Vassyl Trylis · ПІСНЯ ЧИ ОПЕРА?
Mar. 16th, 2023 08:13 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalan(нещодавнїй дїалог аматора з професїоналом)
Неперевершена пісенна спадщина Олександра Білаша досї не розкрита й навіть не усвідомлена як слїд. Цьому заважає наша "оперна" епоха. Вершиною найамбітнїших мрій кожного українсьького співака-професїонала була й залишається оперна сцена, то й не диво, що оперну естетику вони насадили і в нашій пісенній культурі -- навіть не розуміючи, що творять. Та велично не звертаючи уваги на слова Ромена Роллана: "Оперний театр має таке саме відношення до музики, як дім терпимости до кохання".
Мабуть і сам О. Білаш не розумів до кінця, чому так важко було злїтати його пісням. Нї, вони підхоплювалися й дзвенїли, але... самовпевненими оперними баритонами. Рідкісні виконання його пісень, коли Арія мусила поступитись Піснї ("Долиною туман тече", "Качки летять"), неминуче тонули в морі набундючених урядових шоу.
А між тим, жоден композитор не наблизився так до народної піснї, не зробив таких яскравих кроків на шляху її розвитку, як цей стовідсотковий українець.
Гюзель Сабітова:
Vassyl Trylis, яка хибна думка! Найкращим виконавцем пісень геніального композитора О.Білаша був геніальний "самовпевнений оперний баритон" (за Вашою думкою) неперевершений А. Мокренко! З його голосу багато з них пішли в життя! Бо й пісні О. Білаша не просто пісні, це ВОКАЛЬНІ поеми високого художнього і ПРОФЕСІЙНОГО гатунку, і виконувати їх потрібно було відповідно. Якби першими виконавцями були аматори з такими-сякими голосами, маю великий сумнів, що вони одразу ставали б всенародними. Неповторна Л. І. Остапенко була супероперна співачка і саме вона ставала першою і неперевершеною виконавицею шедеврів О. Білаша. І не в останню чергу, завдяки безподобному оперному голосу! І цим також увійшла в історію культури України.
Подивиться уважніше на світлину! Поруч з композитором двоє видатних оперних співаків свого часу! Перші виконавці і однодумці О. І. Білаша!
Vassyl Trylis
Гюзель Сабітова, дякую Вам за доречний приклад оперного світогляду -- він, приклад, яскраво підтверджує, що цей світогляд і народне відчуття й розуміння співу абсолютно непримиримі. Це два різні космоси, зіткнення яких нїколи нїчого вартїсного не давало, а лиш творчі покручі та особисті невдачі й навіть трагедїї (О. Петрусенко).
Тут не місце для ґрунтовного аналїзу, але А. Мокренко та О. Петрусенко аж просяться до порівняння. Оксана принесла в оперу справжню народну пісню й аматорський "такий-сякий голос" -- і це було велике об'явлення, щось нїби "дружби народів". З того всього нїхто вже давно не згадує її оперних досягнень, зате її піснї й сьогоднї на слуху, і то саме в її виконаннї, і навіть найгенїальнїші наші сопрано ще й досї наввипередки змагаються з нею... в вокальній технїцї. І легко перемагають, бо підковані сучасною синтетичною школою так, як Оксанї й не снилось. Оксану зацькували, але принесена нею ПІСНЯ перемогла.
А. Мокренко, навпаки, в пісню внїс оперу. Ми з ним були добрі приятелї (з капели КПІ), і якось я йому кажу: "Послухай, чому ти співаєш Два коЛЛьори мої?" -- "Та ти що. Не може бути!" -- "А послухай сам!" (уже були тодї магнїтофони). Після прослуховування він пошкріб потилицю та й каже: «А тут воно з одним Л не виходить! Дуже незручно... Треба послухати, як же це місце Гнатюк співає.» Я намагався заспокоїти його: «Та все нормально, не журись, Гнатюк співає з трьома Л». Анатолїй забув про цей казус на другий день і співав далї з двома Л – бо героїчний оперний стиль ґвалтування цїєї піснї вимагав того ж бундючного польоту голосу, що й партїйні та комсомольські піснї, теж давно поставлені на академічний п’єдестал.
На жаль, на сьогоднї в нашій ПІСЕННІЙ культурі перемогла опера, переміг академічний стиль. Народна пісня, неоцїненний скарб, святе письмо нашого народу, полишена на розтерзання навіть не аматорам (коли б то!), а вульгарному й цинїчному шоу-бізнесу, в волохатих лапах якого схожа на безнадїйно стару, змучену повію.
===
Валентин Лученко-Синявський
Що значить народна пісня?
---
Vassyl Trylis
Валентин Лученко-Синявський Це таке музично-поетичне сполучення краси, сили й мудрости, яке народ НЕ ЗАБУВАЄ. На відміну від подібних сполучень, які народ усе ж таки забуває.
