок, виник дефіцит товарів та послуг, згорнули діяльність і емігрували підприємці, торгівельні компанії, підприємства транспорту тощо.
Схоже, що влада попереджає про негативні публічні інфляційні і депресивні очікування, щоб після чергових своїх «творінь» не потрапити під роздачу від військових, громадськості та правоохоронних органів, а навпаки - виглядати героями «високих» досягнень. До того ж бюрократи заздалегідь заявили, що вони піднімуть ціни на електрику, газ, опалення, комунальні послуги, хоча жодних підстав для цього немає. Наприклад, ціни на нафту, газ і нафтопродукти знижуються завдяки санкціям Заходу проти ординського нафтогазового монстра, включаючи зниження в середньому на 30-35 % цін на його вуглецеві продукти на світових ринках. Урядові клерки та енергетичні монополісти, яке підвищення цін? – подивіться на цінники на автозаправках – там вже почали знижуватися відповідні цифри. І що, наша влада неспроможна стримати ціни і тарифи на ці товари і послуги у цей страшний для українців час?
Другий характерний процес – тенденція укріплення курсу гривні відносно долара (зрозуміло, маємо бути вдячними нашим західним союзникам і партнерам, фінансова допомога яких створила позитивний валютно-платіжний баланс України). В результаті мають пропорційно знизитися ціни на імпортні товари, які вже наполовину заповнюють продовольчі кошики наших громадян. До того ж фінансове керівництво України «успішно» абсорбує гривневу готівку в обігу (а це знижує платоспроможний попит, а отже і ціни на товари і послуги), коли розміщує урядові облігації та центробанківські депозитні сертифікати на внутрішньому грошовому ринку. Негатив тільки в тому, що влада платить шалені відсотки (від 19 до 25 %), зацікавлюючи банки усі грошові надходження направляти у ці державні папери, мінімізуючи потоки фінансів у реальний сектор економіки.
Отже, прогноз інфляції цін на 2023 рік – завищений і його динаміка штучно підштовхується бюрократами і монополістами! І цим вони готують людям подальше зубожіння при накручуванні надприбутків у банків, монополістів, нахабного чиновництва. Користуючись воєнним станом, останні ні перед ким не звітують і часто забороняють перевірки та аудит своїх контор. Свавілля та безчестя. Кують метал, не відходячи від каси. І це в умовах, коли тільки на фінансування дефіциту держбюджету наші західні союзники разом з міжнародними організаціями надають нам приблизно по 5 млрд. доларів щомісяця або 60 млрд. баксів на рік (це половина доходів нашого державного бюджету!), проте це гроші не для простих смертних, вважають чиновники біля корита.
Нагадаю, що висока інфляція з’їдає інвестиційні ресурси економіки, без яких її підйом неможливий (а це є передумовою добробуту громадян). За сьогоднішніх обставин урядові органи взагалі не хочуть, щоб інвестиційні ресурси створювалися поза бюджетом. Так, у соціальних мережах лунає гул експертів з приводу надвисоких банківських процентних ставок, недоступних підприємствам і господарствам. А причиною є, по-перше, завищена базова (облікова) ставка НБУ у 25 % (отже, апріорі, платоспроможними є тільки ті суб’єкти господарювання, які мають рентабельність, значно вищу за цю цифру; відомо, що це – не промисловість і не агросектор, а спекуляції, гральний бізнес, наркотрафік і т. і.). По-друге, обмежуються кредитно-інвестиційні можливості самих банків, яким широко відкриті двері до депозитів центробанку, на які суверен нараховує ще вищі за облікову ставку проценти. Це вимиває потенційні інвестресурси із сфери господарського обороту у сферу державних фінансів.
