![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanа в них там войни апозиціи.
навальнист Волкав скинув компромат на ехомосквиста Вєнєдіктава, що той брав хабарі в гауляйтера Москви за проштовхування електроного голосування.
Вєнєдіктав не залишився в боргу і викинув лист Волкава не кому небудь, а цілому Жозепу Борелю.
В тому листі Волкав просить європейців пристати на дуже, дуже хитрий план. Зняти санкциі ("бессмисление, ненужниє і к тому же малоефективниє") з московитських алігархів.
Се, мовляв, підштовхне алігархів більше не підтримувати безумца засівшого в кремлі.
Зауважте, "не підтримувати", а не виступити проти.
Волкав виявився не дуже кмітливим, хоча лице має хитре.
Спочатку він заперечив той лист.
Борель підтримав свого кореспондента як міг - відмовився коментувати, мовляв, мені стільки людей за день пишуть, всіх не упомню, і взагалі не зобов'язаний.
Потім Волкав звинуватив Вєнєдіктава в поддєлці листа.
А на третій день розкаявся, визнав лист дійсним і попрохав у всіх пробачення.
Далі переповідаю свист на болотах.
Волкава засуджують "хороші рускіє", простиє трудяги режисери, писателі, продюсери і естрадні артисти, - чому Волкав просить не за них, безневинно постраждалих, а за якогось там Фрідмана та інших алігархів.
Адже вони, люди іскуства, сбєжавшиє ат вайни, нє поддержавшие войну, а деякі навіть виступивші проти неї, - вони, ранимі душі, тонкі натури, як ніхто страждає.
Їх і саме їх виганяють з приличних студій і консерваторій, переслідують навіжені українці та їх симпатики, питають, чи не стидно їм бути тим ким вони є.
Потім до гвалту на болотах додались голоси простих ґраждан, точніше тих хто їх представляє в твітах і інтернетах.
- А мииии? Ми, прастиє гражданє, за чьто ми несьом всє еті тягати? Кагда столька людєй гібнєт.
(ви тут думаєте, о, вони про українців. Но нєт)
кагда наши рібята винуждєни убівать, винуждєни ітті в атаку плоха вааружониє протів ідеально обучених салдат Нато.
за чьто протів ніх санкциі, ну за чьто?
як бачимо, думка про те, що кожний з них буде винний ще й репараціи, поки що навіть не повітала в ці всі мудрі голови.
Вони від санкций вже стогнуть, не забуваючи згадувати що ті непродуктивні і неефективні.
А щоб по гроб жизні віддавати гроші за вбитих, покалічених та покатованих українців, так то один путін.
Ну а ми робимо висновок, що в Москві і Пітері нема практично жодного друга.
Хто хоче шукати "хорошого руского" - най пошукає ... неруского.
Там теж слабка надія, але вона хоч є.
Провінціали, до того ж націонали, не такі балувані, як мінімум.
Для них слово "страждання" значить точно не втрату якогось гешефту типу контракту з урядом на 5 років.
Ясно, що до українського катарсису як до неба рачки.
Але і там на нас чекають прикрі розчарування.
Бо не слід забувати що кожний громадянин, а тим більше гражданін, а тим більше подданий - в першу чергу продукт того свого громадянства чи подданства, хоче він того чи навіть не хоче.
Він живе серед тих, хто є такими продуктами, не бачить нікого, хто не є продуктом, має геть деформовані поняття про "хорошо і плохо" і навіть не здогадується що вони деформовані.
Звичайний ватник з Сімферополя виглядає на тлі типового гражданіна РФ едаким Сократом чи Робеспьером, вольнодумцем.
Зате національні кадри можна увлекти ідеями реваншу - вони стільки терпіли приниження, висміювання вже за саме походження, що знайдуться серед них бажаючи всістись зверху і відплатити ... тим самим.
На більше, гадаю, не слід розраховувати.
Столичні і провінціали з "х.р." вже типу як домовились, що спільно бачать перетворення РФ на "справжню федерацію".
Про те, що не має бути ні федерації, ні конфедерації, і що як Австрії з Німеччиною заборонено аншлюс міжнародними трибуналами, так і їм буде - це поки що поза уявою фигурантів.
А ще одне "спільне місце", що прикрашає весь той свист на болотах, наче вишенка на торті.
"Нам треба позбутися похмурої спадщини СССР".
От що я на це скажу.
Позбутись спадщини СССР - це
1) позбутись статусу преємника СССР,
2) негайно демонтувати ядерну зброю або надати міжнародним силам доступ до демонтажу,
3) добровільно віддати постійне місце в РБ ООН, бо ніхто його РСФСР не давав,
4) утямити що власне і місце в ООН ще слід заслугувати, і навіть
5) і вони його не заслугували, а мають право тільки окремі території, після того як будуть демілітарізовані, при чому самі, себе і добровільно.
