![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanВалерій Пекар
Світлана Ціхановська та Алла Дудаєва на Київському безпековому форумі.
Світлана Ціхановська: Позиція білоруського народу протилежна позиції диктатора, і чимало білорусів доводять це практичними справами.
Алла Дудаєва: Неосудження злочинів імперії в Ічкерії розв'язало руки для вторгнення до Грузії та України. Але тепер перемога України стане перемогою всього вільного світу.
=====
Шон Таунсенд
Все "кибер-атаки" "отбили", но гос. сайты, без которых вынужденные переселенцы в Европе не могут работать, - за геофенсом, и кроме как с украинских IP просто не открываются. Ау, "победители русских хакеров", Державна податкова служба України, снимитесь с ручника и дайте людям возможность работать.
=====
Олександр Доній · 1 грудня.
Вкотре привертаю увагу, що на мою думку, нам варто перенести День Незалежності саме на 1 грудня.
Це питання світоглядного виобору: що для Вас важливіше: Ваш персональний голос, чи вибір політичних еліт.
24 серпня- вибір "політичних еліт". Вибір правильний. Та тим не менш це вибір комуністичної у своїй більшості Верховної Ради. Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки.
1 грудня-це вибір 30 мільйонів українців. Не чотирьох сотень, а 30 мільйонів. Понад 90% від тих, хто взяв участь в голосуванні. Український вибір Севастополя(Ак'яра), Донецька,Луганська.
Тож 24 серпня чи 1 грудня-це вибір напрямку розвитку держави: чи Ви готові самі визначати ,куди рухатися державі, чи за Вас це має визначати хтось інший.
Тому для мене 1 грудня важливіший символ за 24 серпня.
Та то-для мене. А у Вас, пані і панове, може бути з цього приводу власне бачення. Ми ж вільні люди 🙂
=====
Станислав Овчаренко
1 грудня 1991 року та 1 грудня 2013 року - кричуще, але традиційне протиріччя в історії України: в першому випадку - проголосили незалежність, але обрали олігархічний шлях розвитку - обравши Леоніда Кравчука президентом, (члена політбюро ЦК КПУ по ідеології) - потім - вийшли на Євромайдан після побиття студентів 30 листопада - щоб обрати Петра Порошенка, людину навіть гіршу за Кравчука, баригу, який НАКАЗАВ вбити Олега Мужчіля та Сашка Білого, Сергія Костакова - і безкарно пограбував Україну. Добре воюємо, виявляємо мужність - але потім покірно віддаємо здобутки кривавих зіткнень тим самим ворогам. Через небажання подолати "кашу в голові". Не хочеться, щоб після перемоги над птунською Росією перетворилися на Росію-2 за соціально-політичним устроєм. Брак раціонального мислення завжди приводить до чергової історичної поразки. Вже від внутрішнього ворога. Пам'ятаймо про Лісника!
=====
Роман Шрайк
На этой неделе вначале Симоньян, а затем и Скабеева выдали новый пропагандистский штамп.
Мол, если Россия проиграет войну, все 140 миллионов россиян схватят и отправят в Гаагу. Поэтому Украина должна быть уничтожена. Нету тела - нету дела.
То, что выиграть в войне (в том числе террористической) им не удастся, даже обсуждать не будем. Гораздо забавнее реакция некоторых наших экспертов на эту технологию.
Они правильно разглядели в ней попытку перенести ответственность за войну на весь российский народ и таким образом сделать его более мотивированным участником событий. Теперь-то они будут знать, за что умирают!
И тут мне становится смешно. То есть да, попытка есть, но попытка эта абсолютно провальная.
Потому что россияне - это не те люди, которые готовы нести ответственность даже за себя. И уж тем более они не собираются нести ответственность за кого-то другого.
- Если не полезете в окоп, отправитесь в Гаагу!
- Какая Гаага, идите нахуй!
- Как нахуй?! Ты же по телевизору сериал про СВО смотрел?
- Ну, смотрел.
- Тебе нравилось?
- Пока наступали, нравилось.
- А теперь пора отвечать!
- Идите нахуй еще раз, за просмотр не отвечают! Вы это затеяли, вы и отвечайте!
В мозгах "глубинных россиян" нет никакой причинно-следственной связи между чувством удовлетворения от уничтожения Мариуполя и личной ответственностью.
Поэтому никто сам не побежит на фронт лишь потому, что кому-то там из Москвы грозит Гаага. Идите дохнуть, чтобы Скабееву не посадили, мотивация так себе.
Так что этим эфирам стоит поаплодировать. Во-первых, они дают сигнал российским телезрителям, что война неумолимо проигрывается. Во-вторых, они пугают тем, что дяди из Кремля и тети из телевизора собираются свалить ответственность на них. Значит от этих дядей и тетей исходит угроза, а от угрозы нужно либо прятаться, либо избавляться.
В общем, мне понравилось, продолжайте.
