![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanАлі Татар-заде
етат смєлий манєвр войдьот во всє учєбнікі по тактікє і стратегії.
Не змогши взять Україну, московити захопили Біларусь.
Як і обіцяв медвечюк, окупантів стрічали цвітами і хлібом-соллю
=====
Алі Татар-заде
— А вот я, каґда буду бальшая, стану Амєріканской Патстілкой, - похвалилася маленька дівчинка.
І поки у дорослих відпали щелепи (здається, чутно було щолчки у повітрі), я скажу пару слів про свої історії.
Часто мені закидають що я їх вигадую. Ні, ви мені лестите. Колиб я вмів вимислювати такі історії, то був би великим письмеником і вже давно.
Але повернемось до дорослих, що чули се і реагували.
Першими очуняли мама і баба дівчинки, голосно намагаючись її затулити і в той же час вибачаючись перед всімма, що малеча несе таку дічь.
Доросла тьотя, мати іншої дитини, вирішила повиховувати чужу доньку, раз вийшла така аказія.
— Так ніхрашо ґваріть, - подала вона строгий голос і ми одразу почули, що вона московитка. - Смарі, кик тваі мам і бапшка аґарчіліс.
— Я буду как тьотя Свєта, амєріканскоій потстілкой, - каже дівчинка із якимсь помітним задоволенням.
- Уєду в Амєріку, стану баґатой і тоже буду слать дєньґі, падаркі. А каґда бабушка с мамай начьнут руґать мєня, я нє буду етаго слишать, вєдь я буду далєко далєко.
Єслі би мама і правда щітала Тьоть Свєту плахім чілавєкам, ана би нє взяла єйо падаркі.
А бабушка нє сказала Свєтє больше нє слать єй дєньґі, - безжально завершила вона.
===
Nikita Nikolajenko
Знаю тут одну дівчину з Придністров'я, вона за Україну, а її батько, що залишився вдома - вата. Так от, він їй дзвонить, вичитує їй як "фашистській підстилці", а завершує розмову так: "Тьі, предательница, хотя бьі денег старику отцу пришли"
етат смєлий манєвр войдьот во всє учєбнікі по тактікє і стратегії.
Не змогши взять Україну, московити захопили Біларусь.
Як і обіцяв медвечюк, окупантів стрічали цвітами і хлібом-соллю
=====
Алі Татар-заде
— А вот я, каґда буду бальшая, стану Амєріканской Патстілкой, - похвалилася маленька дівчинка.
І поки у дорослих відпали щелепи (здається, чутно було щолчки у повітрі), я скажу пару слів про свої історії.
Часто мені закидають що я їх вигадую. Ні, ви мені лестите. Колиб я вмів вимислювати такі історії, то був би великим письмеником і вже давно.
Але повернемось до дорослих, що чули се і реагували.
Першими очуняли мама і баба дівчинки, голосно намагаючись її затулити і в той же час вибачаючись перед всімма, що малеча несе таку дічь.
Доросла тьотя, мати іншої дитини, вирішила повиховувати чужу доньку, раз вийшла така аказія.
— Так ніхрашо ґваріть, - подала вона строгий голос і ми одразу почули, що вона московитка. - Смарі, кик тваі мам і бапшка аґарчіліс.
— Я буду как тьотя Свєта, амєріканскоій потстілкой, - каже дівчинка із якимсь помітним задоволенням.
- Уєду в Амєріку, стану баґатой і тоже буду слать дєньґі, падаркі. А каґда бабушка с мамай начьнут руґать мєня, я нє буду етаго слишать, вєдь я буду далєко далєко.
Єслі би мама і правда щітала Тьоть Свєту плахім чілавєкам, ана би нє взяла єйо падаркі.
А бабушка нє сказала Свєтє больше нє слать єй дєньґі, - безжально завершила вона.
===
Nikita Nikolajenko
Знаю тут одну дівчину з Придністров'я, вона за Україну, а її батько, що залишився вдома - вата. Так от, він їй дзвонить, вичитує їй як "фашистській підстилці", а завершує розмову так: "Тьі, предательница, хотя бьі денег старику отцу пришли"