Але вибачте, в них того інстинкту нема - і нізвідки його взяти

[don_katalan]

Алі Татар-заде
одним з хороших прикладів беззмістовної потуги московитів привласнити собі "Кієвскую Русь" до суто "великорускої" історії є простійша проблема, яка здалася би дитячим питанням для українця і невирішуєма - для росіянця.
Це цілком щире намагання московитських істориків збагнути терміни "десяцкий" та "соцкий" в домонгольській Русі.
Ну, не людям що пережили майдан пояснювати що таке сотня і сотник, егеж? Хоча половина з них, може, й ніколи не замислювались, що це козацька традиція, а вона взята з ВКЛ, а та у свою чергу - готовою взята з Першого Князівства (тобто якраз домонгольської Русі).
Але московиту не зрозуміло. В московській династії ані десяцьких ани соцьких ані тисяцьких не було. Тобто були люди що командували в ополченні відповідними десятками, сотнями, тисячами, але вони так не звалися.
Спочатку використовувались татарські терміни, або загально-книжкові як-от воєвода, голова приказу, малий воєвода ітд, Потім швидко заповнене романогерманськими запозиченнями.
Чому?
Причина доволі проста.
Останнє що толерували "татарскіє царі" (як звали великих ханів московити) - так це щоб на підвладних теріторіях зберігалась самоорганізація, та ще й військова.
А саме такою самоорганізацією і були оті десяцкі та соцкі з часу Русі.
Прикметно, що з появою в поліцейській, вже імперській Росії посади "будочника" на так званих "южних областях Росії" їх одразу перейменували в десяцких.
Але одразу відчувається і різниця.
Будочник реально жив у будці - конурі втричі ширшій та вчетверо вищій за собачу. Відлучався тоді, коли його кликали (ну чим не собака?)
Десяцький, як і його керівники, жив спокійно у своєму домі, ні в якій не будці. Всі знали, де він живе, і могли привалити туди хоч днем хоч ноччю, якщо щось сталося.
Нервова робітка, що й казати. А тим більше телефонів тоді не було (а може і добре, бо ще більше б засмикали). Але не собаче життя, а цілком собі розкішне (дім, родина, двір, зарплата).
Під Києвським тисяцьким були соцькі, і не факт що всього десятеро - і кожен з них міг отак серед ночі буднути тисяцького з важливою інформацією або за браком ідей. А соцьких так могли підняти серед ночі десяцькі.
І десяцький це не той, у кого в загоні всього десятеро, а той при кому десятеро знаходяться на відстані швидкої руки (мабуть, мешкають прямо в його теремі чи поблизу).
Ця суміш професійної армії та ополчення городян робила війьско ефективним - нема тупого набору хромих і косих, кожен десяцкий знав з ким можна і треба йти на яке завдання.
У той же час саме суспільство (принаймні вільна його частина) були під постійним впливом військової атмосфери, тобто ще в часи Першого Князівства закладався прототип "громади-війська", який пережив Друге Князівство (ВКЛ) і був задіяний по повній в часи козацтва.
Як цей механизм задіювався? Замість тонни кабінетних робіт, це може розказати кожен українець хто брав участь у Майданах.
Головне тут - не інструкції, а народна пам'ять чи коли хочете інстинкт.
Ми часто дорікаємо московитів, що вони не роблять свої майдани.
Але вибачте, в них того інстинкту нема - і нізвідки його взяти.
Будувати регулярне військо - вміють, звісно. Підневольне, з елітою із добровольців-кар'єристів. Це загальнолюдський досвід, і він у них успішно імплементований.
Народне "ополчення" 17 століття - одноразовий сплеск, під явним впливом постійної присутності в Москві козацького війська (нехай і у вигляді окупантів). І те досі споминають, що "ми так виявилось можемо".
Звідти нерозуміння і навіть ворожість (змішана з завістю, яку надійно загнано на "подсознанку") до здатності українців негайно само-мобілізуватися.
Московити вміють так вправно збиратись лише на пьянку.
А останній тисяцький, соцький та десяцький в них таки був - до падіння Новгороду Великого. Самі ж знищили