Неперевершена пісенна спадщина Олександра Білаша досї не розкрита й навіть не усвідомлена як слїд. Цьому заважає наша "оперна" епоха. Вершиною найамбітнїших мрій кожного українсьького співака-професїонала була й залишається оперна сцена, то й не диво, що оперну естетику вони насадили і в нашій пісенній культурі -- навіть не розуміючи, що творять. Та велично не звертаючи уваги на слова Ромена Роллана: "Оперний театр має таке саме відношення до музики, як дім терпимости до кохання".
Мабуть і сам О. Білаш не розумів до кінця, чому так важко було злїтати його пісням. Нї, вони підхоплювалися й дзвенїли, але... самовпевненими оперними баритонами. Рідкісні виконання його пісень, коли Арія мусила поступитись Піснї ("Долиною туман тече", "Качки летять"), неминуче тонули в морі набундючених урядових шоу.
А між тим, жоден композитор не наблизився так до народної піснї, не зробив таких яскравих кроків на шляху її розвитку, як цей стовідсотковий українець.
Гюзель Сабітова:
Vassyl Trylis, яка хибна думка! Найкращим виконавцем пісень геніального композитора О.Білаша був геніальний "самовпевнений оперний баритон" (за Вашою думкою) неперевершений А. Мокренко! З його голосу багато з них пішли в життя! Бо й пісні О. Білаша не просто пісні, це ВОКАЛЬНІ поеми високого художнього і ПРОФЕСІЙНОГО гатунку, і виконувати їх потрібно було відповідно. Якби першими виконавцями були аматори з такими-сякими голосами, маю великий сумнів, що вони одразу ставали б всенародними. Неповторна Л. І. Остапенко була супероперна співачка і саме вона ставала першою і неперевершеною виконавицею шедеврів О. Білаша. І не в останню чергу, завдяки безподобному оперному голосу! І цим також увійшла в історію культури України.
Подивиться уважніше на світлину! Поруч з композитором двоє видатних оперних співаків свого часу! Перші виконавці і однодумці О. І. Білаша!
Vassyl Trylis
Гюзель Сабітова, дякую Вам за доречний приклад оперного світогляду -- він, приклад, яскраво підтверджує, що цей світогляд і народне відчуття й розуміння співу абсолютно непримиримі. Це два різні космоси, зіткнення яких нїколи нїчого вартїсного не давало, а лиш творчі покручі та особисті невдачі й навіть трагедїї (О. Петрусенко).
Тут не місце для ґрунтовного аналїзу, але А. Мокренко та О. Петрусенко аж просяться до порівняння. Оксана принесла в оперу справжню народну пісню й аматорський "такий-сякий голос" -- і це було велике об'явлення, щось нїби "дружби народів". З того всього нїхто вже давно не згадує її оперних досягнень, зате її піснї й сьогоднї на слуху, і то саме в її виконаннї, і навіть найгенїальнїші наші сопрано ще й досї наввипередки змагаються з нею... в вокальній технїцї. І легко перемагають, бо підковані сучасною синтетичною школою так, як Оксанї й не снилось. Оксану зацькували, але принесена нею ПІСНЯ перемогла.
А. Мокренко, навпаки, в пісню внїс оперу. Ми з ним були добрі приятелї (з капели КПІ), і якось я йому кажу: "Послухай, чому ти співаєш Два коЛЛьори мої?" -- "Та ти що. Не може бути!" -- "А послухай сам!" (уже були тодї магнїтофони). Після прослуховування він пошкріб потилицю та й каже: «А тут воно з одним Л не виходить! Дуже незручно... Треба послухати, як же це місце Гнатюк співає.» Я намагався заспокоїти його: «Та все нормально, не журись, Гнатюк співає з трьома Л». Анатолїй забув про цей казус на другий день і співав далї з двома Л – бо героїчний оперний стиль ґвалтування цїєї піснї вимагав того ж бундючного польоту голосу, що й партїйні та комсомольські піснї, теж давно поставлені на академічний п’єдестал.
На жаль, на сьогоднї в нашій ПІСЕННІЙ культурі перемогла опера, переміг академічний стиль. Народна пісня, неоцїненний скарб, святе письмо нашого народу, полишена на розтерзання навіть не аматорам (коли б то!), а вульгарному й цинїчному шоу-бізнесу, в волохатих лапах якого схожа на безнадїйно стару, змучену повію.
===
Валентин Лученко-Синявський
Що значить народна пісня?
---
Vassyl Trylis
Валентин Лученко-Синявський Це таке музично-поетичне сполучення краси, сили й мудрости, яке народ НЕ ЗАБУВАЄ. На відміну від подібних сполучень, які народ усе ж таки забуває.