![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanOleksandra Proliaka
- Ми почули вистріли прямо поруч та сховалися в сараї, біля кіз. Чомусь тоді це здалося безпечним...
- ... Ми вже знали, що вбивають, тому змусили Катю сховатися в лісі, там де, пам'ятаєш, оту сосну вивернуло під час бурі. Вона ж ні слова російською не знає!
- ... Втік в плавні. Холодно, вода льодяна, але серед очерету ліг, як в пригодницьких фільмах. Потім ледь не помер від запалення легенів.
- ... Через два дні пішли до Льоні, він лежить посеред кімнати. Вона кричить: Льоня, вставай, чого розлігся! Льонь... А я їй кажу: він же в калюжі крові лежить! А вона: Льоня, вставай...
- ... Оцю пару, що у них в Гостомелі в перші дні квартиру розбомбили, і вони сюди приїхали, так разом і знайшли...
- ... Як йому двері вибили, то він пішов ночувати в пусту хату до сусідів, а а виходив з неї через вікно ззаду. Ті подивилися, що слідів біля дверей немає, то і пішли повз...
- ... Його не одразу знайшли, бо він якось так лежав за ганком, що з вулиці не видно було...
- ... Тут хоронили. Не знали, коли все це скінчиться, що й їм лежати ось так? Потім назад відкопували, на нормальний похорон. Спати не можу...
- ... Ооось така дірка в стелі, бач? Поки плівкою затягнули...
- ...Розірвалося біля теплиці. Забору теж, як не бувало. І тут пройшов наскрізь...
... Водій місцевого автобусу побачив на дорозі мене на велосипеді. Зупинив автобус, біжить обнімати.
- Мені сказали, що ви виїхали, але я так боявся за вас, знаю я твою машину. Потім ходив по трасі, дивився, ніби червоної ніде не було, ви врятувалися, такий радий був!..
... Чоловік мій, як почув про війну, так у нього інсульт стався. Я, троє дітей, і він ходити не може. Ледь його стягли у підвал, там і сиділи до звільнення. Консервація швидко скінчилася, повзали, копали топінамбур. Мала потім вже, побачила яйця в гуманітарці, плакала, мама, зроби млинці! То ми святкували звільнення млинцями...
=====
Georgiy Gulyaev
27 серпня о 13:37 ·
Читаю ленту новостей Херсонщины и узнаю знакомые лица среди тех, кто стал сотрудничать с оккупантами. Учителя и директора школ, работники культуры, сотрудники правоохранительных органов и даже православные священнослужители. Что побудило их сделать этот шаг и стать коллаборантом? Виновны внешние экстремальные обстоятельства или всё же внутренние мотивы – такое устройство души, которое проявило себя в этой ситуации именно таким образом?
И здесь мне вспоминается немного странный анекдот про выжившего пассажира самолёта.
«Авиалайнер потерпел катастрофу - пилоты не справились с управлением и самолёт совершил вынужденную посадку на остров, затерянный где-то далеко в океане. Передали сигнал SOS и известие, что все, включая пассажиров авиалайнера, живы и здоровы. Но когда подоспели спасатели, в живых оставался лишь один человек. Его обнаружили под одинокой пальмой на пляже. В глазах застыл леденящий ужас, а за спиной возвышалась целая гора человеческих костей.
— Наверняка вы считаете меня животным, испытываете ко мне ненависть и отвращение за то, что я сделал. Но вам нужно понять, что я оказался в страшных условиях, и единственной моей задачей было выжить! Я просто обязан был бороться за свою жизнь! Сами подумайте: я был вынужден выживать на острове, где нет никого и ничего!
Руководитель бригады спасателей:
— Нет, я согласен, ради жизни любой из нас готов буквально на всё. Но ё-моё! Ваш самолёт потерпел крушение только вчера вечером!»
Только «вчера вечером», всего полгода назад, случилась катастрофа - начались полномасштабное вторжение и оккупация. До этого эти учителя преподавали по украинским программам, артисты выступали в вышиванках, полицейские защищали сограждан, согласно украинским законам, а священники просто молились Богу. Ныне же я вижу «целую гору костей» - истерики на митингах с триколором, доносы на соседей, участие в репрессиях и агитацию попов, превратившихся в политруков.
Получается, что коллаборантом в условиях оккупации может стать каждый, но делать-то это необязательно! К счастью, я знаю тех учителей, работников культуры и священников, кто не полгода, а более 8 лет в Донецке и Горловке говорит оккупантам: «Нет!» Они ждут «бригаду спасателей» и остаются людьми.
- - - - -
На иллюстрации герой фильма "Изгой" с Томом Хэнксом. Фильм хороший, рекомендую.
