ІСТОРІЯ ПРО ТРЬОХ ТП
Jun. 28th, 2022 10:57 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanAlex Felixov разом з Oleksandr Ruzhanskyi.
ТП перша.
Колишня обмудсвумен Денисова.
Мені з самого початку не дуже подобалося, що ця дама розповідає про те, про що повинна була розповідати інша, до якої ми ще повернемося.
Не подобалося, що Денисова публічно розповсюджувала деталі подій, які повинні були бути оформлені у кримінальні провадження зі всіма витікаючими про таємницю слідства.
У Денисової є юридична освіта. Вона 8 років працювала секретарем в суді і вона повинна була розуміти, що речі про які вона розповідала, повинні, в першу чергу, доводитися до слідчих органів та прокуратури. І вже з їхньої згоди можна було про щось казати публічно. Аби потім не відповідати за свій дурний язик і не підставляти всю країну.
ТП друга.
Журналіздка Української правди Соня Лукашова.
Ось, скажіть мені, який сенс був робити цю статтю про Денисову зараз? Статтю, від якої оргазмує вся руснява нелюдь?
Тут реально, рівень ТП-знуватості просто зашкалює. У Лукашової настільки відбитий мозок, що вона не розуміла, які наслідки будуть від її тупого "правдорубства"?
Реально тупого. Або замовного. Дивіться. В самій статті зазначено, що поліцією офіційно розслідується 20 випадків зґвалтування жінок руснявими військовими і що є два підтверджених випадка наруги русньою над дитиною.
Цього замало? Чому ця курва Лукашова не зробила акцент на цих справах, а почала роздмухувати не підтверджені історії?
Як повинна була виглядати інформація по злочинам русні навіть в контексті Денисової?
Ось так і повинна: "Наразі правоохоронними органами України розслідуються 20 справ відносно зґвалтування українських жінок і дві справи відносно зґвалтування українських дітей військовослужбовцями росії. Інші повідомлення про подібні злочини знаходяться на стадії перевірки."
І все! Все, блять!
І тут ми переходимо до ТП номер три. До пані Венедиктової.
Але, спочатку, я трохи таки заступлюся за Денисову. В цій же статті Лукашової зазначено: "Крім того, жертви (зґвалтувань. А.Ф.). не йдуть на контакт через страх, стрес і сором."
І це реальність, яка була завжди. Скажу вам, як колишній слідчий, який займався зґвалтуваннями.
Мало того, що жертви зґвалтувань дійсно зачасту не бажають звертатися до правоохоронних органів, так ще й отримати від них важливу для слідства інформацію не так просто. У другому випадку, особливо, коли жертвами зґвалтувань є діти, яких і допитувати потрібно виключно у супроводі педагога або дитячого психолога.
І скажіть мені, звідки ми знаємо, скільки реальних історій було розказано на телефоні психологічної підтримки офісу омбудсмена, але про які, в решті решт, постраждалі, або їхні батьки, не стали повідомляти у правоохоронні органи? З урахуванням, що йде повномасштабна війна?
І у всіх цих сенсах, зважаючи на суспільний і міжнародний резонанс, головну роль в цих історіях повинна була грати не Денисова, а Генеральний прокурор Венедиктова.
Її ювенальні прокурори повинні були сидіти, якщо не поряд з операторам телефонів довіри, то хоча б безпосередньо в офісі омбудсмена і миттєво реагувати на всі повідомлення про злочини проти дітей. Миттєво! Не чекати публічних виступів Денисової, а працювати з її офісом, так би мовити, в онлайн режимі.
І саме Венедиктова повинна була особисто, чи то в приватній бесіді, чи то в присутності Президента, закрити рота Денисовій. Закрити їй рота на самому початку її хайпа, виходячи з юридичних міркувань.
Але ж, чим займається Венедиктова взагалі незрозуміло. Ні, вона там щось таке типу робить. В основному, тусуючись з представниками іноземних та міжнародних правоохоронних і судових структур.
Проте, основна задача прокуратури, це процесуальне керівництво слідством і підтримка обвинувачення в суді.
Втім, майже через три місяці після трагедії в Бучі та інших містах Київщини ми не маємо навіть проміжних результатів слідства щодо масових розстрілів цивільних осіб російською армією.
А тут нам ніяка Денисова навіть не потрібна. Є купа доказів з відеофіксацією місць масових розстрілів і поховань жертв цих розстрілів.
Але, здається, пані Венедиктова просто не розуміє своєї ролі, як Генерального прокурора у цих справах. І я дуже боюся, аби у такий собі, повільний спосіб, історії з геноцидом українців не перетворилися на щось подібне до кейсу Денисової..
