![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanDiana Makarova
Вилучили в матері дитину. Вилучили практично з шалашику, де та проживала з малям. В коментах понеслось:
- Не розлучайте маму і дитя!
- Не віноватая вона! Можливо, просто попала в скрутне становище, а ви одразу вилучати!
- Дайте матері житло і шанс! Вона хороша, вона не кинула дитя, хоча й могла!
Гіркі сльози котяться небритим підборіддям блогосфери. Ще трохи, і створять петицію про Матір і Дитя окремо взятої історії.
Аж тут читаємо пояснення від поліції:
====="36-річна жінка Надія (ім’я змінено) родом з Дніпропетровської області (місто не вказуємо), з 2-х років сирота, але проживала в родині під опікою. Жінка мала декількох чоловіків, від яких народжувала дітей. Під час бесіди з нею було з’ясовано, що першу дитину виховує і повністю забезпечує колишній чоловік, вона з ними навіть не спілкується. Другу дитину взяла під опіку її родичка, а саму Надію позбавлено батьківських прав (були підстави).
Надія народжувала в пологовому будинку міста Києва, який знаходиться в Печерському районі. Співробітники пологового будинку відразу помітили, що в жінки є проблеми із вживанням алкогольних напоїв та наркотичних засобів. Відповідно до договору про співпрацю пологового будинку з центром соціальних служб фахівець із соціальної роботи терміново відвідав жінку з немовлям. Після детальної бесіди з Надією було з’ясовано, що вона в Києві вже 7 років, додому вона їхати не хоче, а в Києві не має ні житла, ні родичів, проживає зі співмешканцем у його знайомого в гуртожитку. Але від дитини вона не відмовлялась.
Фахівець із соціальної роботи надав породіллі комплекс соціальних послуг, інформування, консультування, надав психологічну підтримку та запропонував тимчасове житло – соціальну квартиру. На що Надія відмовилася.........."=====
читайте далі https://www.facebook.com/kidspoliceNPU/posts/pfbid0iouyY8v9Eoxk8ZevcGfsmS9Yk3afZ6S2633STeaVv1RFjpiFgcHutS9EiXZEsiZcl
Гм. Неприємна картина, авжеж? І вже якось картина з Мадонною і немовлям не вимальовується, а хочеться якось допомогти у першу черу невинній дитині, яку тягає смітниками мама алкоголічка і наркоманка. І ось вже лунають нові коменти:
- Стерилізувати мамашу-тварину!
- Таких саджати мало, а дітей відбирати!
і гіркі сльози знову котяться інтернетами, та шо ж такоє.
Так буває.
Колись з моєї подачі в однієї прости-господи-матері було вилучено кількох малих дітей. Вона жила з ними і сожителем взимку в лісі, в поспіхом виритій землянці.
Соціальне житло? Було в Дніпрі, в області. Втекли. Там не можна пити, а хотілось.
Наступне соціальне було в Київській області. Втекли. Там треба було працювати і знову ж, алкоголь не вітався, а хотілось.
Власне житло? Було, десь в селі. З'їхали, перетворивши його на кубло. А що там робити, в селі? В город хотілось, в столицю.
Жили в родичів. Втекли.
Чому жили в землянці? Таким чином шантажували місцеву владу, бо в цієї прости-господи-сім'ї була мета - отримати квартиру в Києві. Пили, малі діти були в жахливому стані. Вилучивши дітей, тих практично врятували. Хоча саме вилучення відбувалос болюче, з криками дітей, які чіплялись за маму, а за кого їм ще чіплятись. Правда, за кілька днів ці діти вже були усміхненими (до того вони не усміхались), засипаними іграшками. НАГОДОВАНИМИ І ВІДІГРІТИМИ, що головне. Обстеженими і лікованими.
А так подивишся - боже, яка жахлива історія, дайте мамі шанс, вона ж не кинула дітей, отже, любить. До речі, там і не приховувалось, що дітей народжують заради виплат. До речі, доки вилучали дітей - ця алкогольна мама завагітніла ще одним, десь з ним разом мечеться по країні.
Але я хочу сказати про інше. Про те, як любить аудиторія додумати, домислити, домалювати картину і щиро повірити в те, що сама намалювала - і ось вже крокує блогосферою мадонна з немовлям, чиста як сльоза, злиденна, але любляча, бо ж могла кинути дитя, але не кинула. І лунають крики:
- Дайте мамі шанс!
- Пожалійте бідну матір!
- Не розлучайте матір і дитя!
Нікому в голову не прийшло взнати реальну картину. А нащо? Ми додумаємо, домислимо, сповнені милосердя серця змалюють картину акріловими фарбами карамельних відтінків, повірять в неї і омиють сльозами.
