![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanЕнергоспоживання, кажете?
О, я розкажу вам історію про енергоспоживання.
... діло було в минулому рейсі, ми повертались з фронту, ми були втомленими й заспаними, тому ми повели себе як якісь дурачки, вибачайте вже нас за це. А як би ви повели себе на нашому місці, коли б ви їхали з фронту, пружина психіки ще стиснута, очікування небезпеки на кожному кроці вас ще не відпустило, і тут на горизонті перед вами несподівано постає багряне небо. Вночі. Світає, край неба палає, буквально палає.
Ракетний залп і все горить?
Ядерний удар і крах усьому живому?
Пожежі, згарища?
Та ні. То нас зустрічав Київ. То було звичайне нічне видиво нашої столиці, де всі ліхтарі на повну потужність, де всі реклами давно вже на місцях, де ясно й славно, неначе скінчилась війна.
Ми під'їжджали ближче і раптом праворуч по горизонту ми побачили зовсім щось неймовірне. Широкі колони яскравого жовтуватого світла здіймалась в небо шаленим Парфеноном і били цим світлом так, неначе в полі обабіч Києва було приземлено когорту летючих тарілок, цілі бригади тактичної та транспортної авіації зелених чоловічків. Неначе там вже всі Ближні контакти принесли нам Секретні матеріали під проводом Чужих, і Стівен Спілберг вже випустив свого іншопланетника попереду і при фельдмаршальскому жезлі з метою захоплення Землі, почати з Києва.
А, ні, не з Києва.
- Бровари. Теплиці. - здогадались ми.
Все це було насправді звично, просто за час масованого вторгнення ми трохи забули, що таке світлі міста.
І відлягло нам на душі, і розкрутилась скручена пружина, і стало нам так
НЕНАЧЕ СКІНЧИЛАСЬ ВІЙНА.
о, я нічого не говорю про енергоспоживання. Я знаю точно, що бізнес мусить працювати, і мусять бути освітленими дороги. Реклама? Ну, ой, вважатимемо це теж бізнесом.
Я також знаю, що те багряне зарево над Києвом та Броварами можна сприймати як торжествуючу арію нескореності перед прильотами ракет.
Більш того, я точно знаю, що світломаскування на цій фазі війни робити тупо. Ще тупіше вважати, що ракети летять на світло, а бомбардувальники летять по наземних оірєнтирах.
І взагалі - таке зарево над столицею (і Броварами, і Броварами!) насправді виглядає дуже гарно, я милувалась.
Але все це було так, НЕНАЧЕ СКІНЧИЛАСЬ ВІЙНА
... а вона не скінчилась.
===
Татьяна Власенко
Помню, в 90-ых годах организовали профсоюзы акцию протеста, против чего, - не помню (за всё хорошее!). Припёрлись мы через весь центр Киева пешком!!! до Кабинета Министров, где уже на бордюрах и просто на брусчатке по ул. Грушевского сидели мрачные (тогда ещё гордые и свободолюбивые!) шахтёры, стуча касками "Зар-пла-ту! Зар-пла-ту!..." Скромненько встали мы рядом с ними, слушаем, по сторонам и вверх - в окна КМ, заглядаем... А в окнах КМ - многорожковые люстры горят среди бела дня (А в регионах уже были "веерные отключения". и мы с детьми уроки учили под свечкой и керосиновой лампой... Вот тогда и поняли: Киев - хоть и Украина, но вроде бы как - не совсем🤔🤔🤔
===
Anna Maltseva
ба більше, це дуже лякає, коли вводять світломаскування. В нас в маленькому місті на межі Одеської та Ніко ввели - було лячно та незрозуміло - ну дійсно ж, ракети з каспію точно не по цим ліхтарям наводяться ж, а коли ти майже форпост перед морем, то це виморожує. А до того ж поряд завжди Одеса з її світлом впродовж узбережжя. Мене наразі в спальному районі нічне світло (воно в нас притушене) заспокоює. Та дає надію, що скоро вже воно запалатиме в повну силу, як раніше.
===
Юрій Ковалик
Я знаю де цей будинок. Треба було заїхати туди в двір і подивитись як там люди економлять газ, світло і воду. Вони біля кожного під'їзду поробили собі імпровізовані кухні на дворі і цілим під'їздом щось собі куховарять з чого мають. Я тоді віз воду і дав їм 12 пляшок води, звичайної, негазованої, а вони брали ту воду ніби це кілограм золота.
