![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanАлі Татар-заде
якщо в українців та інших єврпейських народів діалекти - предмет гордощів (особливо вільне володіння ними, в дещо перебільшеному вигляді, усно і на письмі), то в РФ кілька століть йде винищення говірок і діалектів заради торжества, скажемо так, "імперскаго нарєчія".
"Почисти курицю", сказане різними діалектами, звучатиме по-різному:
пачісті куріцу, пащісті курісу, почість курічю, почисть курічу, поцисть куріцу, поцість куріцю, пачис курісу ітд.
Це - ніщо інше як фонетичний субстрат від раніше колонізованих народів - як тих що існують, так і тих що зникли.
Ці народи були балтського, угорського, тюркського, кавказького походження.
Осередки діалектів базуються на теренах колишнього або існуючого ареалу неслов'янських племен.
Кожен з них міг би стати окремою мовою, якщо б кожна умовна Мордовія, Карелія і Башкірія отримали суверенитет.
В таких державах поруч з власною державною мовою, що розвивалась гармонійно і безперервно з прадавности, була б поруч власна версія рус'язу.
Ця версія б називалась "мордовський рускій", "іжорскій рускій", "тараскій рускій" як технічний термін; але на практиці мова б отримала свою назву з місцевих говірок: наприклад варганська, цуканська, мещерська, полєшська, саянська, мамонська, пошехонська, карсацька, дончацька, ітд.
Така мова була б основою для заявлення своїх прав на території, що виходять за преділи резервацій "національних республік.
Наприклад, "пачис курісу" - це від татарського субстрату, і разом з тюркськими запозиченнями в лексіці та граматиці дає право називати райони, де так говорять, ісконно татарськими. Це мова тих, кого асимілювали раніше.
Вам може здатися що це перебільшення, але ні.
Строго кажучи, донедавна існувало одразу чотири великі групи наречій, кожна з яких мала всі права зватись окремим "язиком" (а деякі навіть "мовою").
За дуже грубим поділом, є Сєвєр де люди О-кали і Ґе-кали, Йуг де люди А-кали і Ге-кали, Запат де люди А-кали і Ґе-кали і Восток, де ці ознаки змішалися не в вигляді теріторій, а в вигляді "волн" (старожили і новожили).
У кожної такої групи своя логічна граматика, орфографія, орфоепика і фонетика, але коли з них зробили Адін Язик, то ця гармонія повністю втратилась.
Саме тому російська мова досі залишається "волапюком", штучною мовою з розірваними синхронічиними і діахронічними зв'язками, або те що вони звуть "інастранци жалуютса чьто наш язик нівіраятна трудєн! вот вєдь какіє тупиє!!" (і одразу формується відчуття власного значення - я мовляв спокійно розмовляю, а іностранци ні, значить я умніший за них, хоча вони знають стільки мов, а я одну).
Розпад рус'яза на три-чотири, потім на дюжину-дві, нарешті на десятки окремих мов станеться при існуванні незалежних національних держав, чиї столичні і культурні центри будуть "нерускими".
Щоби прискорити цей процес, треба розробити і оприлюднити довідники, підручники і прості схеми, "как правільно говоріть" на місцевій мові, залучити в регіональні мови абетку з нерускіх мов субстрата, перевести на таку абетку видатні твори регіональних авторів, "незаслужено забутих" літературою "імперскаго нарєчія".
Зникнення єдиної версії рус.літу - це унебезпечення від злиття уламків імперії, щонайменше, обрив комунікацій.
Ця мета складана, але гідна того.
Україна порівняно з будь-якою західною країною має рекордну кількість русовєдов, тобто професійних філологів рос.яза і рос.літа.
Кожен з них, хто хоче применити свою освіту на знищення Росії (саме так стоїть питання), може внести свій суттєвий внесок в нищення язика, але це буде не варварське нищення, а творча робота: створення і відтворення нових мов, значно більш безпечних для України, мов-буферів та культур-буферів зі своїми історією, легендаріумом, каноном і всіма атрибутами.