ТП перша.
Колишня обмудсвумен Денисова.
Мені з самого початку не дуже подобалося, що ця дама розповідає про те, про що повинна була розповідати інша, до якої ми ще повернемося.
Не подобалося, що Денисова публічно розповсюджувала деталі подій, які повинні були бути оформлені у кримінальні провадження зі всіма витікаючими про таємницю слідства.
У Денисової є юридична освіта. Вона 8 років працювала секретарем в суді і вона повинна була розуміти, що речі про які вона розповідала, повинні, в першу чергу, доводитися до слідчих органів та прокуратури. І вже з їхньої згоди можна було про щось казати публічно. Аби потім не відповідати за свій дурний язик і не підставляти всю країну.
ТП друга.
Журналіздка Української правди Соня Лукашова.
Ось, скажіть мені, який сенс був робити цю статтю про Денисову зараз? Статтю, від якої оргазмує вся руснява нелюдь?
Тут реально, рівень ТП-знуватості просто зашкалює. У Лукашової настільки відбитий мозок, що вона не розуміла, які наслідки будуть від її тупого "правдорубства"?
Реально тупого. Або замовного. Дивіться. В самій статті зазначено, що поліцією офіційно розслідується 20 випадків зґвалтування жінок руснявими військовими і що є два підтверджених випадка наруги русньою над дитиною.
Цього замало? Чому ця курва Лукашова не зробила акцент на цих справах, а почала роздмухувати не підтверджені історії?
Як повинна була виглядати інформація по злочинам русні навіть в контексті Денисової?
Ось так і повинна: "Наразі правоохоронними органами України розслідуються 20 справ відносно зґвалтування українських жінок і дві справи відносно зґвалтування українських дітей військовослужбовцями росії. Інші повідомлення про подібні злочини знаходяться на стадії перевірки."
І все! Все, блять!
І тут ми переходимо до ТП номер три. До пані Венедиктової.
Але, спочатку, я трохи таки заступлюся за Денисову. В цій же статті Лукашової зазначено: "Крім того, жертви (зґвалтувань. А.Ф.). не йдуть на контакт через страх, стрес і сором."
І це реальність, яка була завжди. Скажу вам, як колишній слідчий, який займався зґвалтуваннями.
Мало того, що жертви зґвалтувань дійсно зачасту не бажають звертатися до правоохоронних органів, так ще й отримати від них важливу для слідства інформацію не так просто. У другому випадку, особливо, коли жертвами зґвалтувань є діти, яких і допитувати потрібно виключно у супроводі педагога або дитячого психолога.
І скажіть мені, звідки ми знаємо, скільки реальних історій було розказано на телефоні психологічної підтримки офісу омбудсмена, але про які, в решті решт, постраждалі, або їхні батьки, не стали повідомляти у правоохоронні органи? З урахуванням, що йде повномасштабна війна?
І у всіх цих сенсах, зважаючи на суспільний і міжнародний резонанс, головну роль в цих історіях повинна була грати не Денисова, а Генеральний прокурор Венедиктова.
Її ювенальні прокурори повинні були сидіти, якщо не поряд з операторам телефонів довіри, то хоча б безпосередньо в офісі омбудсмена і миттєво реагувати на всі повідомлення про злочини проти дітей. Миттєво! Не чекати публічних виступів Денисової, а працювати з її офісом, так би мовити, в онлайн режимі.
І саме Венедиктова повинна була особисто, чи то в приватній бесіді, чи то в присутності Президента, закрити рота Денисовій. Закрити їй рота на самому початку її хайпа, виходячи з юридичних міркувань.
Але ж, чим займається Венедиктова взагалі незрозуміло. Ні, вона там щось таке типу робить. В основному, тусуючись з представниками іноземних та міжнародних правоохоронних і судових структур.
Проте, основна задача прокуратури, це процесуальне керівництво слідством і підтримка обвинувачення в суді.
Втім, майже через три місяці після трагедії в Бучі та інших містах Київщини ми не маємо навіть проміжних результатів слідства щодо масових розстрілів цивільних осіб російською армією.
А тут нам ніяка Денисова навіть не потрібна. Є купа доказів з відеофіксацією місць масових розстрілів і поховань жертв цих розстрілів.
Але, здається, пані Венедиктова просто не розуміє своєї ролі, як Генерального прокурора у цих справах. І я дуже боюся, аби у такий собі, повільний спосіб, історії з геноцидом українців не перетворилися на щось подібне до кейсу Денисової..