![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanBorys Babin
Маніпулятивна пропаганда окупантів в Криму повертається до подій Другої світової війни у фейкових процесах, про що пише Association of Reintegration of Crimea
Російська пропаганда поширює відомості про «рішення» фейкового «верховного суду республіки Крим», яким 7 липня начебто «був встановлений факт геноциду мирного населення» в Криму під час Другої Світової війни.
Ми вже писали про те, що вказана «справа» з одного боку спирається на матеріали радянських каральних органів, які у 60-ті роки ХХ сторіччя готували відповідний процес, зокрема щодо концтабору «Красний», для подальшого таврування кримських татар як нібито «посібників нацистів». Але ці матеріали тоді були «покладені у архів» через їх очевидну навіть для радянської влади надмірну ідеологізацію та перекручення фактів.
З іншого боку у самій росії ініційована Кремлем естафета «визнання геноциду радянського народу» на регіональному рівні триває вже два роки та її загальною метою є формування «провини» європейських країн, їх подальшої нібито «відповідальності» перед державою-агресором.
Здавалося б розслідування злочинів нацистів під час другої світової війни важко поставити на рейки сучасної пропаганди та перетворити на фарс, але окупантам це цілком вдалося.
Справа у тому, що і керівництво нацистської Німеччини, і відповідно виконавці злочинів нацистів, зокрема у Криму вже давно були засуджені на низці справжніх судових процесів, починаючи від Нюрнбергу та закінчуючи трибуналами держав-переможців, як у Німеччині, так й на звільнених від нацистів територіях.
Це принципове питання, адже злочин геноциду вчиняють конкретні люди та структури, без визначення вини яких будь-які «судові процеси» не мають сенсу.
Та у суто міждержавному вимірі, якщо агресор вважає, що якась країна порушує у ставленні до жертв Другої світової норми Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, то він має усі можливості звернутися до Міжнародного Суду ООН, як, прикладом, це успішно вчинила Україна у лютому 2022 року через злочинні спроби Кремля «обґрунтувати геноцидом» масштабну російську агресію.
Тому було дуже цікаво, кого ж окупанти наразі додатково «визначили винними у геноциді» щодо нацистських злочинів у Криму.
Як з’ясувалося – нікого, адже «процес» носив «цивільний характер» та стосувався «встановлення юридичного факту». За таких умов фейковий «суд» окупантів не «обтяжував себе» детальним аналізом подій та фактів та тим більше – «встановленням винних осіб», їх «ролі та злочинної ієрархії», і насамперед обмежився цитуванням радянських архівних документів.
Крім того, окупанти традиційно протиправно «застосували» у цьому «кримському процесі» власне законодавство, включаючи Цивільно-процесуальний кодекс росії, а саме – його норми щодо окремого провадження про встановлення юридичних фактів. Серед іншого це дозволило загарбникам максимально «спростити та прискорити процес».
При цьому аксіомою для будь-якого юриста є те, що геноцид є злочином, а у цивільному провадженні завідомо не можна встановлювати факт наявності чи відсутності будь-якого злочину, зокрема й міжнародного. Звісно нинішня «кримська справа» стала можливою лише через нехтування російськими окупантами самими засадами будь-якої юриспруденції.
Водночас варто додати, що навіть на рівні формальної логіки у «рішенні суду» є величезні проблеми. Зокрема у ньому йдеться про воєнні злочини нацистів проти радянських військовополонених, які звісно були міжнародними злочинами та засуджені Нюрнбергом, але саме «геноцидом населення Криму» вони бути не можуть.
Те що окупанти, розповідаючи про «геноцид населення Криму» умовчують про злочинну радянську депортацію кримськотатарського народу, ніяк не дивує, але примітно й те, що російські ляльководи «процесу» вирішили замовчати вчинений у 1941 році тими самими нацистами справжній геноцид кримчаків як корінного народу Криму, визнаних у цій якості на міжнародному рівні.
Очевидно що вказані «процеси» мають в очах окупантів суто пропагандистське значення, а тому очікуваною стала заява фейкового «кримського спікеру» Володимира Константинова про готування нового «процесу» щодо подій 1941-1944 років, вже щодо «румунських загарбників».
При цьому вказана маріонетка Кремля навіть не приховує, що метою анонсованої акції російських спецслужб є виключно формування пропагандистського «тиску» на уряд нинішньої Румунії у контексті ескалації російської агресії у Чорноморському регіоні.