... я вчора написала про воїнів, які збрехали волонтерам. Більше нічого. Але спраглі до милосердя серця миттю домалювали картину так, як вони її уявили, і залунали крики:
- Пожалійте, вони ж воїни!
- Не засуджуйте, їм і так важко!
- О, яка ти жИстока, Діана Макарова!
Мені здається, що ці самі люди миттю почнуть волати:
- Ату цих псевдо-воїнів!
якщо виясниться, що вони продають волонтерску допомогу.
Мені здається, що люди, які намалювали мадонну в курені - блискавично почнуть кричати:
- Відберіть в неї дитину! Стерилізувати таких мамаш!
якщо побачать горе-маму під наркотиками і з дитям під пахвою.
Ні в першому, ні в другому випадку нікому в голову не приходить ВЗНАТИ реальну картину. А нащо? Можна ж домалювати і повірити в те, що сам намалював.
А життя - воно не зовсім таке, як на картині карамельних відтінків. Життя влаштоване чомусь саме так, що в ньому рулять лише факти. Але взнавати факти - це зайвий труд. Іноді.
тут мусить бути ілюстрація. Можливо, навіть якась мадона. Але нащо? Аудиторія і сама може домалювати. І повірити сама собі.
===
Nastka Fedchenko
Мені навіть пропонували про цю маму написати/зняти, мовляв, їй треба дати шанс.
Я сказала, що треба зв’язувати з мамою і питати, чи хоче вона розголосу.
А вона хоче пити. Ну ок.
---
Diana Makarova
Nastka Fedchenko з мого наведеного прикладу - бачить бог, скільки намучились з тією мамою і ми, і ціла купа соціальних працівників, і інші волонтери. Але знайшлись сердобольні, витягли її на якесь шоу, де вона обливалась сльозами, розповідаючи, як вилучали в неї дітей. Мені тоді телефон обірвали - гей, жистокая Макарова, ти чо це в мами дітей відбирала? А дітей нарешті врятували. Видихнули тоді всі.
---
Nastka Fedchenko
Diana Makarova почитала коментарі, це прекрасно. Пишуть уже, що це її змусили відмовитись від дитини. І що не треба стереотипізувати. І що вона сама могла постраждати в дитинстві.
🤦🏽♀️🤦🏽♀️🤦🏽♀️
Іноді асоціальні люди — просто асоціальні люди.
===
Nadiia Drebot
Все своє життя лікаря була в темі подібних історій.
Diana з притаманним їй даром називати речі своїми іменами відкриває вам, дорогі людЕ ( ті, що хочуть намалювати образ " Дайте шанс! "), що цього робити не потрібно.
Ми відповідальні за наших дітей. ВІДПОВІДАЛЬНІ.
Поділюся однією історією з практики. Десь на початку 2000 років співробітниці дитячого відділення нашої лікарні з переляканими обличчями принесли нам 1.5 місячну дівчинку від ВІЛ - інфікованих батьків : " Нате - мовляв - і заражайтеся, а ми вже натерпілися! "
Дуже тоді боялися тої ВІЛ інфекції, а нам, інфекційному відділенню, "сам Бог велів".
Дитя було худе, нелюблене і якесь дуже нещасне. Але вперте було дівча. Минуло трохи часу і всі її полюбили до нестями.
Я відразу зайнялася оформленням документів на дитину.
Поїхала в село, де знаходилася її мати, взяла в неї кров для підтвердження ВІЛ ( другий зразок, бо вона була в списку підозр, які не з'являються), забрала паспорт ( це протизаконно, але я попередила її, що поки вона не приїде до мене і не оформить відмову від дитини, паспорт буде у мене), попередила пошту, щоб не видавали їй виплати, поки я не дам їм знати.
Чим все завершилося? Принцеса жила у нас у відділенні майже півтора року, її всиновили мої друзі, вона виросла в любові і терпеливому вихованні. Решта дітей в різних місцях, бачила їх занедбаними.
Обидвоє біологічних батьків померли від СНІДу ( тоді ще не було АРТ - терапії).
Ми змогли дати цій дитині любов і далі вона отримала все, що потрібно для неї.
Чи могла я не їхати в те село, порушувати права і т. д.? Могла, але це була б не я, не ми, а доля дівчинки була б схожою на долі її братів і сестер.
Вилучили в матері дитину. Вилучили практично з шалашику, де та проживала з малям. В коментах понеслось:
- Не розлучайте маму і дитя!
- Не віноватая вона! Можливо, просто попала в скрутне становище, а ви одразу вилучати!
