don_katalan

Хотіла мовчати. Але це явище такого гатунку, коли промовчати несила. Це більше ніж скакалка і ширше ніж Арестович. Та де там - це крутіше ніж навіть Іво Бобул.
Це несмак.
Що воно таке - смак і несмак, принаймі в музиці, якщо це можна назвати музикою? Чи означає, що мати смак - це слухати виключно Баха і Пікардійську терцію, цитувати Данте і Котляревського, носити циліндр чи кринолін, а то і все разом - і, звичайно, розумітись на різниці між Моне і Мане?
Та ні, слухайте, звичайно, ні.
Просто нічого страшного не відбулось.
Просто в Україні завжди була ніша музики в стилі "Гоп, кумо, вареники, вареники в маслі!" - і п'яна свайба, а також маршрутка, де водій з цигаркою в зубах, цілком притомне середовище для "Гоп!"
Віднині це ДИКА ДИЧКА
В Дику Дичку вляпуєшся з розмаху, як в Потапа зі спущеними штанами, потім бажав би це розбачити й розслухати, але не можеш.
Психіатри кажуть, що з Дикої Дички треба виходити поступово. Для цього прописують один раз Вірку Сердючку, потім двічі прослухати і продивитись "Горить, палає техніка ворожа", потім пів кліпа Іво Бобула, пів кліпа Лободи - і після певної реабілітації можна вже починати повертатись до нормальності.
Дика Дичка замислюється і робиться приблизно як в Росії робиться щось схоже. Я шукала запис танцю в Росії, коли встають типу пам'ятники і починають ходити кроком зомбі, я помню-воздержусь і діди-воювали. Не знайшла. Хто кине у коменти, буду вдячна. Це - Дика Дичка по-російськи.
Дитячі возики з написом "груз 200" і "На Берлін!" - це теж з російської Дикої Дички, старшої сестри нашого "Гоп, кумо, вареники!", тільки що в нас без кокошників.
Співати Дику Дичку і зніматись в ТАКОМУ - це кожен вирішує для себе сам. Але коли ти вляпався в гівно - то ти вже вляпався, запах з роками не змиєш. Віднині ти "Гоп, кумо, вареники!" - те ж, що в Росії, тільки без кокошника.
І начебто нічого страшного не відбулось.
Але ти просто згадаєш Дику Дичку, коли тобі вчергове скажуть:
- Та знаємо, чому ті дівчата на фронт йдуть! Вдома ж так не потрахаєшся.
Але ти просто згадаєш цей непотріб, коли будеш стояти над черговою труною загиблої на фронті жінки.
Бо це все просто і називається це плюндруванням народної пам'яті. Як Буча-комбуча, як "Насіння перемоги", як колготки "ЗСУ", як горілка з маркою "Русский корабль..."
А починається все зі звичайного несмаку. Здавалось би, ну що такого? Просто "Гоп, кумо, вареники!"
Просто хайп на темі війни.
Такий же точно як і в Росії.
А здавалося б, нічого страшного не сталось.
А здавалося б, спочатку був просто несмак...
Але є і хороша новина. В мережі насували так за Дику дичку, як і Потапу не сували. В його спущені штани.
Все ж наше суспільство має потяг до збереження ментального здоров'я. Все ж ми, здається, не Росія.
Всі ілюстрації взято в інтернеті плюс одну - в Жені Назаренка Evgen Nazarenko