![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanДля мене стала, всеохоплююча та масштабна саме військова присутність РФ у Білорусі стала очевидною доволі давно, після аналізу простого публічного ресурсу - сайту Беларускай чыгунки. А саме - міжнародних пасажирських сполучень, які наразі, за умов тотального скорочення міждержавних пасажирських перевезень, підтримує режим Лукашенка.
Вже тривалий час це виключно Калінінград, Мурманськ, Петербург, Москва та Адлер. Фактично Мінськ став ключовим пасажирським хабом дуже специфічних напрямів, частково не зумовлених ані соціологією, ані економікою. А суто географією військових частин.
Питання ж для мене тепер в іншому. Наразі у Мінську тамтешні військові офіційно заявили про наступне перебування невизначеної кількості військ РФ в Білорусі на невизначений строк. Звісно така заява є чистим нагнітанням та засобом погрози силою, бо через швидкий розвиток подій у Мінську могли б ще довго безкарно продовжувати брехати про "виведення сил та засобів", як це вже тиждень відбувається у окупованому Криму.
Про розвиток саме погроз силою проти України, в рамках виведення в Чорне та Азовське море дуже специфічних десантних угрупувань росіян варто зупинитися трохи згодом.
А поки про Білорусь та міжнародне право. Я вже писав про Казахстан, що присутність там у січні 2022 року російських та вірменських інтервентів могла б відкрити жертвам терору "вікно" до структур Ради Європи, таких як Європейський Суд. За збігом обставин окупація Казахстану була дуже скоротічною, чого не скажеш про Білорусь.
Тому прогнозую, що через певний час, із наступною втратою Мінськом ще кількох ознак суверенітету, події на території Білорусі будуть предметом успішних скарг до Європейського Суду проти РФ. За прикладом придністровських справ.
Це триватиме до тих пір поки або національно-визвольна боротьба білоруського народу не переможе, або поки РФ не виключать з Ради Європи.
Значыць, наперадзе яшчэ шмат працы.
Вже тривалий час це виключно Калінінград, Мурманськ, Петербург, Москва та Адлер. Фактично Мінськ став ключовим пасажирським хабом дуже специфічних напрямів, частково не зумовлених ані соціологією, ані економікою. А суто географією військових частин.
Питання ж для мене тепер в іншому. Наразі у Мінську тамтешні військові офіційно заявили про наступне перебування невизначеної кількості військ РФ в Білорусі на невизначений строк. Звісно така заява є чистим нагнітанням та засобом погрози силою, бо через швидкий розвиток подій у Мінську могли б ще довго безкарно продовжувати брехати про "виведення сил та засобів", як це вже тиждень відбувається у окупованому Криму.
Про розвиток саме погроз силою проти України, в рамках виведення в Чорне та Азовське море дуже специфічних десантних угрупувань росіян варто зупинитися трохи згодом.
А поки про Білорусь та міжнародне право. Я вже писав про Казахстан, що присутність там у січні 2022 року російських та вірменських інтервентів могла б відкрити жертвам терору "вікно" до структур Ради Європи, таких як Європейський Суд. За збігом обставин окупація Казахстану була дуже скоротічною, чого не скажеш про Білорусь.
Тому прогнозую, що через певний час, із наступною втратою Мінськом ще кількох ознак суверенітету, події на території Білорусі будуть предметом успішних скарг до Європейського Суду проти РФ. За прикладом придністровських справ.
Це триватиме до тих пір поки або національно-визвольна боротьба білоруського народу не переможе, або поки РФ не виключать з Ради Європи.
Значыць, наперадзе яшчэ шмат працы.