- Дайте матері житло і шанс! Вона хороша, вона не кинула дитя, хоча й могла!
Гіркі сльози котяться небритим підборіддям блогосфери. Ще трохи, і створять петицію про Матір і Дитя окремо взятої історії.
Аж тут читаємо пояснення від поліції:
====="36-річна жінка Надія (ім’я змінено) родом з Дніпропетровської області (місто не вказуємо), з 2-х років сирота, але проживала в родині під опікою. Жінка мала декількох чоловіків, від яких народжувала дітей. Під час бесіди з нею було з’ясовано, що першу дитину виховує і повністю забезпечує колишній чоловік, вона з ними навіть не спілкується. Другу дитину взяла під опіку її родичка, а саму Надію позбавлено батьківських прав (були підстави).
Надія народжувала в пологовому будинку міста Києва, який знаходиться в Печерському районі. Співробітники пологового будинку відразу помітили, що в жінки є проблеми із вживанням алкогольних напоїв та наркотичних засобів. Відповідно до договору про співпрацю пологового будинку з центром соціальних служб фахівець із соціальної роботи терміново відвідав жінку з немовлям. Після детальної бесіди з Надією було з’ясовано, що вона в Києві вже 7 років, додому вона їхати не хоче, а в Києві не має ні житла, ні родичів, проживає зі співмешканцем у його знайомого в гуртожитку. Але від дитини вона не відмовлялась.
Фахівець із соціальної роботи надав породіллі комплекс соціальних послуг, інформування, консультування, надав психологічну підтримку та запропонував тимчасове житло – соціальну квартиру. На що Надія відмовилася.........."=====
читайте далі https://www.facebook.com/kidspoliceNPU/posts/pfbid0iouyY8v9Eoxk8ZevcGfsmS9Yk3afZ6S2633STeaVv1RFjpiFgcHutS9EiXZEsiZcl
Гм. Неприємна картина, авжеж? І вже якось картина з Мадонною і немовлям не вимальовується, а хочеться якось допомогти у першу черу невинній дитині, яку тягає смітниками мама алкоголічка і наркоманка. І ось вже лунають нові коменти:
- Стерилізувати мамашу-тварину!
- Таких саджати мало, а дітей відбирати!
і гіркі сльози знову котяться інтернетами, та шо ж такоє.
Так буває.
Колись з моєї подачі в однієї прости-господи-матері було вилучено кількох малих дітей. Вона жила з ними і сожителем взимку в лісі, в поспіхом виритій землянці.
Соціальне житло? Було в Дніпрі, в області. Втекли. Там не можна пити, а хотілось.
Наступне соціальне було в Київській області. Втекли. Там треба було працювати і знову ж, алкоголь не вітався, а хотілось.
Власне житло? Було, десь в селі. З'їхали, перетворивши його на кубло. А що там робити, в селі? В город хотілось, в столицю.
Жили в родичів. Втекли.
Чому жили в землянці? Таким чином шантажували місцеву владу, бо в цієї прости-господи-сім'ї була мета - отримати квартиру в Києві. Пили, малі діти були в жахливому стані. Вилучивши дітей, тих практично врятували. Хоча саме вилучення відбувалос болюче, з криками дітей, які чіплялись за маму, а за кого їм ще чіплятись. Правда, за кілька днів ці діти вже були усміхненими (до того вони не усміхались), засипаними іграшками. НАГОДОВАНИМИ І ВІДІГРІТИМИ, що головне. Обстеженими і лікованими.
А так подивишся - боже, яка жахлива історія, дайте мамі шанс, вона ж не кинула дітей, отже, любить. До речі, там і не приховувалось, що дітей народжують заради виплат. До речі, доки вилучали дітей - ця алкогольна мама завагітніла ще одним, десь з ним разом мечеться по країні.
Але я хочу сказати про інше. Про те, як любить аудиторія додумати, домислити, домалювати картину і щиро повірити в те, що сама намалювала - і ось вже крокує блогосферою мадонна з немовлям, чиста як сльоза, злиденна, але любляча, бо ж могла кинути дитя, але не кинула. І лунають крики:
- Дайте мамі шанс!
- Пожалійте бідну матір!
- Не розлучайте матір і дитя!
Нікому в голову не прийшло взнати реальну картину. А нащо? Ми додумаємо, домислимо, сповнені милосердя серця змалюють картину акріловими фарбами карамельних відтінків, повірять в неї і омиють сльозами.
... я вчора написала про воїнів, які збрехали волонтерам. Більше нічого. Але спраглі до милосердя серця миттю домалювали картину так, як вони її уявили, і залунали крики:
- Пожалійте, вони ж воїни!
