Олег Ельцов · Портніков – наш президент!
Mar. 13th, 2023 07:08 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanНе є великим симпатиком Віталія Портникова. Його діяльність, зізнаюся, не відслідковую. Хоча, так сталося, що ми тривалий час йшли паралельними курсами. Спочатку – в декількох газетах, потім – на радіостанції.
Але не слухати-не чути Портнікова сьогодні практично неможливо. Його в ефірі багато, я б сказав – дуже багато. Можливо це заслужено й корелюється з його рейтингом.
Портніков гіпнотизує аудиторію нестримним потоком слів, іміджем людини, яка знає відповіді на всі запитання. Для закріплення ефекту він за будь-якого приводу не забуває повторювати мантру: я ж це неодноразово передбачав! Відверто кажучи, коли людина дуже багато говорить й коментує все й завжди, неодмінно знайдуться слова, які співпадають з нинішньою ситуацію. Це відомий трюк. Його так само вміло використовує Дмитро Гордон. Він теж вміє закохати в себе аудиторію. Щоправда, амплуа у двох медіагуру дещо різні, отже – й характер шанувальників.
Коли слухаю Портнікова, уява малює образ сучасного Троцького – енергійний, багатослівний, начитаний. Його пам’ять буквально набита різноманітними фактами. Людина схоже непогано знається на історії, відстежує новинну стрічку й події міжнародної політики. Всім цим він невпинно бомбардує слухача. Аудиторія надзвичайно широка, зароблена багаторічною працею фрілансера у співробітництві із масою медіа, тривалою роллю першої скрипки на «Еспрессо ТВ», участю у нескінченних ефірах різних каналів.
Професійні здібності колеги оцінювати не стану, політика – не моя тема. Його виступи мені нагадують проповіді: жодного сумніву у своїй правоті, відсутність потреби у співрозмовнику, навіть у запитаннях. Слід просто слухати й благоговіти.
Сьогодні Портніков здолав черговий щабель популярності, ставши лауреатом «Шевченківської премії». Ця новина вчергове посилила моє припущення: Портніков – потенційний кандидат в президенти України. Щоправда, вікіпедія мовчить про його громадянство й останні 10 років проживання в Україні, але підозрюю, що і з цим все гаразд.
Я не впевнений, що на Портнікова зроблено остаточну ставку – тут багато залежить від політичного моменту, ситуації після завершення війни й настроїв у суспільстві. Але ж учасників кастингу готують заздалегідь.
Чи це гідна кандидатура? Хто зна… Троцький теж був майстром слова. Але коли справа дійшла до вирішальної боротьби за демократію з неуком й бандитом Джугашвілі, Троцький в кампанії апаратників Зінов’єва й Камєнєва розгромно програв цю битву. Організатор й тактик з Троцького виявився ніякий. Чи має Портніков ці здібності, необхідні для керівника-державника – невідомо. В нього не було шансу їх продемонструвати. Втім, в нас були президенти з повністю атрофованими здібностями бійців-апаратників…
Як на мене, в період післявоєнного відновлення країни потрібний президент-господарник, який знається на економіці. Отут у Портнікова за моїм рейтингом - нуль, що не дивно для гуманітарія. Напевно він це знає, тому не часто згадує за економіку, а коли згадує – то краще б цього не робив. Але кого це хвилює? Є популярний публіцист, який не лізе за словом в кишеню, а економістів йому знайдуть.
Уявімо на хвилинку: Портніков – президент, прем’єр – Наєм, Шабунін – генпрокурор, Лєщенко - міністр інфраструктури. Чому б ні: розкручені, балакучі, мають досвід перебування в міністерствах й наглядових радах, непримиренні борці з корупцією, не люблять олігархів. Прогресивна команда, народу подобаються несистемні керманичі. В решті-решт партнерам потрібні контрольовані чиновники в країні, в яку вгачена сила-силенна мільярдів, й після війни слід захищати інтереси західних компаній, які візьмуться вливати інвестиції у відновлення України…
===
Efrem Lukatsky
Слухати Портнікова теж саме що слухати Арестовича - людина яка поважає себе не стане цього робити.
