Лицар, Смерть і Диявол
Mar. 15th, 2023 08:04 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanIhor Lutsenko
Весна чомусь зараз для мене пахне Європою. З метою зекономити часто подорожував на Захід взимку, а взимку Європа – це як Україна весною.
Весінній запах просто примушує мріяти, і мені є про що. У Європі мене чекає мій мотоцикл; війна заскочила мої плани на кругосвітку. Нараз проблема з раптовим (насправді ні) наступом росіян – у тому, що невідомо, коли це закінчиться. Але давайте визнаємо, що переїхати з півночі Африки на Південь – проблема ще більша; незрозуміло, як це зробити з моїм не надто хорошим імунітетом, котрий муситиме перенести випробування різноманітними вакцинами, необхідними для подорожі центром чорного континенту. Мабуть, не поїду цим маршрутом.
***
Не один і не два рази чув від тих, хто воює, що після війни вони не хочуть жити в Україні. Цікавий феномен, треба думати. Я теж за собою помічав таке. Ну, приміром, прийду я знову в Каштан грати теніс – а я ще більше постарів, сивини додалося, знову всі будуть там мені «викати», по-новой доведеться усіх регулярно інформувати, що я всередині не настільки вже дорослий, як здаюся. А головне – грати а Каштані у розслаблений дворовий теніс НАПАРЕДОДНІ війни було особливим шиком, це була моя маленька таємниця; сидиш і чекаєш, коли наступить остання перед війною гра – а навколо така сконцентровано безтурботна публіка, діти малі і діти дорослі, квіти просто. А чи цікаво буде грати, коли все вже закінчилося? Коли між мною і дітьми навколо буде вже не одна війна, а цілих дві?
***
Примирити нас із прихованими зрадниками в тилу мали б зміни у конституцію або хоча б закон про те, що особа, котра ухилялася від призову, чи хто якось був помічений у колаборантстві, не матиме права брати участь в управлінні державою – по суті, сильно обмежити їх політичні права. Це б якось пом’якшило процес повернення солдата у країну, де йому треба буде склеювати по друзках зруйновану кар’єру і збирати докупи рештки здоров’я. А ще – спостерігати, як у політику підуть найбільш вправні у ілюзіонізмі, а не найбільш достойні. Як надмір слів неодмінно розмиє межу між правдою і брехнею, між героями і ницими.
***
Довго думав, звідки у мене ця глузлива посмішка з’являється, коли поруч близько щось вибухає, але не потрапляє в мене. Так це ж з гравюри Лицар, Смерть і Диявол – у мене, які і головного героя Дюрера, така ж реакція на нагадування про кінець. Колись я попрошу одного художника намалювати це на наш лад – Лицар, Вибух і Диявол. Замість коня буде мотоцикл.
Весна чомусь зараз для мене пахне Європою. З метою зекономити часто подорожував на Захід взимку, а взимку Європа – це як Україна весною.
Весінній запах просто примушує мріяти, і мені є про що. У Європі мене чекає мій мотоцикл; війна заскочила мої плани на кругосвітку. Нараз проблема з раптовим (насправді ні) наступом росіян – у тому, що невідомо, коли це закінчиться. Але давайте визнаємо, що переїхати з півночі Африки на Південь – проблема ще більша; незрозуміло, як це зробити з моїм не надто хорошим імунітетом, котрий муситиме перенести випробування різноманітними вакцинами, необхідними для подорожі центром чорного континенту. Мабуть, не поїду цим маршрутом.
***
Не один і не два рази чув від тих, хто воює, що після війни вони не хочуть жити в Україні. Цікавий феномен, треба думати. Я теж за собою помічав таке. Ну, приміром, прийду я знову в Каштан грати теніс – а я ще більше постарів, сивини додалося, знову всі будуть там мені «викати», по-новой доведеться усіх регулярно інформувати, що я всередині не настільки вже дорослий, як здаюся. А головне – грати а Каштані у розслаблений дворовий теніс НАПАРЕДОДНІ війни було особливим шиком, це була моя маленька таємниця; сидиш і чекаєш, коли наступить остання перед війною гра – а навколо така сконцентровано безтурботна публіка, діти малі і діти дорослі, квіти просто. А чи цікаво буде грати, коли все вже закінчилося? Коли між мною і дітьми навколо буде вже не одна війна, а цілих дві?
***
Примирити нас із прихованими зрадниками в тилу мали б зміни у конституцію або хоча б закон про те, що особа, котра ухилялася від призову, чи хто якось був помічений у колаборантстві, не матиме права брати участь в управлінні державою – по суті, сильно обмежити їх політичні права. Це б якось пом’якшило процес повернення солдата у країну, де йому треба буде склеювати по друзках зруйновану кар’єру і збирати докупи рештки здоров’я. А ще – спостерігати, як у політику підуть найбільш вправні у ілюзіонізмі, а не найбільш достойні. Як надмір слів неодмінно розмиє межу між правдою і брехнею, між героями і ницими.
***
Довго думав, звідки у мене ця глузлива посмішка з’являється, коли поруч близько щось вибухає, але не потрапляє в мене. Так це ж з гравюри Лицар, Смерть і Диявол – у мене, які і головного героя Дюрера, така ж реакція на нагадування про кінець. Колись я попрошу одного художника намалювати це на наш лад – Лицар, Вибух і Диявол. Замість коня буде мотоцикл.