Алі Татар-заде · що було насправді

[don_katalan]

Йшов третій рік війни. Війни, в яку расія вступила охоче, всіма фібрами і жабрами, з запаленими очима. "На Канс-тан-тінопаль!" говорили вони. На Берлін (sic!) говорили вони. І вже шили маскарадні костюми - шинель стрільців 17 століття і згори шапка-богатирка, щоби парадувати в цьому в підкорених столицях Вастока і Запада.
Але третій рік війни був виснажливим. І за першого ж напруження все луснуло.
23 лютого (8 березня) 1917 пітімбурзькі жінки вийшли з кастрюлями та кумачами.
23 - старим стилем, 8 березня - новим.
Більшовики дуже постаралися потім затерти обидві дати новим сенсом.
Їм було неприємно те, що зветься Фєвральская революция.
Адже саме вона почалася 23.ІІ (8.ІІІ) 1917.
І саме про неї вождь партії більшовиків ульянов ака н.ленин написав літерально напередодні, що вона ще нескоро.
"Нет предпосилок", - учив вождь в еміграції.
Він проробив колосальну роботу і з'ясував, що революції бувають тільки за двох умов: верхи не хотят а низи не могут жить по старому.
Судячи за свіжою пресою в Швайцарії, ні того ні того в Цараті не спостерігалося.
Чи було 8 березня вже тоді популярним?
Ну як вам сказати.
Наскільки зараз популярні день айтішніка чи день захисту прав інвалідів? от десь середнє по тому було в Московії 17 року.
Але чого б не скористатись датою, коли вже накипіло.
А кипіти було чого.
Третій день нема хліба!
І де, не в мухосрансках, а в самій столиці.
Не для того Пітімбруг на хвилі шовінизму перейменували в Пєтроґрад, щоби без борошна жити.
Що провінція голодувала вже рік, в пітері не знали і не цікавились.
Тут самих припекло.
Цар узнає, схаменеться, розтопить льодові завали, і лошаді навезуть хліб в столицю.
Але царська поліція тоді цілком складалась з інвалідів.
Всі дебелі чуваки давно були на фронті: хтось різав-гвалтував в Галиччині, хтось лежав під румунським гнієм, чиїсь відірвані кінцівки розкидано в Балтиці, чиїсь кістки лежать в Чорному морі.
А куди дівати натовп бравих, але поранених мущін?
Звісно, в поліцію. Пильнувати за порядками в тилу.
От хтось з жінок витащив кумач - "Нєт войнє".
От жандарм, контужений в голову десь під Кенігсбергом, побачив надпис.
- Шо? нєт войнє? а ти знаєш сука, как мой братєльнік умірал! вєсь в асколках, сшивалі, не сшилі!
І жандарми почали бити жінок.
Через тиждень більшовики дізналися про події, приїхали в Московію і влаштували перші совєти р-чих, с-ких, к-их і м-х депутатів.
"Совєти рачьих, курячьих, собачьих і мудачьих", розшифровували це сатирики.
А щоби витравити з пам'яті одразу все: і як Росія пошилась у війну, і як ганебно відгрібла, і що жінки можуть підняти повстання, і що більшовики того не врахували, і ще багато іншого, -
для того вже за рік ввели дві дати, які мають повністю деконструювати свіжу річницю.
23 февраля - щоби стерти пам'ять за старим стилем
8 марта - за новим.
Адже з міфом неможна боротися, кажучи: це міф. Це міфу не шкодить.
Його можна тільки заповнити новим сенсом.
Більшовики на цьому вміли.