- Не засуджуйте, їм і так важко!
- О, яка ти жИстока, Діана Макарова!
Мені здається, що ці самі люди миттю почнуть волати:
- Ату цих псевдо-воїнів!
якщо виясниться, що вони продають волонтерску допомогу.
Мені здається, що люди, які намалювали мадонну в курені - блискавично почнуть кричати:
- Відберіть в неї дитину! Стерилізувати таких мамаш!
якщо побачать горе-маму під наркотиками і з дитям під пахвою.
Ні в першому, ні в другому випадку нікому в голову не приходить ВЗНАТИ реальну картину. А нащо? Можна ж домалювати і повірити в те, що сам намалював.
А життя - воно не зовсім таке, як на картині карамельних відтінків. Життя влаштоване чомусь саме так, що в ньому рулять лише факти. Але взнавати факти - це зайвий труд. Іноді.
тут мусить бути ілюстрація. Можливо, навіть якась мадона. Але нащо? Аудиторія і сама може домалювати. І повірити сама собі.
===
Nastka Fedchenko
Мені навіть пропонували про цю маму написати/зняти, мовляв, їй треба дати шанс.
Я сказала, що треба зв’язувати з мамою і питати, чи хоче вона розголосу.
А вона хоче пити. Ну ок.
---
Diana Makarova
Nastka Fedchenko з мого наведеного прикладу - бачить бог, скільки намучились з тією мамою і ми, і ціла купа соціальних працівників, і інші волонтери. Але знайшлись сердобольні, витягли її на якесь шоу, де вона обливалась сльозами, розповідаючи, як вилучали в неї дітей. Мені тоді телефон обірвали - гей, жистокая Макарова, ти чо це в мами дітей відбирала? А дітей нарешті врятували. Видихнули тоді всі.
---
Nastka Fedchenko
Diana Makarova почитала коментарі, це прекрасно. Пишуть уже, що це її змусили відмовитись від дитини. І що не треба стереотипізувати. І що вона сама могла постраждати в дитинстві.
🤦🏽♀️🤦🏽♀️🤦🏽♀️
Іноді асоціальні люди — просто асоціальні люди.
===
Nadiia Drebot
Все своє життя лікаря була в темі подібних історій.
Diana з притаманним їй даром називати речі своїми іменами відкриває вам, дорогі людЕ ( ті, що хочуть намалювати образ " Дайте шанс! "), що цього робити не потрібно.
Ми відповідальні за наших дітей. ВІДПОВІДАЛЬНІ.
Поділюся однією історією з практики. Десь на початку 2000 років співробітниці дитячого відділення нашої лікарні з переляканими обличчями принесли нам 1.5 місячну дівчинку від ВІЛ - інфікованих батьків : " Нате - мовляв - і заражайтеся, а ми вже натерпілися! "
Дуже тоді боялися тої ВІЛ інфекції, а нам, інфекційному відділенню, "сам Бог велів".
Дитя було худе, нелюблене і якесь дуже нещасне. Але вперте було дівча. Минуло трохи часу і всі її полюбили до нестями.
Я відразу зайнялася оформленням документів на дитину.
Поїхала в село, де знаходилася її мати, взяла в неї кров для підтвердження ВІЛ ( другий зразок, бо вона була в списку підозр, які не з'являються), забрала паспорт ( це протизаконно, але я попередила її, що поки вона не приїде до мене і не оформить відмову від дитини, паспорт буде у мене), попередила пошту, щоб не видавали їй виплати, поки я не дам їм знати.
Чим все завершилося? Принцеса жила у нас у відділенні майже півтора року, її всиновили мої друзі, вона виросла в любові і терпеливому вихованні. Решта дітей в різних місцях, бачила їх занедбаними.
Обидвоє біологічних батьків померли від СНІДу ( тоді ще не було АРТ - терапії).
Ми змогли дати цій дитині любов і далі вона отримала все, що потрібно для неї.
Чи могла я не їхати в те село, порушувати права і т. д.? Могла, але це була б не я, не ми, а доля дівчинки була б схожою на долі її братів і сестер.
no subject
Date: 2023-03-25 07:24 am (UTC)Ну, тобто ви вважаєте державні служби достатньо компетентними та некорумпованими, щоб вирішувати долю дитини? То не ображайтеся коли вони прийдуть до вас.
no subject
Date: 2023-03-25 09:11 am (UTC)Більш того - є багато питань де наші з нею переконання - протилежні - щеплення наприклад
no subject
Date: 2023-03-26 12:09 am (UTC)no subject
Date: 2023-03-26 05:30 am (UTC)no subject
Date: 2023-03-26 05:58 am (UTC)