За цих обставин ресурси відродження економіки виникають в основному у приватно-підприємницькому секторі і, як правило, поза безготівковим (банківським) грошовим оборотом. Влада мала б підтримати і посилити цей сектор (як це зробили Західна Німеччина і Японія після Другої Світової війни). Тут головними завданнями є стабільність національної грошової одиниці, забезпечення конкуренції на ринках та сприятливе оподаткування бізнесу. Проте наша влада діє, на жаль, не в українських національних інтересах. Як ще можна назвати підготовку рішення парламенту про відновлення грабіжницької системи оподаткування фізосіб-підприємців за єдиним внеском та права митарів-податківців здійснювати безпричинні облави на бізнеси. Очевидно, у десятків тисяч податкових клерків від бездіяльності протягом одного року, коли ці права у них були забрані, аж в руках свербить. А чи не краще скоротити чисельність цих викормишів-корупціонерів-паразитів, які явно демонструють свою неприязнь до тих, хто дасть початковий поштовх витягуванню країни з провалля. І тоді не треба буде вигадувати роботу для них і можна буде зняти це податкове опудало, яке відлякує підприємців, що знайшли собі місце для роботи за кордоном. Колаборантам потрібні податківці, а нам потрібні підприємці! І 2023 рік має стати першим роком нашого динамічного зростання і підвищення добробуту українців.
Отже, укріплюємо гривню, знижуємо процентні ставки, скорочуємо паразитуючий апарат і у першу чергу видуваємо податкове лігво, повертаємо банки до кредитування виробництва, заохочуємо і захищаємо приватних підприємців та ліквідуємо монополістів. Іншого не буде!
===
Станислав Овчаренко
Як хочете, але окреслили ситуацію, в якій позитивні зміни можливі ЛИШЕ після повалення внутрішньої окупаційної влади олігархії - яка спить та бачить сон, як відновити та посилити зв'язки з путінською Росією та комуністичним Китаєм. Офіс президента мріє про грунтовну зовнішньополітичну переорієнтацію на бік ворогів наших теперішніх союзників - Заходу. У нас, повторюю - НЕ корупція демократичної держави, а спадок радянського комунізму - олігархічний соціально-політичний устрій. Це розуміння можливе ЛИШЕ за межами чисто економічної концепції автора. У нас - конфлікт не економічний - а культурно-цивілізаційний - де Офіс президента - на боці авторитарного Півдня - Росії, Китаю, мусульманських режимів. Але побутовість мислення маси українців заважає це зрозуміти. Хто зрозумів - буде боротися або емігрує...
Проте урядове керівництво пропонує нам у 2023 році стагнацію економіки разом з високою інфляцією цін. Без пояснень і доказів. Фактично пропонується повторення 2022 року, але тоді наша територія разом з підприємствами скоротилася на 20 %, чисельність українського населення в межах країни зменшилася приблизно на 5 млн. чоловік, а обсяг виробництва впав на 30 %. Розірвалися ланцюги поставок, виник дефіцит товарів та послуг, згорнули діяльність і емігрували підприємці, торгівельні компанії, підприємства транспорту тощо.
Схоже, що влада попереджає про негативні публічні інфляційні і депресивні очікування, щоб після чергових своїх «творінь» не потрапити під роздачу від військових, громадськості та правоохоронних органів, а навпаки - виглядати героями «високих» досягнень. До того ж бюрократи заздалегідь заявили, що вони піднімуть ціни на електрику, газ, опалення, комунальні послуги, хоча жодних підстав для цього немає. Наприклад, ціни на нафту, газ і нафтопродукти знижуються завдяки санкціям Заходу проти ординського нафтогазового монстра, включаючи зниження в середньому на 30-35 % цін на його вуглецеві продукти на світових ринках. Урядові клерки та енергетичні монополісти, яке підвищення цін? – подивіться на цінники на автозаправках – там вже почали знижуватися відповідні цифри. І що, наша влада неспроможна стримати ціни і тарифи на ці товари і послуги у цей страшний для українців час?
Другий характерний процес – тенденція укріплення курсу гривні відносно долара (зрозуміло, маємо бути вдячними нашим західним союзникам і партнерам, фінансова допомога яких створила позитивний валютно-платіжний баланс України). В результаті мають пропорційно знизитися ціни на імпортні товари, які вже наполовину заповнюють продовольчі кошики наших громадян. До того ж фінансове керівництво України «успішно» абсорбує гривневу готівку в обігу (а це знижує платоспроможний попит, а отже і ціни на товари і послуги), коли розміщує урядові облігації та центробанківські депозитні сертифікати на внутрішньому грошовому ринку. Негатив тільки в тому, що влада платить шалені відсотки (від 19 до 25 %), зацікавлюючи банки усі грошові надходження направляти у ці державні папери, мінімізуючи потоки фінансів у реальний сектор економіки.
