![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanDiana Makarova
Фейсбук забанив текст, де найкрамольнішими словами було:
"І якщо хоч один росіянин чи білорус прочитає цей текст - то я недурно його написала"
Отже, прочитали.
Це добре.
А я хочу нагадати фейсбуку історію.
Колись давно була така мережа "Живий журнал", ми всі там сиділи, нам було затишно, ми її так і називали - наша затишна жежешечка.
Живий журнал раптом оголосив війну своїм дописувачам, і почав вказувати їм, що їм робити, а що ні. І дописувачі пішли з мережі "Живий журнал". ЖЖ лишився і десь там животіє, ніхто про нього і не згадує. Дописувачі на інших платформах.
Колись давно був такий Майдан.
І була популярна думка влади, що коли Майдан притиснути як слід, то він розбіжиться. Влада притиснула Майдан і в результаті влади не стало, а Майдан живий і донині.
Колись давно була така країна Росія...
🙂
І якщо хоч один росіянин, білорус чи менеджер Фейсбуку це прочитає - то я недурно написала цей пост. Бо, схоже, росіянин, білорус і менеджер Фейсбуку - це синоніми.
... а я, як завжди вже, прошу у вас скріни мого посту, я бачила, хтось передруковував його текстом, а не репостом. Скріни поставлю ілюстраціями до цього посту.
Також я прошу вас розказати отут - так, саме тут, в коментах, про платорми якими ви користуєтесь.
Тік-Ток
Телеграм
Інстаграм
Твітер
не просто розказати, що воно таке, а про переваги і те, як у вас там склалось життя, яких ви досягли успіхів і головне- ЧОМУ дописувачі, які пішли туди, не дуже хочуть повертатись до Фейсбуку. Як і до почившого в бозі Живого журналу.
-----забанений текст:
Diana Makarova
Так.
Генератор працює, батареї заряджені. При нагоді можна підключити всі фази, але поки що досить однієї.
Бойлер повен гарячої води. Вечерю приготували на примусі. Морозилки й холодильник якийсь час витримають, а ні - підключимо.
Вода у скважині, подає насос. Від генератора.
Топимо дровами, тепло розганяє по системі насос, він тягне небагато. Дрова заготували, треба порубати, наче й нікому, немолоді ми й калічні - але приїздить армія, підрубує потроху.
Роутер підключено, інтернет тягне.
Нічого не включаємо, ходимо з налобними ліхтарями, анекдот про "і ще фару на лоб!" в дії. Коти бачать в темряві, сліпенька 17-річна собака лягай отам на ковдри й спи. Черепаха не замерзне, мінус підігрів води в озерці, але нічого, вона виносила ще й не таке.
Синичкам насипано на підвіконні, сало розвішане по двору на мотузках. Добрі коти полюють на синичок, туди ж, на підвіконня, приходять поживитись мишки, тоді добрі коти душать мишок і великодушно лишають їх синичкам. Корочє, худоба нагодована.
По вулиці чутно торохкотіння генераторів в сусідів.
Ладно, припустімо, все це в мінус. Мінус по генератору і павербанках. Мінус по батареях.
Фігня. Запалимо свічки й гасову лампу. Приготуємо на вогнищі, дрова, повторюю, є.
ладно, у тебе є будинок, такий-сякий, самі поки що руїни, але це будинок. А раптом ні?
Та я ладна землянку викопати й там жити. Палити каганці і жити так. Топити буржуйку і на ній же готувати - так жити я готова.
Аби не жити з вами, суки.
І це реально ТАК.
І якщо хоч один росіянин чи білорус прочитає цей пост - тоді я його недурно написала. Читайте. Запам'ятовуйте.
Суки.
Фейсбук забанив текст, де найкрамольнішими словами було:
"І якщо хоч один росіянин чи білорус прочитає цей текст - то я недурно його написала"
Отже, прочитали.
Це добре.
А я хочу нагадати фейсбуку історію.
Колись давно була така мережа "Живий журнал", ми всі там сиділи, нам було затишно, ми її так і називали - наша затишна жежешечка.
Живий журнал раптом оголосив війну своїм дописувачам, і почав вказувати їм, що їм робити, а що ні. І дописувачі пішли з мережі "Живий журнал". ЖЖ лишився і десь там животіє, ніхто про нього і не згадує. Дописувачі на інших платформах.
Колись давно був такий Майдан.
І була популярна думка влади, що коли Майдан притиснути як слід, то він розбіжиться. Влада притиснула Майдан і в результаті влади не стало, а Майдан живий і донині.
Колись давно була така країна Росія...
🙂
І якщо хоч один росіянин, білорус чи менеджер Фейсбуку це прочитає - то я недурно написала цей пост. Бо, схоже, росіянин, білорус і менеджер Фейсбуку - це синоніми.
... а я, як завжди вже, прошу у вас скріни мого посту, я бачила, хтось передруковував його текстом, а не репостом. Скріни поставлю ілюстраціями до цього посту.
Також я прошу вас розказати отут - так, саме тут, в коментах, про платорми якими ви користуєтесь.
Тік-Ток
Телеграм
Інстаграм
Твітер
не просто розказати, що воно таке, а про переваги і те, як у вас там склалось життя, яких ви досягли успіхів і головне- ЧОМУ дописувачі, які пішли туди, не дуже хочуть повертатись до Фейсбуку. Як і до почившого в бозі Живого журналу.
-----забанений текст:
Diana Makarova
Так.
Генератор працює, батареї заряджені. При нагоді можна підключити всі фази, але поки що досить однієї.
Бойлер повен гарячої води. Вечерю приготували на примусі. Морозилки й холодильник якийсь час витримають, а ні - підключимо.
Вода у скважині, подає насос. Від генератора.
Топимо дровами, тепло розганяє по системі насос, він тягне небагато. Дрова заготували, треба порубати, наче й нікому, немолоді ми й калічні - але приїздить армія, підрубує потроху.
Роутер підключено, інтернет тягне.
Нічого не включаємо, ходимо з налобними ліхтарями, анекдот про "і ще фару на лоб!" в дії. Коти бачать в темряві, сліпенька 17-річна собака лягай отам на ковдри й спи. Черепаха не замерзне, мінус підігрів води в озерці, але нічого, вона виносила ще й не таке.
Синичкам насипано на підвіконні, сало розвішане по двору на мотузках. Добрі коти полюють на синичок, туди ж, на підвіконня, приходять поживитись мишки, тоді добрі коти душать мишок і великодушно лишають їх синичкам. Корочє, худоба нагодована.
По вулиці чутно торохкотіння генераторів в сусідів.
Ладно, припустімо, все це в мінус. Мінус по генератору і павербанках. Мінус по батареях.
Фігня. Запалимо свічки й гасову лампу. Приготуємо на вогнищі, дрова, повторюю, є.
ладно, у тебе є будинок, такий-сякий, самі поки що руїни, але це будинок. А раптом ні?
Та я ладна землянку викопати й там жити. Палити каганці і жити так. Топити буржуйку і на ній же готувати - так жити я готова.
Аби не жити з вами, суки.
І це реально ТАК.
І якщо хоч один росіянин чи білорус прочитає цей пост - тоді я його недурно написала. Читайте. Запам'ятовуйте.
Суки.