- Ми почули вистріли прямо поруч та сховалися в сараї, біля кіз. Чомусь тоді це здалося безпечним...
- ... Ми вже знали, що вбивають, тому змусили Катю сховатися в лісі, там де, пам'ятаєш, оту сосну вивернуло під час бурі. Вона ж ні слова російською не знає!
- ... Втік в плавні. Холодно, вода льодяна, але серед очерету ліг, як в пригодницьких фільмах. Потім ледь не помер від запалення легенів.
- ... Через два дні пішли до Льоні, він лежить посеред кімнати. Вона кричить: Льоня, вставай, чого розлігся! Льонь... А я їй кажу: він же в калюжі крові лежить! А вона: Льоня, вставай...
- ... Оцю пару, що у них в Гостомелі в перші дні квартиру розбомбили, і вони сюди приїхали, так разом і знайшли...
- ... Як йому двері вибили, то він пішов ночувати в пусту хату до сусідів, а а виходив з неї через вікно ззаду. Ті подивилися, що слідів біля дверей немає, то і пішли повз...
- ... Його не одразу знайшли, бо він якось так лежав за ганком, що з вулиці не видно було...
- ... Тут хоронили. Не знали, коли все це скінчиться, що й їм лежати ось так? Потім назад відкопували, на нормальний похорон. Спати не можу...
- ... Ооось така дірка в стелі, бач? Поки плівкою затягнули...
- ...Розірвалося біля теплиці. Забору теж, як не бувало. І тут пройшов наскрізь...
... Водій місцевого автобусу побачив на дорозі мене на велосипеді. Зупинив автобус, біжить обнімати.
- Мені сказали, що ви виїхали, але я так боявся за вас, знаю я твою машину. Потім ходив по трасі, дивився, ніби червоної ніде не було, ви врятувалися, такий радий був!..
... Чоловік мій, як почув про війну, так у нього інсульт стався. Я, троє дітей, і він ходити не може. Ледь його стягли у підвал, там і сиділи до звільнення. Консервація швидко скінчилася, повзали, копали топінамбур. Мала потім вже, побачила яйця в гуманітарці, плакала, мама, зроби млинці! То ми святкували звільнення млинцями...
=====
Georgiy Gulyaev
27 серпня о 13:37 ·
Читаю ленту новостей Херсонщины и узнаю знакомые лица среди тех, кто стал сотрудничать с оккупантами. Учителя и директора школ, работники культуры, сотрудники правоохранительных органов и даже православные священнослужители. Что побудило их сделать этот шаг и стать коллаборантом? Виновны внешние экстремальные обстоятельства или всё же внутренние мотивы – такое устройство души, которое проявило себя в этой ситуации именно таким образом?
И здесь мне вспоминается немного странный анекдот про выжившего пассажира самолёта.
«Авиалайнер потерпел катастрофу - пилоты не справились с управлением и самолёт совершил вынужденную посадку на остров, затерянный где-то далеко в океане. Передали сигнал SOS и известие, что все, включая пассажиров авиалайнера, живы и здоровы. Но когда подоспели спасатели, в живых оставался лишь один человек. Его обнаружили под одинокой пальмой на пляже. В глазах застыл леденящий ужас, а за спиной возвышалась целая гора человеческих костей.
— Наверняка вы считаете меня животным, испытываете ко мне ненависть и отвращение за то, что я сделал. Но вам нужно понять, что я оказался в страшных условиях, и единственной моей задачей было выжить! Я просто обязан был бороться за свою жизнь! Сами подумайте: я был вынужден выживать на острове, где нет никого и ничего!
Руководитель бригады спасателей:
— Нет, я согласен, ради жизни любой из нас готов буквально на всё. Но ё-моё! Ваш самолёт потерпел крушение только вчера вечером!»
Только «вчера вечером», всего полгода назад, случилась катастрофа - начались полномасштабное вторжение и оккупация. До этого эти учителя преподавали по украинским программам, артисты выступали в вышиванках, полицейские защищали сограждан, согласно украинским законам, а священники просто молились Богу. Ныне же я вижу «целую гору костей» - истерики на митингах с триколором, доносы на соседей, участие в репрессиях и агитацию попов, превратившихся в политруков.
Получается, что коллаборантом в условиях оккупации может стать каждый, но делать-то это необязательно! К счастью, я знаю тех учителей, работников культуры и священников, кто не полгода, а более 8 лет в Донецке и Горловке говорит оккупантам: «Нет!» Они ждут «бригаду спасателей» и остаются людьми.
- - - - -
На иллюстрации герой фильма "Изгой" с Томом Хэнксом. Фильм хороший, рекомендую.