![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanПрезидент Зеленський: «Ми будемо захищати свою землю не звертаючи на те чи будуть нам допомагати чи ні, чи стоять у нас на кордоні 50 тис. чи мільйон ворожих солдатів».
Це те чого чекає народ вже майже вісім років, після цих слів я остаточно зрозумів, що ми задню не вмикаємо.
А далі ще круче. Зеленський пройшовся по ООН, зазначивши, що ця організація не може захистити, навіть і сама себе, бо агресія відбулася проти країни-засновника ООН.
Після чого пролунав контрольний постріл. Президент України закликав провести консультації по Будапештському меморандуму і розробити безпекові гарантії по Україні.
Слів нема, скажу без пафосу: Зеленський демонструє залізний характер і послідовність у своїх діях. Так і повинен себе вести лідер держави, яка знаходиться у стані війни.
одії розвиваються стрімко, впевнений, що попереду велике фіаско мордора.
=====
Diana Makarova · Смію нагадати.
Зима 14-15 років. Водяне. Десятки дорослих і більше двадцяти дітей евакуюються на українську сторону. Більшість вивозять протестанти, ми приїздимо за останніми кількома сім'ями.
Серед них - батько з двома дітьми. Ми кричимо:
- Швидше, швидше до автобусу!
Діти ховають погляди, ховаються за батькову спину, але стиха позиркують в сторону евакуації. Батько, угрюмо, тягнучи речі до машини:
- Спасибо, нам не надо. У нас свой транспорт, мы едем на Донецк.
Одна сім'я. І десятки - на українську територію
Нагадую ще раз.
Дебальцеве, шосте лютого, 2015 року, Зелений коридор з вивезення цивільних від обстрілів. Дві колони стоять в центрі. Одна - 24 одиниць автотранспорту, на лобових стеклах таблички "СЛАВЯНСК" Тобто - на українську територію. В цих автобусах, машинах виїздить на той день 866 чоловік, не рахуючи тих, кого вивозять санітарним транспортом колони, не рахуючи тих, хто приєднуються до колони.
Друга колона - красиві, чисто вимиті автобуси з Донецьку. Їх всього кілька. На лобових стеклах таблички "ДОНЕЦК"
В них порожньо. З ними під кінець дня виїде 46 людей. З тих 46 буде сім'я, яка просто переплутала автобуси і швидко переїхала назад, на українську територію. Отже всього - 42 людини.
866 на українську територію і 42 на окуповану
Я нагадую.
Я хочу сказати - вони завжди все знали.
Вони звикли не чекати від Росії особливих милостей - і вони завжди вміли вимагати від України гуманного ставлення до своїх громадян.
Будемо чесними - Україна тоді теж зробила небагато для своїх переміщених осіб. Але ті, кого вивезли суто ми (тобто, ті, про когго я можу говорити з цілковитою певністю) - мали принаймні півроку, щоб оговтатись і підшукати для себе можливості життя на українській території.
Ті, з ким працювали інші волонтерські організації далі - мали ще більше часу. Хто хотів лишитись, той все зробив для того, щоб лишитись. І говорю я не про це.
Я просто нагадую.
Це просто моя особиста статистика.
Водяне. Десятки сімей - їдуть на українську територію. Одна - на російську.
Дебальцеве. 866 чоловік лише в один день їде на українську територію. 42 - на російську.
При прочіх равних. Транспорт подано і туди, і туди. Обирай.
Обирали.
Тому я можу прикидувати, скільки їх нині сіло в автобуси і побачило всю "гостинність" Росії.
А скільки лишилось на місці.
Звичайно, моя особиста виборка нерепрезентативна. Це просто моя особиста виборка. За скрін дякую Sergey Naumovich
Це те чого чекає народ вже майже вісім років, після цих слів я остаточно зрозумів, що ми задню не вмикаємо.
А далі ще круче. Зеленський пройшовся по ООН, зазначивши, що ця організація не може захистити, навіть і сама себе, бо агресія відбулася проти країни-засновника ООН.
Після чого пролунав контрольний постріл. Президент України закликав провести консультації по Будапештському меморандуму і розробити безпекові гарантії по Україні.
Слів нема, скажу без пафосу: Зеленський демонструє залізний характер і послідовність у своїх діях. Так і повинен себе вести лідер держави, яка знаходиться у стані війни.
одії розвиваються стрімко, впевнений, що попереду велике фіаско мордора.
=====
Diana Makarova · Смію нагадати.
Зима 14-15 років. Водяне. Десятки дорослих і більше двадцяти дітей евакуюються на українську сторону. Більшість вивозять протестанти, ми приїздимо за останніми кількома сім'ями.
Серед них - батько з двома дітьми. Ми кричимо:
- Швидше, швидше до автобусу!
Діти ховають погляди, ховаються за батькову спину, але стиха позиркують в сторону евакуації. Батько, угрюмо, тягнучи речі до машини:
- Спасибо, нам не надо. У нас свой транспорт, мы едем на Донецк.
Одна сім'я. І десятки - на українську територію
Нагадую ще раз.
Дебальцеве, шосте лютого, 2015 року, Зелений коридор з вивезення цивільних від обстрілів. Дві колони стоять в центрі. Одна - 24 одиниць автотранспорту, на лобових стеклах таблички "СЛАВЯНСК" Тобто - на українську територію. В цих автобусах, машинах виїздить на той день 866 чоловік, не рахуючи тих, кого вивозять санітарним транспортом колони, не рахуючи тих, хто приєднуються до колони.
Друга колона - красиві, чисто вимиті автобуси з Донецьку. Їх всього кілька. На лобових стеклах таблички "ДОНЕЦК"
В них порожньо. З ними під кінець дня виїде 46 людей. З тих 46 буде сім'я, яка просто переплутала автобуси і швидко переїхала назад, на українську територію. Отже всього - 42 людини.
866 на українську територію і 42 на окуповану
Я нагадую.
Я хочу сказати - вони завжди все знали.
Вони звикли не чекати від Росії особливих милостей - і вони завжди вміли вимагати від України гуманного ставлення до своїх громадян.
Будемо чесними - Україна тоді теж зробила небагато для своїх переміщених осіб. Але ті, кого вивезли суто ми (тобто, ті, про когго я можу говорити з цілковитою певністю) - мали принаймні півроку, щоб оговтатись і підшукати для себе можливості життя на українській території.
Ті, з ким працювали інші волонтерські організації далі - мали ще більше часу. Хто хотів лишитись, той все зробив для того, щоб лишитись. І говорю я не про це.
Я просто нагадую.
Це просто моя особиста статистика.
Водяне. Десятки сімей - їдуть на українську територію. Одна - на російську.
Дебальцеве. 866 чоловік лише в один день їде на українську територію. 42 - на російську.
При прочіх равних. Транспорт подано і туди, і туди. Обирай.
Обирали.
Тому я можу прикидувати, скільки їх нині сіло в автобуси і побачило всю "гостинність" Росії.
А скільки лишилось на місці.
Звичайно, моя особиста виборка нерепрезентативна. Це просто моя особиста виборка. За скрін дякую Sergey Naumovich