![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanIhor Lutsenko
Одного дня десь серед Донбасу зайняли ми гараж, під час виконання бойового завдання.
Будівля була залишеною хазяями, сама доволі міцна, з бетону і цегли, примикала до хати, і - головне! - там був крепкий погріб, куди можна ховатися під час обстрілів. Словом, мрія солдата, а не гараж.
Але! Там виявилася кішка з малими кошенятами.
Кошенята були на піку своєї няшності - якраз у них порозкривалися очки, а переміщатисяу просторі вони ще могли кепсько.
Кицька мужньо сиділа зі своїми дитинчатами, поки ми робили свою військову справу. Дивилася на нас, м'яко кажучи, не надто привітно, а при наближенні ближче метра загрозливо вила.
Кошенята нявкали беперестанку.
Звуковий фон негайно став об'єктом жартів наших колег-військових, котрі по радіо чули нявкання крихітних істот.
Кішка поселила котенят на тумбі коло стінки, впритул до шафи.
Наша пристуність внесла розгардіяш у її дитсадок.
Одне кошеня скористалося тимчасовою пасивністю матері, несанкціоновано проникло на підлогу і полізло досліджувати гараж.
Я писклявого утікача підняв і поклав назад, у кубельце. Нагородою було мені лише гарчання.
Ще одну свою дитину кішка занесла високо на шафу, і воно нявкало звідти.
Так продовжувалося понад годину, поки відповідальна мати не ухвалила рішення послухатися заклику української влади і евакуюватися.
Евакуація кошенят була важкою задачею для кішки, бо заважали цьому не стільки ми, скільки середнього розміру собака, котра уляглася на виході з гаражу (собака, як і всі фронтові кинуті собаки, мріяла прибитися до нас, і терпляче чекала).
На кішчине щастя, собака робила вигляд, що її не помічає.
Отож, з інтервалом у 20-30 хвилин, на напівзігнутих лапах, відважна котомати носила своїх хутромордиків кудись у спокійніше місце.
З пискучим вантажем у зубах вона стрибала із тумби, потім клала кошеня на землю, знову брала зубами більш зручно, і несла мимо смертельної собачої загрози.
І так три рейси.
Чимось це нам нагадувало нашу роботу на передовій, коли кругом загрози, а тобі треба перкміщатися туди-сюди регулярно.
За четвертим кошеням сталася іронія долі - ми виконали завдання, отримали наказ на відхід.
Я віддав як компенсацію кішці за хвилювання свою порцію ковбаси. Якраз передали волонтери з Черкащини курячу домашню.
З'їла все - видно, що материнство у воєнні часи давалося їй нелегко.
=====
Otto W. Schmidt
Обычный житель территории 404 может и невиновен в развязывании войны против Украины, но нести ответственность все равно обязан. Страна - агрессор должна ощущать все последствия войны в уме каждого ее гражданина, а не выборочно и не с позиции "меня это не касается и я тут не причем".
Да, ты невиновен, и ты можешь покинуть зону, как тот миллион тех, что уже покинул границы страны, или просто считай, что тебе не повезло иметь этот паспорт.
Канцлер Шольц вместе с Макроном заявили, что нельзя отказать россиянам в выдаче виз, так как "будет нанесен удар по тем из них, кто выступает против режима и хочет покинуть страну".
Но ведь не может (бело)русский чел ходить по заграницам и фотографироваться на фоне Биг Бена или Саграда Фамилии, тянуть шампусик под Башней Эйфеля, в то время, как его родич бомбит роддом в соседней стране и убивает мирных жителей.
Это уже большой прогресс- Европейские страны стали выдавать россиянам визы исключительно на срок поездки, а не как раньше на год, два или пять лет.
Тезис Шольца странен, поскольку речь всегда шла именно о туристических визах, а не гуманитарных. Сторонники жестких мер — Прибалты, Финляндия, Польша, Чехия, а с ними солидарны Швеция и Польша. Однако в Западной Европе более сдержаны в оценках: чем дальше от РФ, тем мягче отношение к агрессору.
=====
Oleksii Stepura
13 год ·
З брифінгу в Міноборони США, щойно:
Протягом наступних 24-36 годин ми матимемо набагато кращий рівень розуміння щодо посилення дій українських сил на півдні, поблизу Херсона.
======
Ну так, їм треба буде пару наступних етерів Арестовича проаналізувати, бо поки нічого не ясно.