---
Ірина Хвостикова
Efrem Lukatsky а Ви кого слухаєте?
---
Efrem Lukatsky
Ирина Хвостикова Журналістика та пропагандистка різні речі. Я достатня інформована людина, отримаю інформацію з перших рук.
---
Ірина Хвостикова
Efrem Lukatsky я знаю, і про роботу Вашу знаю, і що в гарячих точках буваєте, і дуже ціную і люблю вашу інформацію, вас, і усіх ваших, але комусь подобається Лукацький, комусь Портніков, комусь Арестович, а комусь і Єльцов, що б ми без вас робили, велика вам подяка. Обіймаю.
---
Efrem Lukatsky
Ирина Хвостикова Ірина дякую, рекомендую притримуватися правила яке вивів ще Омар Хаям — Не вірте вашим вухам якщо не бачили ваші очі.
===
Alexander Kupchenko
Оскільки зайшла мова про Портникова, то перепощу свій коментар під сьогодні опублікованим дописом цього ав тора на "Збручі". "Дай, думаю, почитаю свіжий текст без п’яти хвилин лавреата Шевченківського премії, який, за словами Василя Чепурного ( читай «Репліку про премію» на Хвилі Десни) «пише про все на світі — від близькосхідних воєн до Латвійської православної церкви. Знає-не знає, а пише». Уже перше – невиправдано довге (мислію по древу) речення - відбиває охоту читати далі. Автор умудряється два рази вжити слово «спроба» - «пов’язані зі спробою ухвалення» і «суспільство побачило в цьому рішенні спробу». В другому випадку я би сказав «намір». Це по -перше. По-друге. Коли ми використаємо слова «намір», то проявиться стилістична шорсткість слова «рішення». Адже рішення в цьому контексті «продуманий намір зробити що-небудь, якось вчинити». Виходить масло масляне. Гадаю, краще було б ужити слово «законопроєкт».
===
Misho Myronov
Давай притулу (алйону) в премьеры тогда 🙂
Шоб 3.1415здец так по полной
---
Олег Ельцов
Misho Myronov Алена - не публичная, у нее совсем иная планида. И никуда она не рвется. А Портников прямо заявляет, что мечтает быть депутатом европарламента. И еще не утомляется упоминать в тему и без, что пропаганда нетрадиционной ориентации - это нормально и у нас она будет привита.
---
Yevgen Shchetynin
Олег Ельцов нам теж треба закон про інагентів
---
Misho Myronov
Олег Ельцов тв знаешь, посмотрев на это вме изнутри - никому из них пустую бутылку из под баварского пива не доверил бы 🙂
А ты страну.
Как по мне, нынешний - на сто порядков круче (при всех прочих вводных).
---
Олег Ельцов
Misho Myronov народ как всегда сделает достойный выбор...
---
Misho Myronov
Олег Ельцов а вот это не нам решать, а народу, не нахолишь? В этом и прелесть демократии и свободного выбора - никто, кроме народа, не вправе решать.
Чудес не бывает, а процесс называется "эволюция общества", и при всей кажущейся медленности - мы то как раз эволюционируем очень быстро.
=====
Andrey Plakhonin
Начало положено. Как и после Второй мировой, по всей спасенной от фашистского сапога Европе по̶с̶т̶а̶в̶я̶т̶ развесят памятники русскому солдату. Один такой памятник - в народе его уже окрестили "Валерой", на украинско-белорусской границе уже висит.
P.S.: К сожалению, наши консервативные соседи оказались не готовы к такому смелому художественному решению. - Ничего, привыкнут, в Минске ̶п̶о̶с̶т̶а̶в̶я̶т̶ повесят ещё.
