![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanIgor Baryshev
Часто ми чуємо від одного й того самого політика висловлювання, які суперечать, або взагалі прямо заперечують сказане ним раніше. При тому, це має місце як у випадках з вітчизняними, так і з будь-якими іноземними політиками, хіба що за виключенням представників таких країн дружного політичного хорового співу як рф, Китай чи Північна Корея.
На мою думку, політики, за сутністю своєю, є тими хто продають свої специфічні послуги шляхом отримання посад у владі. Ключове тут - продажі, як і у будь-якому бізнесі, і їхні обсяги та маржа залежать від ринкової кон'юнктури, найбільш ефективним чинником впливу на яку є реклама, пряма чи опосередкована.
Коли політик публічно висловлює вчора одне, сьогодні друге, а завтра третє, і при цьому всі оті три висловлювання суперечать одне одному - це свідчить про помилкову оцінку політиком кон'юнктури та виглядає як спроби виправити помилки. У будь-якому випадку, усі висловлювання політика не є щирими, хоча б через низьку вірогідність співпадіння особистих переконань політика із запитом ринку та ризик втрати значної частини аудиторії. Дозволити собі бути щирими можуть лише ті з політиків, кому з якихось причин байдуже цей ризик, а таких вкрай мало.
Найсправжнішим тріумфом для політика є той рідкий момент, коли він дійсно може бути щирим - у разі повного чи, радше, майже повного співпадіння кон'юнктури з його дійсними переконаннями. Саме у такі моменти їхня популярність сягає максимуму їм аплодують всі, а суперники-конкуренти впадають у розпач. Саме через такі моменти політики у хорошому сенсі потрапляють в історію.
Але кон'юнктура дуже плинна, життя не стоїть на місці, таке буває нечасто, а бажаючих самореалізуватися на політичному ринку надто багато. Це й є причиною загального сприйняття політиків як професійних брехунів та маніпуляторів, не кажучи вже про представників суміжних з політикою сфер діяльності, які продають свої послуги політикам.
Просто роздуми, незважайте якщошо
=====
Pavlo Moskalenko
Чи не найбільше пишаюся рішенням Київради про перейменування вулиці толстого на Гетьмана Павла Скоропадського.
А ще думаю, що вже давно пора, аби і на Лаврі було написано вулиця Івана Мазепи.
Два найвеличніших гетьмана України, від імен яких найбільше щімить росіян та пушкіністів-булгаківців...
Добре, дуже добре! )
=====
Vadim Diduk
Чем меньше старых названий улиц в Киеве, тем ближе перемога. И в этом есть логика, вот начнут искать рашисты улицу ленина и заблудятся
===
Serhii Poznii
Это не старые названия. Это советские. Старые это «цветочная», «трехсвятительская», «цитадельная», «печерская» и т.д.
Часто ми чуємо від одного й того самого політика висловлювання, які суперечать, або взагалі прямо заперечують сказане ним раніше. При тому, це має місце як у випадках з вітчизняними, так і з будь-якими іноземними політиками, хіба що за виключенням представників таких країн дружного політичного хорового співу як рф, Китай чи Північна Корея.
На мою думку, політики, за сутністю своєю, є тими хто продають свої специфічні послуги шляхом отримання посад у владі. Ключове тут - продажі, як і у будь-якому бізнесі, і їхні обсяги та маржа залежать від ринкової кон'юнктури, найбільш ефективним чинником впливу на яку є реклама, пряма чи опосередкована.
Коли політик публічно висловлює вчора одне, сьогодні друге, а завтра третє, і при цьому всі оті три висловлювання суперечать одне одному - це свідчить про помилкову оцінку політиком кон'юнктури та виглядає як спроби виправити помилки. У будь-якому випадку, усі висловлювання політика не є щирими, хоча б через низьку вірогідність співпадіння особистих переконань політика із запитом ринку та ризик втрати значної частини аудиторії. Дозволити собі бути щирими можуть лише ті з політиків, кому з якихось причин байдуже цей ризик, а таких вкрай мало.
Найсправжнішим тріумфом для політика є той рідкий момент, коли він дійсно може бути щирим - у разі повного чи, радше, майже повного співпадіння кон'юнктури з його дійсними переконаннями. Саме у такі моменти їхня популярність сягає максимуму їм аплодують всі, а суперники-конкуренти впадають у розпач. Саме через такі моменти політики у хорошому сенсі потрапляють в історію.
Але кон'юнктура дуже плинна, життя не стоїть на місці, таке буває нечасто, а бажаючих самореалізуватися на політичному ринку надто багато. Це й є причиною загального сприйняття політиків як професійних брехунів та маніпуляторів, не кажучи вже про представників суміжних з політикою сфер діяльності, які продають свої послуги політикам.
Просто роздуми, незважайте якщошо
=====
Pavlo Moskalenko
Чи не найбільше пишаюся рішенням Київради про перейменування вулиці толстого на Гетьмана Павла Скоропадського.
А ще думаю, що вже давно пора, аби і на Лаврі було написано вулиця Івана Мазепи.
Два найвеличніших гетьмана України, від імен яких найбільше щімить росіян та пушкіністів-булгаківців...
Добре, дуже добре! )
=====
Vadim Diduk
Чем меньше старых названий улиц в Киеве, тем ближе перемога. И в этом есть логика, вот начнут искать рашисты улицу ленина и заблудятся
===
Serhii Poznii
Это не старые названия. Это советские. Старые это «цветочная», «трехсвятительская», «цитадельная», «печерская» и т.д.