Маніпулятивна пропаганда окупантів в Криму повертається до подій Другої світової війни у фейкових процесах, про що пише Association of Reintegration of Crimea
Російська пропаганда поширює відомості про «рішення» фейкового «верховного суду республіки Крим», яким 7 липня начебто «був встановлений факт геноциду мирного населення» в Криму під час Другої Світової війни.
Ми вже писали про те, що вказана «справа» з одного боку спирається на матеріали радянських каральних органів, які у 60-ті роки ХХ сторіччя готували відповідний процес, зокрема щодо концтабору «Красний», для подальшого таврування кримських татар як нібито «посібників нацистів». Але ці матеріали тоді були «покладені у архів» через їх очевидну навіть для радянської влади надмірну ідеологізацію та перекручення фактів.
З іншого боку у самій росії ініційована Кремлем естафета «визнання геноциду радянського народу» на регіональному рівні триває вже два роки та її загальною метою є формування «провини» європейських країн, їх подальшої нібито «відповідальності» перед державою-агресором.
Здавалося б розслідування злочинів нацистів під час другої світової війни важко поставити на рейки сучасної пропаганди та перетворити на фарс, але окупантам це цілком вдалося.
Справа у тому, що і керівництво нацистської Німеччини, і відповідно виконавці злочинів нацистів, зокрема у Криму вже давно були засуджені на низці справжніх судових процесів, починаючи від Нюрнбергу та закінчуючи трибуналами держав-переможців, як у Німеччині, так й на звільнених від нацистів територіях.
Це принципове питання, адже злочин геноциду вчиняють конкретні люди та структури, без визначення вини яких будь-які «судові процеси» не мають сенсу.
Та у суто міждержавному вимірі, якщо агресор вважає, що якась країна порушує у ставленні до жертв Другої світової норми Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, то він має усі можливості звернутися до Міжнародного Суду ООН, як, прикладом, це успішно вчинила Україна у лютому 2022 року через злочинні спроби Кремля «обґрунтувати геноцидом» масштабну російську агресію.
Тому було дуже цікаво, кого ж окупанти наразі додатково «визначили винними у геноциді» щодо нацистських злочинів у Криму.
Як з’ясувалося – нікого, адже «процес» носив «цивільний характер» та стосувався «встановлення юридичного факту». За таких умов фейковий «суд» окупантів не «обтяжував себе» детальним аналізом подій та фактів та тим більше – «встановленням винних осіб», їх «ролі та злочинної ієрархії», і насамперед обмежився цитуванням радянських архівних документів.
Крім того, окупанти традиційно протиправно «застосували» у цьому «кримському процесі» власне законодавство, включаючи Цивільно-процесуальний кодекс росії, а саме – його норми щодо окремого провадження про встановлення юридичних фактів. Серед іншого це дозволило загарбникам максимально «спростити та прискорити процес».
При цьому аксіомою для будь-якого юриста є те, що геноцид є злочином, а у цивільному провадженні завідомо не можна встановлювати факт наявності чи відсутності будь-якого злочину, зокрема й міжнародного. Звісно нинішня «кримська справа» стала можливою лише через нехтування російськими окупантами самими засадами будь-якої юриспруденції.
Водночас варто додати, що навіть на рівні формальної логіки у «рішенні суду» є величезні проблеми. Зокрема у ньому йдеться про воєнні злочини нацистів проти радянських військовополонених, які звісно були міжнародними злочинами та засуджені Нюрнбергом, але саме «геноцидом населення Криму» вони бути не можуть.
Те що окупанти, розповідаючи про «геноцид населення Криму» умовчують про злочинну радянську депортацію кримськотатарського народу, ніяк не дивує, але примітно й те, що російські ляльководи «процесу» вирішили замовчати вчинений у 1941 році тими самими нацистами справжній геноцид кримчаків як корінного народу Криму, визнаних у цій якості на міжнародному рівні.
Очевидно що вказані «процеси» мають в очах окупантів суто пропагандистське значення, а тому очікуваною стала заява фейкового «кримського спікеру» Володимира Константинова про готування нового «процесу» щодо подій 1941-1944 років, вже щодо «румунських загарбників».
При цьому вказана маріонетка Кремля навіть не приховує, що метою анонсованої акції російських спецслужб є виключно формування пропагандистського «тиску» на уряд нинішньої Румунії у контексті ескалації російської агресії у Чорноморському регіоні.