don_katalan

Путін готує війну, Путін введе війська, Путін веде війну - це звична мантра.
А коли Путін помре, ми дочекаємось Лебединого озера, і все буде добре - це ще одна мантра.
Путін Путіним, з цим все давно ясно-понятно, але пора нарешті нам зрозуміти, що проти нас веде війну не лише Путін.
... лишалось якось в мене у френд стрічці ще кілька російських лібералів. І був поет Цвєтков. Він пописував, ми почитували, пристойна в цілому людина. Ну, росіянин, ну, буває.
І тут помирає Едічка Лімонов. А Едічка Лімонов, якщо хто не знає - то був такий анархіст від літератури, прости господи, політичний діяч від большевізму, ще раз прошу вибачення за обсценну лексику - який завжди був за війну з Україною і проти України в цілому. І був він проти України так, що слина на кілометр летіла, коли воно гавкало на Україну.
І тут ліберал, в цілому пристойний російський поет, дає некролог про Лімонова, тіпа ах, мир праху, ах, колись були друзями, ах, спи спокійно, дорогой товаріщ.
Далі приходять до коментів такі ж самі ліберали і плентається туди ж співачка бабської долюшки, улюблениця дамочок середнього віку, така ж лібералка Вероніка Доліна. І теж закочує очі від туги і - мир праху, спи спокійно, дорогой товаріщ Лімонов.
Вероніка Доліна, треба вам сказати, приїздить час від часу до України, на її концерти збираються дами середнього віку і ̷с̷л̷у̷х̷а̷ю̷т̷ь̷ ̷п̷р̷о̷ ̷б̷а̷б̷с̷ь̷к̷у̷ ̷д̷о̷л̷ю̷ш̷к̷у̷ дуже її люблять. Іноді журналісти питають у Вероніки Доліної, як вона ставиться до війни і чи не боїться вона їхати до країни, де йде війна - ах.
Ах, відмахується Вероніка від таких питань. Конкретно нічого не говорить, але в цілому війна це погано, і ми за мир у всьому світі, і ах, давайте не задавати таких питань, "ми же взрослиє люді" - але за Едічкою Лімоновим ридає.
Ну, тут я в коментах вистрибую, щоб це я змовчала, і кажу - а нічого, що ваш Едічка наполягав на війні з Україною, це вам ніяк не чухається в оцих ваших риданнях?
Мені відповідають, що це зовсім різні речі, і Едічка наговорив за життя багато, але зараз він помер, дайте, мовляв, нам за ним поридати, що ж ви такі нечемні, українці?
Підключаються інші російські ліберали, сам поет Цвєтков теж, і просять замовкнути, не заважати риданням і не нагадувати в такий день про війну в Україні, до чого, мовляв, тут війна. Тут люди за метром скорблять.
Ну, я показала російським лібералам портрети закатованого і вбитого шістнадцятирічного Стьопи Чубенка, вбитого чотирнадцятирічного Дані Дідика. На цьому й була благополучно забанена російським ліберальним поетом Цвєтковим.
І то правда - ну, нащо лібералам псувати сльозу по Едічкі Лімонову, який закликав вбивати українських дітей? Ну, нащо оце я взялась псувати російським лібералам часину скорботи портретами вбитих українських дітей?
Так я й кажу - проти нас воює не сам лише Путін, це ж ясно.
Проти нас воюють як забите пропагандою російське суспільство, яке волає:
- Да мы же братья! Никто на вас не нападает, украинцы! Просто мы должны жить вместе, как раньше!
так і ця, мать її так, ліберальна російська сльоза.
Оці Доліни - ах, мы же за мир, зачем вы так, ну, что вы тычете мне портреты убитых украинских детей, как будто это я их убила...
Оці Цвєткови - ах, вы такие нетактичные, дайте нам поскорбеть по нашим умершим, опять тут эти украинцы с их убитыми детьми!
А ручки ж бо в крові у всих.
І в тих, хто закликає до війни, і в тих, хто начебто не закликає, але піде і буде воювати, шо ж, отєчєство ж пріказало. І навіть в тих, хто за мир во всем мире - але верне свої поетично-ліберальні мармизи від портретів вбитих українських дітей. Ах, опять эти не тактичные украинцы. Опять они носятся со своими убитыми детьми.
І оці останні, звичайно, не повірять, що руки в них у крові - вони ж бо нічого такого не робили. Але руки у них таки в крові.
... коли СРСР ввів танки свої до Праги - на площі у Москві стало восьмеро людей. Всього восьмеро стояли з плакатами "За инашу і вашу свободу". І це дало можливість вірити в країну, в те, що совість її жива.
Коли в 2014 році Росія почала війну в Україні - на площі вийшло набагато більше людей. Ці люди стояли з плакатами проти війни в Україні. Один з таких плакатів зберігається в нашому музею. І тоді ми ще вірили в Росію, в те, що жива у ній совість.
Зараз, коли світ поступово обурюється і стає на площі своїх міст з закликами проти російської агресії в Україні - в Росії виходять на пікети одиниці.
Це відомі і невідомі люди.
Ось фото з світу https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/4979270978800230
а тут будуть фото з Росії. Поки що кілька людей на всю країну - і самотній звук труби у Пітері, гімн України.
Не уявляю, де вони беруть сили, ці люди. Але це вже навіть не совість Росії. Це її останні сльози.
... а сліз над гробами в Росії буде ще чимало. Але це вже будуть інші сльози. Поки що ж дивіться на цих останніх солдатів передчасно померлої совісті Росії.
Все. Більше людей в Росії немає.
Тому я заявляю, і я упевнена в своїх словах - проти нас воює не лише Путін. Проти нас Росія. З усім її народом, покірним, згодним на людожерство. І ліберальні поети та співачки там же. Жеріть, не обляпайтесь. А тільки розумійте, росіяни, що жерете ви в першу чергу самі себе.
... ні, не зрозуміють.
маєте ще фото російських виступів проти війни в Україні, останніх цих самотніх воїнів свободи - прошу. Поставлю до посту.