![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanВячеслав Ільченко
Слухайте, мене реально уже задовбує, коли навіть вменяємі люди пишуть затаскані меми про "радянське морозиво".
Запам'ятайте - і ті, і інші - було всього два сорти морозива, які з'явились саме в СРСР.
Одне зветься "Лакомка". Це підвид ескімо, яке покривалось замість шоколадної глазурі чимсь іншим - горіховим праліне чи крем-брюле. Причина його появи була до банальності проста - на початку сімдесятих років в Південній Америці був страшенний недорід бобів какао, які СРСР імпортував, відповідно, радянські технологи були змушені викручуватись.
Іншим видом чисто радянського морозива було овочеве морозиво. Я не жартую - найбільш поширеним було томатне. В ньому замість молока використовувалась густа томатна паста. Смак був... своєрідний, але це дозволяло економити молоко - знову ж таки через періодичну його нестачу. Потім овочеве морозиво замінили на більш вдалий варіант фруктового льоду.
А пломбір та ескімо в СРСР були американські. Хоча пломбір все-таки винайшли у Франції (оригінальна його назва glace plombières, від назви французького міста Пломбьєр-ле-Бен), його разом із величезною кількістю іншої рецептури та харчового обладнання привіз з Сполучених Штатів нарком Анастас Мікоян в 1936 році. Перший "пломбір" в СРСР випускався з листопада 1937 року на американському обладнанні і в суворій відповідності з американською технологією.
Та сама історія із ескімо. Воно насправді називається "ескімо-пай" (ескімосський пиріжок) і є авторським блюдом американського кухаря і технолога Крістіана Кента Нельсона, який одного разу задля новорічного жарту облив брикетик морозива шоколадом і насадив на паличку. Жарт сподобався, і 24 січня 1920 року Крістіан Кент запатентував "ескімо-пай". В цей день в США навіть певний час відзначався неофіційний "день ескімо" - бо блюдо виявилось настільки популярним, що один тільки Нельсон із своїм партнером Стовером в день продавали по мільйону порцій. Що цікаво, СРСР платив роялті за використання бренда "ескімо".
Але головний прикол цієї історії в тому, що до більшовицької революції тільки в Києві продавали порядка двадцяти різних сортів морозива. Навіщо ж Мікоян в Америку їздив? А тому що панове комуністи під час воєнного комунізму, вибачте, пролюбили і рецепти і технологію.
Така ось історія...
Слухайте, мене реально уже задовбує, коли навіть вменяємі люди пишуть затаскані меми про "радянське морозиво".
Запам'ятайте - і ті, і інші - було всього два сорти морозива, які з'явились саме в СРСР.
Одне зветься "Лакомка". Це підвид ескімо, яке покривалось замість шоколадної глазурі чимсь іншим - горіховим праліне чи крем-брюле. Причина його появи була до банальності проста - на початку сімдесятих років в Південній Америці був страшенний недорід бобів какао, які СРСР імпортував, відповідно, радянські технологи були змушені викручуватись.
Іншим видом чисто радянського морозива було овочеве морозиво. Я не жартую - найбільш поширеним було томатне. В ньому замість молока використовувалась густа томатна паста. Смак був... своєрідний, але це дозволяло економити молоко - знову ж таки через періодичну його нестачу. Потім овочеве морозиво замінили на більш вдалий варіант фруктового льоду.
А пломбір та ескімо в СРСР були американські. Хоча пломбір все-таки винайшли у Франції (оригінальна його назва glace plombières, від назви французького міста Пломбьєр-ле-Бен), його разом із величезною кількістю іншої рецептури та харчового обладнання привіз з Сполучених Штатів нарком Анастас Мікоян в 1936 році. Перший "пломбір" в СРСР випускався з листопада 1937 року на американському обладнанні і в суворій відповідності з американською технологією.
Та сама історія із ескімо. Воно насправді називається "ескімо-пай" (ескімосський пиріжок) і є авторським блюдом американського кухаря і технолога Крістіана Кента Нельсона, який одного разу задля новорічного жарту облив брикетик морозива шоколадом і насадив на паличку. Жарт сподобався, і 24 січня 1920 року Крістіан Кент запатентував "ескімо-пай". В цей день в США навіть певний час відзначався неофіційний "день ескімо" - бо блюдо виявилось настільки популярним, що один тільки Нельсон із своїм партнером Стовером в день продавали по мільйону порцій. Що цікаво, СРСР платив роялті за використання бренда "ескімо".
Але головний прикол цієї історії в тому, що до більшовицької революції тільки в Києві продавали порядка двадцяти різних сортів морозива. Навіщо ж Мікоян в Америку їздив? А тому що панове комуністи під час воєнного комунізму, вибачте, пролюбили і рецепти і технологію.
Така ось історія...
no subject
Date: 2023-03-12 01:25 pm (UTC)Фруктовий льод це зовсім не те, що продавалось в СССР по ціні в 7 копійок в картонному стаканчику.
І по 17, здається, копійок, в шоколадній глазурі. Бо фруктовий льод продавався окремо і дійсно був льодом.
Все сказане не відміняє того факта, що Совок як держава - абсолютно нелюдській проект і ностальгувати по ньому здатні лише люди з рабським типом мислення.