О, я розкажу вам історію про енергоспоживання.
... діло було в минулому рейсі, ми повертались з фронту, ми були втомленими й заспаними, тому ми повели себе як якісь дурачки, вибачайте вже нас за це. А як би ви повели себе на нашому місці, коли б ви їхали з фронту, пружина психіки ще стиснута, очікування небезпеки на кожному кроці вас ще не відпустило, і тут на горизонті перед вами несподівано постає багряне небо. Вночі. Світає, край неба палає, буквально палає.
Ракетний залп і все горить?
Ядерний удар і крах усьому живому?
Пожежі, згарища?
Та ні. То нас зустрічав Київ. То було звичайне нічне видиво нашої столиці, де всі ліхтарі на повну потужність, де всі реклами давно вже на місцях, де ясно й славно, неначе скінчилась війна.
Ми під'їжджали ближче і раптом праворуч по горизонту ми побачили зовсім щось неймовірне. Широкі колони яскравого жовтуватого світла здіймалась в небо шаленим Парфеноном і били цим світлом так, неначе в полі обабіч Києва було приземлено когорту летючих тарілок, цілі бригади тактичної та транспортної авіації зелених чоловічків. Неначе там вже всі Ближні контакти принесли нам Секретні матеріали під проводом Чужих, і Стівен Спілберг вже випустив свого іншопланетника попереду і при фельдмаршальскому жезлі з метою захоплення Землі, почати з Києва.
А, ні, не з Києва.
- Бровари. Теплиці. - здогадались ми.
Все це було насправді звично, просто за час масованого вторгнення ми трохи забули, що таке світлі міста.
І відлягло нам на душі, і розкрутилась скручена пружина, і стало нам так
НЕНАЧЕ СКІНЧИЛАСЬ ВІЙНА.
о, я нічого не говорю про енергоспоживання. Я знаю точно, що бізнес мусить працювати, і мусять бути освітленими дороги. Реклама? Ну, ой, вважатимемо це теж бізнесом.
Я також знаю, що те багряне зарево над Києвом та Броварами можна сприймати як торжествуючу арію нескореності перед прильотами ракет.
Більш того, я точно знаю, що світломаскування на цій фазі війни робити тупо. Ще тупіше вважати, що ракети летять на світло, а бомбардувальники летять по наземних оірєнтирах.
І взагалі - таке зарево над столицею (і Броварами, і Броварами!) насправді виглядає дуже гарно, я милувалась.
Але все це було так, НЕНАЧЕ СКІНЧИЛАСЬ ВІЙНА
... а вона не скінчилась.
===
Татьяна Власенко
Помню, в 90-ых годах организовали профсоюзы акцию протеста, против чего, - не помню (за всё хорошее!). Припёрлись мы через весь центр Киева пешком!!! до Кабинета Министров, где уже на бордюрах и просто на брусчатке по ул. Грушевского сидели мрачные (тогда ещё гордые и свободолюбивые!) шахтёры, стуча касками "Зар-пла-ту! Зар-пла-ту!..." Скромненько встали мы рядом с ними, слушаем, по сторонам и вверх - в окна КМ, заглядаем... А в окнах КМ - многорожковые люстры горят среди бела дня (А в регионах уже были "веерные отключения". и мы с детьми уроки учили под свечкой и керосиновой лампой... Вот тогда и поняли: Киев - хоть и Украина, но вроде бы как - не совсем🤔🤔🤔
===
Anna Maltseva
ба більше, це дуже лякає, коли вводять світломаскування. В нас в маленькому місті на межі Одеської та Ніко ввели - було лячно та незрозуміло - ну дійсно ж, ракети з каспію точно не по цим ліхтарям наводяться ж, а коли ти майже форпост перед морем, то це виморожує. А до того ж поряд завжди Одеса з її світлом впродовж узбережжя. Мене наразі в спальному районі нічне світло (воно в нас притушене) заспокоює. Та дає надію, що скоро вже воно запалатиме в повну силу, як раніше.
===
Юрій Ковалик
Я знаю де цей будинок. Треба було заїхати туди в двір і подивитись як там люди економлять газ, світло і воду. Вони біля кожного під'їзду поробили собі імпровізовані кухні на дворі і цілим під'їздом щось собі куховарять з чого мають. Я тоді віз воду і дав їм 12 пляшок води, звичайної, негазованої, а вони брали ту воду ніби це кілограм золота.