навальнист Волкав скинув компромат на ехомосквиста Вєнєдіктава, що той брав хабарі в гауляйтера Москви за проштовхування електроного голосування.
Вєнєдіктав не залишився в боргу і викинув лист Волкава не кому небудь, а цілому Жозепу Борелю.
В тому листі Волкав просить європейців пристати на дуже, дуже хитрий план. Зняти санкциі ("бессмисление, ненужниє і к тому же малоефективниє") з московитських алігархів.
Се, мовляв, підштовхне алігархів більше не підтримувати безумца засівшого в кремлі.
Зауважте, "не підтримувати", а не виступити проти.
Волкав виявився не дуже кмітливим, хоча лице має хитре.
Спочатку він заперечив той лист.
Борель підтримав свого кореспондента як міг - відмовився коментувати, мовляв, мені стільки людей за день пишуть, всіх не упомню, і взагалі не зобов'язаний.
Потім Волкав звинуватив Вєнєдіктава в поддєлці листа.
А на третій день розкаявся, визнав лист дійсним і попрохав у всіх пробачення.
Далі переповідаю свист на болотах.
Волкава засуджують "хороші рускіє", простиє трудяги режисери, писателі, продюсери і естрадні артисти, - чому Волкав просить не за них, безневинно постраждалих, а за якогось там Фрідмана та інших алігархів.
Адже вони, люди іскуства, сбєжавшиє ат вайни, нє поддержавшие войну, а деякі навіть виступивші проти неї, - вони, ранимі душі, тонкі натури, як ніхто страждає.
Їх і саме їх виганяють з приличних студій і консерваторій, переслідують навіжені українці та їх симпатики, питають, чи не стидно їм бути тим ким вони є.
Потім до гвалту на болотах додались голоси простих ґраждан, точніше тих хто їх представляє в твітах і інтернетах.
- А мииии? Ми, прастиє гражданє, за чьто ми несьом всє еті тягати? Кагда столька людєй гібнєт.
(ви тут думаєте, о, вони про українців. Но нєт)
кагда наши рібята винуждєни убівать, винуждєни ітті в атаку плоха вааружониє протів ідеально обучених салдат Нато.
за чьто протів ніх санкциі, ну за чьто?
як бачимо, думка про те, що кожний з них буде винний ще й репараціи, поки що навіть не повітала в ці всі мудрі голови.
Вони від санкций вже стогнуть, не забуваючи згадувати що ті непродуктивні і неефективні.
А щоб по гроб жизні віддавати гроші за вбитих, покалічених та покатованих українців, так то один путін.
Ну а ми робимо висновок, що в Москві і Пітері нема практично жодного друга.
Хто хоче шукати "хорошого руского" - най пошукає ... неруского.
Там теж слабка надія, але вона хоч є.
Провінціали, до того ж націонали, не такі балувані, як мінімум.
Для них слово "страждання" значить точно не втрату якогось гешефту типу контракту з урядом на 5 років.
Ясно, що до українського катарсису як до неба рачки.
Але і там на нас чекають прикрі розчарування.
Бо не слід забувати що кожний громадянин, а тим більше гражданін, а тим більше подданий - в першу чергу продукт того свого громадянства чи подданства, хоче він того чи навіть не хоче.
Він живе серед тих, хто є такими продуктами, не бачить нікого, хто не є продуктом, має геть деформовані поняття про "хорошо і плохо" і навіть не здогадується що вони деформовані.
Звичайний ватник з Сімферополя виглядає на тлі типового гражданіна РФ едаким Сократом чи Робеспьером, вольнодумцем.
Зате національні кадри можна увлекти ідеями реваншу - вони стільки терпіли приниження, висміювання вже за саме походження, що знайдуться серед них бажаючи всістись зверху і відплатити ... тим самим.
На більше, гадаю, не слід розраховувати.
Столичні і провінціали з "х.р." вже типу як домовились, що спільно бачать перетворення РФ на "справжню федерацію".
Про те, що не має бути ні федерації, ні конфедерації, і що як Австрії з Німеччиною заборонено аншлюс міжнародними трибуналами, так і їм буде - це поки що поза уявою фигурантів.
А ще одне "спільне місце", що прикрашає весь той свист на болотах, наче вишенка на торті.
"Нам треба позбутися похмурої спадщини СССР".
От що я на це скажу.
Позбутись спадщини СССР - це
1) позбутись статусу преємника СССР,
2) негайно демонтувати ядерну зброю або надати міжнародним силам доступ до демонтажу,
3) добровільно віддати постійне місце в РБ ООН, бо ніхто його РСФСР не давав,
4) утямити що власне і місце в ООН ще слід заслугувати, і навіть
5) і вони його не заслугували, а мають право тільки окремі території, після того як будуть демілітарізовані, при чому самі, себе і добровільно.