Світлана Ціхановська та Алла Дудаєва на Київському безпековому форумі.
Світлана Ціхановська: Позиція білоруського народу протилежна позиції диктатора, і чимало білорусів доводять це практичними справами.
Алла Дудаєва: Неосудження злочинів імперії в Ічкерії розв'язало руки для вторгнення до Грузії та України. Але тепер перемога України стане перемогою всього вільного світу.
=====
Шон Таунсенд
Все "кибер-атаки" "отбили", но гос. сайты, без которых вынужденные переселенцы в Европе не могут работать, - за геофенсом, и кроме как с украинских IP просто не открываются. Ау, "победители русских хакеров", Державна податкова служба України, снимитесь с ручника и дайте людям возможность работать.
=====
Олександр Доній · 1 грудня.
Вкотре привертаю увагу, що на мою думку, нам варто перенести День Незалежності саме на 1 грудня.
Це питання світоглядного виобору: що для Вас важливіше: Ваш персональний голос, чи вибір політичних еліт.
24 серпня- вибір "політичних еліт". Вибір правильний. Та тим не менш це вибір комуністичної у своїй більшості Верховної Ради. Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки.
1 грудня-це вибір 30 мільйонів українців. Не чотирьох сотень, а 30 мільйонів. Понад 90% від тих, хто взяв участь в голосуванні. Український вибір Севастополя(Ак'яра), Донецька,Луганська.
Тож 24 серпня чи 1 грудня-це вибір напрямку розвитку держави: чи Ви готові самі визначати ,куди рухатися державі, чи за Вас це має визначати хтось інший.
Тому для мене 1 грудня важливіший символ за 24 серпня.
Та то-для мене. А у Вас, пані і панове, може бути з цього приводу власне бачення. Ми ж вільні люди 🙂
=====
Станислав Овчаренко
1 грудня 1991 року та 1 грудня 2013 року - кричуще, але традиційне протиріччя в історії України: в першому випадку - проголосили незалежність, але обрали олігархічний шлях розвитку - обравши Леоніда Кравчука президентом, (члена політбюро ЦК КПУ по ідеології) - потім - вийшли на Євромайдан після побиття студентів 30 листопада - щоб обрати Петра Порошенка, людину навіть гіршу за Кравчука, баригу, який НАКАЗАВ вбити Олега Мужчіля та Сашка Білого, Сергія Костакова - і безкарно пограбував Україну. Добре воюємо, виявляємо мужність - але потім покірно віддаємо здобутки кривавих зіткнень тим самим ворогам. Через небажання подолати "кашу в голові". Не хочеться, щоб після перемоги над птунською Росією перетворилися на Росію-2 за соціально-політичним устроєм. Брак раціонального мислення завжди приводить до чергової історичної поразки. Вже від внутрішнього ворога. Пам'ятаймо про Лісника!
=====
Роман Шрайк
На этой неделе вначале Симоньян, а затем и Скабеева выдали новый пропагандистский штамп.
Мол, если Россия проиграет войну, все 140 миллионов россиян схватят и отправят в Гаагу. Поэтому Украина должна быть уничтожена. Нету тела - нету дела.
То, что выиграть в войне (в том числе террористической) им не удастся, даже обсуждать не будем. Гораздо забавнее реакция некоторых наших экспертов на эту технологию.
Они правильно разглядели в ней попытку перенести ответственность за войну на весь российский народ и таким образом сделать его более мотивированным участником событий. Теперь-то они будут знать, за что умирают!
И тут мне становится смешно. То есть да, попытка есть, но попытка эта абсолютно провальная.
Потому что россияне - это не те люди, которые готовы нести ответственность даже за себя. И уж тем более они не собираются нести ответственность за кого-то другого.
- Если не полезете в окоп, отправитесь в Гаагу!
- Какая Гаага, идите нахуй!
- Как нахуй?! Ты же по телевизору сериал про СВО смотрел?
- Ну, смотрел.
- Тебе нравилось?
- Пока наступали, нравилось.
- А теперь пора отвечать!
- Идите нахуй еще раз, за просмотр не отвечают! Вы это затеяли, вы и отвечайте!
В мозгах "глубинных россиян" нет никакой причинно-следственной связи между чувством удовлетворения от уничтожения Мариуполя и личной ответственностью.
Поэтому никто сам не побежит на фронт лишь потому, что кому-то там из Москвы грозит Гаага. Идите дохнуть, чтобы Скабееву не посадили, мотивация так себе.
Так что этим эфирам стоит поаплодировать. Во-первых, они дают сигнал российским телезрителям, что война неумолимо проигрывается. Во-вторых, они пугают тем, что дяди из Кремля и тети из телевизора собираются свалить ответственность на них. Значит от этих дядей и тетей исходит угроза, а от угрозы нужно либо прятаться, либо избавляться.
В общем, мне понравилось, продолжайте.