якщо в українців та інших єврпейських народів діалекти - предмет гордощів (особливо вільне володіння ними, в дещо перебільшеному вигляді, усно і на письмі), то в РФ кілька століть йде винищення говірок і діалектів заради торжества, скажемо так, "імперскаго нарєчія".
"Почисти курицю", сказане різними діалектами, звучатиме по-різному:
пачісті куріцу, пащісті курісу, почість курічю, почисть курічу, поцисть куріцу, поцість куріцю, пачис курісу ітд.
Це - ніщо інше як фонетичний субстрат від раніше колонізованих народів - як тих що існують, так і тих що зникли.
Ці народи були балтського, угорського, тюркського, кавказького походження.
Осередки діалектів базуються на теренах колишнього або існуючого ареалу неслов'янських племен.
Кожен з них міг би стати окремою мовою, якщо б кожна умовна Мордовія, Карелія і Башкірія отримали суверенитет.
В таких державах поруч з власною державною мовою, що розвивалась гармонійно і безперервно з прадавности, була б поруч власна версія рус'язу.
Ця версія б називалась "мордовський рускій", "іжорскій рускій", "тараскій рускій" як технічний термін; але на практиці мова б отримала свою назву з місцевих говірок: наприклад варганська, цуканська, мещерська, полєшська, саянська, мамонська, пошехонська, карсацька, дончацька, ітд.
Така мова була б основою для заявлення своїх прав на території, що виходять за преділи резервацій "національних республік.
Наприклад, "пачис курісу" - це від татарського субстрату, і разом з тюркськими запозиченнями в лексіці та граматиці дає право називати райони, де так говорять, ісконно татарськими. Це мова тих, кого асимілювали раніше.
Вам може здатися що це перебільшення, але ні.
Строго кажучи, донедавна існувало одразу чотири великі групи наречій, кожна з яких мала всі права зватись окремим "язиком" (а деякі навіть "мовою").
За дуже грубим поділом, є Сєвєр де люди О-кали і Ґе-кали, Йуг де люди А-кали і Ге-кали, Запат де люди А-кали і Ґе-кали і Восток, де ці ознаки змішалися не в вигляді теріторій, а в вигляді "волн" (старожили і новожили).
У кожної такої групи своя логічна граматика, орфографія, орфоепика і фонетика, але коли з них зробили Адін Язик, то ця гармонія повністю втратилась.
Саме тому російська мова досі залишається "волапюком", штучною мовою з розірваними синхронічиними і діахронічними зв'язками, або те що вони звуть "інастранци жалуютса чьто наш язик нівіраятна трудєн! вот вєдь какіє тупиє!!" (і одразу формується відчуття власного значення - я мовляв спокійно розмовляю, а іностранци ні, значить я умніший за них, хоча вони знають стільки мов, а я одну).
Розпад рус'яза на три-чотири, потім на дюжину-дві, нарешті на десятки окремих мов станеться при існуванні незалежних національних держав, чиї столичні і культурні центри будуть "нерускими".
Щоби прискорити цей процес, треба розробити і оприлюднити довідники, підручники і прості схеми, "как правільно говоріть" на місцевій мові, залучити в регіональні мови абетку з нерускіх мов субстрата, перевести на таку абетку видатні твори регіональних авторів, "незаслужено забутих" літературою "імперскаго нарєчія".
Зникнення єдиної версії рус.літу - це унебезпечення від злиття уламків імперії, щонайменше, обрив комунікацій.
Ця мета складана, але гідна того.
Україна порівняно з будь-якою західною країною має рекордну кількість русовєдов, тобто професійних філологів рос.яза і рос.літа.
Кожен з них, хто хоче применити свою освіту на знищення Росії (саме так стоїть питання), може внести свій суттєвий внесок в нищення язика, але це буде не варварське нищення, а творча робота: створення і відтворення нових мов, значно більш безпечних для України, мов-буферів та культур-буферів зі своїми історією, легендаріумом, каноном і всіма атрибутами.