Одного дня десь серед Донбасу зайняли ми гараж, під час виконання бойового завдання.
Будівля була залишеною хазяями, сама доволі міцна, з бетону і цегли, примикала до хати, і - головне! - там був крепкий погріб, куди можна ховатися під час обстрілів. Словом, мрія солдата, а не гараж.
Але! Там виявилася кішка з малими кошенятами.
Кошенята були на піку своєї няшності - якраз у них порозкривалися очки, а переміщатисяу просторі вони ще могли кепсько.
Кицька мужньо сиділа зі своїми дитинчатами, поки ми робили свою військову справу. Дивилася на нас, м'яко кажучи, не надто привітно, а при наближенні ближче метра загрозливо вила.
Кошенята нявкали беперестанку.
Звуковий фон негайно став об'єктом жартів наших колег-військових, котрі по радіо чули нявкання крихітних істот.
Кішка поселила котенят на тумбі коло стінки, впритул до шафи.
Наша пристуність внесла розгардіяш у її дитсадок.
Одне кошеня скористалося тимчасовою пасивністю матері, несанкціоновано проникло на підлогу і полізло досліджувати гараж.
Я писклявого утікача підняв і поклав назад, у кубельце. Нагородою було мені лише гарчання.
Ще одну свою дитину кішка занесла високо на шафу, і воно нявкало звідти.
Так продовжувалося понад годину, поки відповідальна мати не ухвалила рішення послухатися заклику української влади і евакуюватися.
Евакуація кошенят була важкою задачею для кішки, бо заважали цьому не стільки ми, скільки середнього розміру собака, котра уляглася на виході з гаражу (собака, як і всі фронтові кинуті собаки, мріяла прибитися до нас, і терпляче чекала).
На кішчине щастя, собака робила вигляд, що її не помічає.
Отож, з інтервалом у 20-30 хвилин, на напівзігнутих лапах, відважна котомати носила своїх хутромордиків кудись у спокійніше місце.
З пискучим вантажем у зубах вона стрибала із тумби, потім клала кошеня на землю, знову брала зубами більш зручно, і несла мимо смертельної собачої загрози.
І так три рейси.
Чимось це нам нагадувало нашу роботу на передовій, коли кругом загрози, а тобі треба перкміщатися туди-сюди регулярно.
За четвертим кошеням сталася іронія долі - ми виконали завдання, отримали наказ на відхід.
Я віддав як компенсацію кішці за хвилювання свою порцію ковбаси. Якраз передали волонтери з Черкащини курячу домашню.
З'їла все - видно, що материнство у воєнні часи давалося їй нелегко.
=====
Otto W. Schmidt
Обычный житель территории 404 может и невиновен в развязывании войны против Украины, но нести ответственность все равно обязан. Страна - агрессор должна ощущать все последствия войны в уме каждого ее гражданина, а не выборочно и не с позиции "меня это не касается и я тут не причем".
Да, ты невиновен, и ты можешь покинуть зону, как тот миллион тех, что уже покинул границы страны, или просто считай, что тебе не повезло иметь этот паспорт.
Канцлер Шольц вместе с Макроном заявили, что нельзя отказать россиянам в выдаче виз, так как "будет нанесен удар по тем из них, кто выступает против режима и хочет покинуть страну".
Но ведь не может (бело)русский чел ходить по заграницам и фотографироваться на фоне Биг Бена или Саграда Фамилии, тянуть шампусик под Башней Эйфеля, в то время, как его родич бомбит роддом в соседней стране и убивает мирных жителей.
Это уже большой прогресс- Европейские страны стали выдавать россиянам визы исключительно на срок поездки, а не как раньше на год, два или пять лет.
Тезис Шольца странен, поскольку речь всегда шла именно о туристических визах, а не гуманитарных. Сторонники жестких мер — Прибалты, Финляндия, Польша, Чехия, а с ними солидарны Швеция и Польша. Однако в Западной Европе более сдержаны в оценках: чем дальше от РФ, тем мягче отношение к агрессору.
=====
Oleksii Stepura
13 год ·
З брифінгу в Міноборони США, щойно:
Протягом наступних 24-36 годин ми матимемо набагато кращий рівень розуміння щодо посилення дій українських сил на півдні, поблизу Херсона.
======
Ну так, їм треба буде пару наступних етерів Арестовича проаналізувати, бо поки нічого не ясно.