UPD: Кстати, на День Нашей Победы можно будет набивать "Валер" конфетами.... - Пусть дети их палками бьют. В качестве пиньяты самое оно.
Але не слухати-не чути Портнікова сьогодні практично неможливо. Його в ефірі багато, я б сказав – дуже багато. Можливо це заслужено й корелюється з його рейтингом.
Портніков гіпнотизує аудиторію нестримним потоком слів, іміджем людини, яка знає відповіді на всі запитання. Для закріплення ефекту він за будь-якого приводу не забуває повторювати мантру: я ж це неодноразово передбачав! Відверто кажучи, коли людина дуже багато говорить й коментує все й завжди, неодмінно знайдуться слова, які співпадають з нинішньою ситуацію. Це відомий трюк. Його так само вміло використовує Дмитро Гордон. Він теж вміє закохати в себе аудиторію. Щоправда, амплуа у двох медіагуру дещо різні, отже – й характер шанувальників.
Коли слухаю Портнікова, уява малює образ сучасного Троцького – енергійний, багатослівний, начитаний. Його пам’ять буквально набита різноманітними фактами. Людина схоже непогано знається на історії, відстежує новинну стрічку й події міжнародної політики. Всім цим він невпинно бомбардує слухача. Аудиторія надзвичайно широка, зароблена багаторічною працею фрілансера у співробітництві із масою медіа, тривалою роллю першої скрипки на «Еспрессо ТВ», участю у нескінченних ефірах різних каналів.
Професійні здібності колеги оцінювати не стану, політика – не моя тема. Його виступи мені нагадують проповіді: жодного сумніву у своїй правоті, відсутність потреби у співрозмовнику, навіть у запитаннях. Слід просто слухати й благоговіти.
Сьогодні Портніков здолав черговий щабель популярності, ставши лауреатом «Шевченківської премії». Ця новина вчергове посилила моє припущення: Портніков – потенційний кандидат в президенти України. Щоправда, вікіпедія мовчить про його громадянство й останні 10 років проживання в Україні, але підозрюю, що і з цим все гаразд.
Я не впевнений, що на Портнікова зроблено остаточну ставку – тут багато залежить від політичного моменту, ситуації після завершення війни й настроїв у суспільстві. Але ж учасників кастингу готують заздалегідь.
Чи це гідна кандидатура? Хто зна… Троцький теж був майстром слова. Але коли справа дійшла до вирішальної боротьби за демократію з неуком й бандитом Джугашвілі, Троцький в кампанії апаратників Зінов’єва й Камєнєва розгромно програв цю битву. Організатор й тактик з Троцького виявився ніякий. Чи має Портніков ці здібності, необхідні для керівника-державника – невідомо. В нього не було шансу їх продемонструвати. Втім, в нас були президенти з повністю атрофованими здібностями бійців-апаратників…
Як на мене, в період післявоєнного відновлення країни потрібний президент-господарник, який знається на економіці. Отут у Портнікова за моїм рейтингом - нуль, що не дивно для гуманітарія. Напевно він це знає, тому не часто згадує за економіку, а коли згадує – то краще б цього не робив. Але кого це хвилює? Є популярний публіцист, який не лізе за словом в кишеню, а економістів йому знайдуть.
Уявімо на хвилинку: Портніков – президент, прем’єр – Наєм, Шабунін – генпрокурор, Лєщенко - міністр інфраструктури. Чому б ні: розкручені, балакучі, мають досвід перебування в міністерствах й наглядових радах, непримиренні борці з корупцією, не люблять олігархів. Прогресивна команда, народу подобаються несистемні керманичі. В решті-решт партнерам потрібні контрольовані чиновники в країні, в яку вгачена сила-силенна мільярдів, й після війни слід захищати інтереси західних компаній, які візьмуться вливати інвестиції у відновлення України…
===
Efrem Lukatsky
Слухати Портнікова теж саме що слухати Арестовича - людина яка поважає себе не стане цього робити.
