Але розносити мережею ім'я та навіть адресу ще ДО ВИЗНАННЯ офіційного - ну, от як?

[don_katalan]

Diana Makarova
Це завжди складна історія - визнання загиблим, офіційно, на сторінці бригади а чи в документах. Доки немає тіла, людина не може бути визнаною загиблою.
В нас величезна цифра безвісти зниклих. Нам навіть ніхто не виголосить цієї цифри. Підозрюю, такої точної цифри ще й немає. От в чому ще біда.
Виконувати вимоги Доби тиші - вирішує кожен для себе сам. Сім'я мого товариша взнала про його загибель з фейсбука. Я пам'ятаю, як це посилило біль для сім'ї, тому Добу тиші особисто я виконую протягом всих років війни.
Але я теж чудово розумію, що бувають ситуації, коли фігура загиблого, його постать і обличчя вже належать Вічності. Належать історії. Тому боротись за Добу тиші марно. Не в цьому випадку.
Тим більше, що це сколихнуло не лише Україну, а світ.
Все, людина зробила крок у вічність. Безмежно гідний крок.
Найкраще і найправильніше - це як зробив Тітов. Постать, все.
Але розносити мережею ім'я та навіть адресу ще ДО ВИЗНАННЯ офіційного - ну, от як?
Адреса мене доконала.
=====
Gromovytsia Berdnyk
Цілий ранок розфренджую тих хто ширить імена та іншу інформацію. Бо сил уже немає...

Comments

[biber551]

Бл в орків версія що це хохли взяли невідомого донбасця, оділи в камо і пообіцяли дати цигарок щоб він сказав Слава Україні. І розстріляли. І заявили, що хохли нікого не найдуть. І тому, що за подвигом повинен бути герой, а не безіменна постать.

[biber551]

Ім'я цього чоловіка ви зобов'язані знати, як імена Шевченка чи Бандери. Ця людина - етнічний герой, і якщо в школах вивішують портрети видатних українських діячів, то він має бути серед них.

Він буквально уособив собою слова "слава Україні" - тепер вони мають лице і ім'я.

Героям слава, вічна пам'ять - сприйміть буквально. Запам'ятайте його ім'я.