![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanIhor Lutsenko
Коли перший БТР росіян увірвався під вогнем у село з нашого боку, ми отримали наказ на відхід. Я прикинув швидкість бетера, відстань у три перехрестя - у нас лишилося менше хвилини, щоб скочити в машину і дати газу.
Наступ росіян тривав з ранку. Ішли хвилями, піхота на бронетехніці.
Перед цим густо поклали по нас гарматами і мінометами, далі колони по 7-8 БМД у супроводі танків завозили піхотинців упритул до наших позицій, скидали їх, відходили.
Одні негайно закріплялися і вели бій з нашими, інші приречено лежали тісними купами в укриттях.
Щоразу росіяни закидали свою живу силу все ближче і ближче до нас.
Ми, постійно коригуючи вогонь артилерії, спостерігали розкидані трупи по дорогах; деякі з них горіли, як ніби политі напалмом; в інших місцях ми бачили, як відчайдушно рубається з атакуючими наша піхота.
Нарешті настав час, коли чергова хвиля накрила і нас з головою: група бронетехніки стрімко увірвалася в село з того краю, де була наша позиція, і нам прийшла вказівка відходити.
Останнє, що я побачив, була реактивна граната, котра полетіла у перший БТР росіян, лишаючи у повітрі слід.
Ми ж встигли тільки схопити свої безпорадні у цьому контексті 5.45 і скочити - усі, хто був - до одного джипа.
Однак виявилося, що інша колона росіян зайшла в центр села, ставши у нас на шляху відходу. Одна з бойових машин десанту їхала по нашій вулиці, її вже помітив Олег.
Стартуючи з двору на асфальт, ми з російською БМД побачили одне одного, відстань між нами була метрів 80. Я розгледів надписи на башті і боках, а також великі очі піхоти, котра їхала на броні.
Нас врятувало те, що ''беха'' уже повертала праворуч, і її дві спарені гармати - 100-міліметрова і автоматичноа 30-мм подивилися на нас тільки тому, що розвертався корпус машини.
Росіяни, вочевидь, трималися міцно за броню, тому не відкрили вчасно по нас вогонь. Я встиг, здаючи назад, розвернутися і щезнути за першим-ліпшим поворотом.
Жодна з куль, котрі хаотично літали у всіх напрямках, не торкнулася нас.
***
За сьогодні росіяни втратили десяток, а може й більше, одиниць броньованої техніки; бої тривають і нині, безперестанно.
За підсумками дня у нашої групи мінус одна машина (дивно, що це вперше за війну, бо прилітало коло нас постійно), один дрон і ще дещо.
Коли перший БТР росіян увірвався під вогнем у село з нашого боку, ми отримали наказ на відхід. Я прикинув швидкість бетера, відстань у три перехрестя - у нас лишилося менше хвилини, щоб скочити в машину і дати газу.
Наступ росіян тривав з ранку. Ішли хвилями, піхота на бронетехніці.
Перед цим густо поклали по нас гарматами і мінометами, далі колони по 7-8 БМД у супроводі танків завозили піхотинців упритул до наших позицій, скидали їх, відходили.
Одні негайно закріплялися і вели бій з нашими, інші приречено лежали тісними купами в укриттях.
Щоразу росіяни закидали свою живу силу все ближче і ближче до нас.
Ми, постійно коригуючи вогонь артилерії, спостерігали розкидані трупи по дорогах; деякі з них горіли, як ніби политі напалмом; в інших місцях ми бачили, як відчайдушно рубається з атакуючими наша піхота.
Нарешті настав час, коли чергова хвиля накрила і нас з головою: група бронетехніки стрімко увірвалася в село з того краю, де була наша позиція, і нам прийшла вказівка відходити.
Останнє, що я побачив, була реактивна граната, котра полетіла у перший БТР росіян, лишаючи у повітрі слід.
Ми ж встигли тільки схопити свої безпорадні у цьому контексті 5.45 і скочити - усі, хто був - до одного джипа.
Однак виявилося, що інша колона росіян зайшла в центр села, ставши у нас на шляху відходу. Одна з бойових машин десанту їхала по нашій вулиці, її вже помітив Олег.
Стартуючи з двору на асфальт, ми з російською БМД побачили одне одного, відстань між нами була метрів 80. Я розгледів надписи на башті і боках, а також великі очі піхоти, котра їхала на броні.
Нас врятувало те, що ''беха'' уже повертала праворуч, і її дві спарені гармати - 100-міліметрова і автоматичноа 30-мм подивилися на нас тільки тому, що розвертався корпус машини.
Росіяни, вочевидь, трималися міцно за броню, тому не відкрили вчасно по нас вогонь. Я встиг, здаючи назад, розвернутися і щезнути за першим-ліпшим поворотом.
Жодна з куль, котрі хаотично літали у всіх напрямках, не торкнулася нас.
***
За сьогодні росіяни втратили десяток, а може й більше, одиниць броньованої техніки; бої тривають і нині, безперестанно.
За підсумками дня у нашої групи мінус одна машина (дивно, що це вперше за війну, бо прилітало коло нас постійно), один дрон і ще дещо.