---
Ірина Хвостикова
Efrem Lukatsky а Ви кого слухаєте?
---
Efrem Lukatsky
Ирина Хвостикова Журналістика та пропагандистка різні речі. Я достатня інформована людина, отримаю інформацію з перших рук.
---
Ірина Хвостикова
Efrem Lukatsky я знаю, і про роботу Вашу знаю, і що в гарячих точках буваєте, і дуже ціную і люблю вашу інформацію, вас, і усіх ваших, але комусь подобається Лукацький, комусь Портніков, комусь Арестович, а комусь і Єльцов, що б ми без вас робили, велика вам подяка. Обіймаю.
---
Efrem Lukatsky
Ирина Хвостикова Ірина дякую, рекомендую притримуватися правила яке вивів ще Омар Хаям — Не вірте вашим вухам якщо не бачили ваші очі.
===
Alexander Kupchenko
Оскільки зайшла мова про Портникова, то перепощу свій коментар під сьогодні опублікованим дописом цього ав тора на "Збручі". "Дай, думаю, почитаю свіжий текст без п’яти хвилин лавреата Шевченківського премії, який, за словами Василя Чепурного ( читай «Репліку про премію» на Хвилі Десни) «пише про все на світі — від близькосхідних воєн до Латвійської православної церкви. Знає-не знає, а пише». Уже перше – невиправдано довге (мислію по древу) речення - відбиває охоту читати далі. Автор умудряється два рази вжити слово «спроба» - «пов’язані зі спробою ухвалення» і «суспільство побачило в цьому рішенні спробу». В другому випадку я би сказав «намір». Це по -перше. По-друге. Коли ми використаємо слова «намір», то проявиться стилістична шорсткість слова «рішення». Адже рішення в цьому контексті «продуманий намір зробити що-небудь, якось вчинити». Виходить масло масляне. Гадаю, краще було б ужити слово «законопроєкт».
===
Misho Myronov
Давай притулу (алйону) в премьеры тогда 🙂
Шоб 3.1415здец так по полной
---
Олег Ельцов
Misho Myronov Алена - не публичная, у нее совсем иная планида. И никуда она не рвется. А Портников прямо заявляет, что мечтает быть депутатом европарламента. И еще не утомляется упоминать в тему и без, что пропаганда нетрадиционной ориентации - это нормально и у нас она будет привита.
---
Yevgen Shchetynin
Олег Ельцов нам теж треба закон про інагентів
---
Misho Myronov
Олег Ельцов тв знаешь, посмотрев на это вме изнутри - никому из них пустую бутылку из под баварского пива не доверил бы 🙂
А ты страну.
Как по мне, нынешний - на сто порядков круче (при всех прочих вводных).
---
Олег Ельцов
Misho Myronov народ как всегда сделает достойный выбор...
---
Misho Myronov
Олег Ельцов а вот это не нам решать, а народу, не нахолишь? В этом и прелесть демократии и свободного выбора - никто, кроме народа, не вправе решать.
Чудес не бывает, а процесс называется "эволюция общества", и при всей кажущейся медленности - мы то как раз эволюционируем очень быстро.
=====
Andrey Plakhonin
Начало положено. Как и после Второй мировой, по всей спасенной от фашистского сапога Европе по̶с̶т̶а̶в̶я̶т̶ развесят памятники русскому солдату. Один такой памятник - в народе его уже окрестили "Валерой", на украинско-белорусской границе уже висит.
P.S.: К сожалению, наши консервативные соседи оказались не готовы к такому смелому художественному решению. - Ничего, привыкнут, в Минске ̶п̶о̶с̶т̶а̶в̶я̶т̶ повесят ещё.
UPD: Кстати, на День Нашей Победы можно будет набивать "Валер" конфетами.... - Пусть дети их палками бьют. В качестве пиньяты самое оно.