don_katalan

Під враженням одного коментаря (вибачте, автора і привід забув) я раптом збагнув дещо дивовижне. Знаєте як буває: прочитав, здивувався, хотів заперечити, подумав, і знайшов що "не тільки так, а навіть і більше ніж просто так".
Що ж я збагнув? Що твори, в яких Гоголь описує Україну і українців - це справжній епос. Всі персонажі, навіть самі комічні, сприймаються як античні велетні - є такий вираз, "гомеричний", він стосується олімпійців, які пирують у себе і звісно ж там і жартують, і бухають, і залицяються, але все це саме що "гомерично".
І навпаки, там де Гоголь описує московитів - це жалю гідні істоти, просто якісь клопи, навіть не орки.
Для чистоти експерименту: я пригадав, коли востаннє читав збірку автора. В ті далекі часи, коли ніякого впливу українства, українського націоналізму ще навіть не знав, не чув. Це дитячі і підліткові враження.
Якось мені в лікарню принесли Гоголя комедії - я зрадів, бо до того читав його твори з українського циклу.
Яке ж було розчарування! У тих комедіях вишикувались якісь несмачні, нецікаві, сірі особи.
Тепер можна перекинути мостик до Чехова.
Чому в його пьєсах і творах нічого не відбувається??
Чому вся дія - суцільна експозиція, і при тому далеко не з приємного боку?
Перший погляд - сидить собі московит на веранді, пьє з самовару, читає книжку. Ніби навіть симпотний.
І тут Чехов наче кричить: "Подивився? а тепер скоріш, мимо! Пришвидши крок. Не здумай підходити до нього, знайомитись, заводити дружбу. Ти пошкодуєш!".
Весь совітський і московитський кінематограф бере і кослпеїть Чехова: фільми з млявим чи відсутнім кінцем, "ніякого хепі-енду" - твердять вони як папуги з тих пір, коли вивчили слово "хеппі", а це було вже пізно. Головний герой не змінюється, не робить уроків і якщо робить щось добре (а це нечасто) то його огріває по заду так, що кісток не збере.
Хіба це не культ безпорадності в чистому вигляді?
На фестивалі московити везуть так зване "авторське кіно", в перекладі на нормальну це означає "фільм, за який можуть дати премію у Європі".
Ці фільми зняті як під копірку. Герой страждає, страждає, страждає. Сили необорні. Все марно, все хірово. Зло показується відсторонено, наче то сили природи, а не людські вчинки і рішення. Зло настільки "природне", що про кару і мови бути не може: не станете ж ви, мовляв, карати землетрус або повінь?
А що це як не приховування справжніх (як правило, найчастіших) причин зла?
Про вторинне але западо-подражательське кіно РФ можу сказати лише одне: не піднялися вище плагіату. І коли навіть купують (або тирять) готовий сценарій, готовий портрет акторів (не героїв, а навіть акторів!), здавалося б ну зроби ти хоча б як в лодей. Ні, у тому вкраденому вони ще примудряються що? спаплюжити.
Наприклад, був такий іспанський треш під назвою "Чорна Лагуна". Іспанці там вскривають свої величезні травми: серед них досі є старі фашисти (в буквальному сенсі - франкисти), вони були не так давно повновладні, а сьогодні вимушені ховатися, і їх це дратує.
Ну сперли це московити. Що в них вийшло? Гадаєте, вони поміняли франкистів на НКВД? адже це перше що прийде на думку, для адаптації головної думки. Ні, ці суки зняли вульгарне підліткове порно, в якому роль іспанскіх фашистав тепер грають... російські фашисти. Фашисти-падпольщікі, фашисти які вціліли з часів гітлера. Є в них таке гарне слово - "изврат".