Отже, прогноз інфляції цін на 2023 рік – завищений і його динаміка штучно підштовхується бюрократами і монополістами! І цим вони готують людям подальше зубожіння при накручуванні надприбутків у банків, монополістів, нахабного чиновництва. Користуючись воєнним станом, останні ні перед ким не звітують і часто забороняють перевірки та аудит своїх контор. Свавілля та безчестя. Кують метал, не відходячи від каси. І це в умовах, коли тільки на фінансування дефіциту держбюджету наші західні союзники разом з міжнародними організаціями надають нам приблизно по 5 млрд. доларів щомісяця або 60 млрд. баксів на рік (це половина доходів нашого державного бюджету!), проте це гроші не для простих смертних, вважають чиновники біля корита.
Нагадаю, що висока інфляція з’їдає інвестиційні ресурси економіки, без яких її підйом неможливий (а це є передумовою добробуту громадян). За сьогоднішніх обставин урядові органи взагалі не хочуть, щоб інвестиційні ресурси створювалися поза бюджетом. Так, у соціальних мережах лунає гул експертів з приводу надвисоких банківських процентних ставок, недоступних підприємствам і господарствам. А причиною є, по-перше, завищена базова (облікова) ставка НБУ у 25 % (отже, апріорі, платоспроможними є тільки ті суб’єкти господарювання, які мають рентабельність, значно вищу за цю цифру; відомо, що це – не промисловість і не агросектор, а спекуляції, гральний бізнес, наркотрафік і т. і.). По-друге, обмежуються кредитно-інвестиційні можливості самих банків, яким широко відкриті двері до депозитів центробанку, на які суверен нараховує ще вищі за облікову ставку проценти. Це вимиває потенційні інвестресурси із сфери господарського обороту у сферу державних фінансів.
За цих обставин ресурси відродження економіки виникають в основному у приватно-підприємницькому секторі і, як правило, поза безготівковим (банківським) грошовим оборотом. Влада мала б підтримати і посилити цей сектор (як це зробили Західна Німеччина і Японія після Другої Світової війни). Тут головними завданнями є стабільність національної грошової одиниці, забезпечення конкуренції на ринках та сприятливе оподаткування бізнесу. Проте наша влада діє, на жаль, не в українських національних інтересах. Як ще можна назвати підготовку рішення парламенту про відновлення грабіжницької системи оподаткування фізосіб-підприємців за єдиним внеском та права митарів-податківців здійснювати безпричинні облави на бізнеси. Очевидно, у десятків тисяч податкових клерків від бездіяльності протягом одного року, коли ці права у них були забрані, аж в руках свербить. А чи не краще скоротити чисельність цих викормишів-корупціонерів-паразитів, які явно демонструють свою неприязнь до тих, хто дасть початковий поштовх витягуванню країни з провалля. І тоді не треба буде вигадувати роботу для них і можна буде зняти це податкове опудало, яке відлякує підприємців, що знайшли собі місце для роботи за кордоном. Колаборантам потрібні податківці, а нам потрібні підприємці! І 2023 рік має стати першим роком нашого динамічного зростання і підвищення добробуту українців.
Отже, укріплюємо гривню, знижуємо процентні ставки, скорочуємо паразитуючий апарат і у першу чергу видуваємо податкове лігво, повертаємо банки до кредитування виробництва, заохочуємо і захищаємо приватних підприємців та ліквідуємо монополістів. Іншого не буде!
===
Станислав Овчаренко
Як хочете, але окреслили ситуацію, в якій позитивні зміни можливі ЛИШЕ після повалення внутрішньої окупаційної влади олігархії - яка спить та бачить сон, як відновити та посилити зв'язки з путінською Росією та комуністичним Китаєм. Офіс президента мріє про грунтовну зовнішньополітичну переорієнтацію на бік ворогів наших теперішніх союзників - Заходу. У нас, повторюю - НЕ корупція демократичної держави, а спадок радянського комунізму - олігархічний соціально-політичний устрій. Це розуміння можливе ЛИШЕ за межами чисто економічної концепції автора. У нас - конфлікт не економічний - а культурно-цивілізаційний - де Офіс президента - на боці авторитарного Півдня - Росії, Китаю, мусульманських режимів. Але побутовість мислення маси українців заважає це зрозуміти. Хто зрозумів - буде боротися або емігрує...