![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanВи не думали, чому Захід так радо і охоче постачає українців зброєю? Відводить Україні роль "сторожевої застави" не тільки самих себе, але й демократичного людства?
Козацький міф.
Ось чому.
Це чи не єдиний історичний міф про Україну, що прижився в позитивному контексті. При всіх звірствах козацтва в літературі, ця жорстокість, буйність, лютість грає на міф, а не проти його (в міфі завжди так - лаючи його з точки зору моралі, ти лиш його збільшуєш).
Всі інші міфи про Україну або від'ємні, або локальні, або неповні.
А тут склалась така сума векторів, що і полякам і московитам (не кажучи про самих українців) було вигідно підкидати хмизу в козацьку міфологію.
Зараз я взагалі не розглядаю правдивість чи неправдивість (міф - як явище колективной і підсвідомой пам'яті).
А тільки його роль у тому, що весь світ, роздивившись врешті решт на мапі окрему Україну, негайно побачив в ній степового вовка, щось середнє між індейцем і ковбойцем.
Між іншим, це була не перша спроба.
Сто років тому Захід ще асоціював козацтво з чимось "руским", російським, московитським (ближче не вникав).
Адже у закордонних походах армії Романових саме козаки були ударними дивізіями, а не "туземці", яких завжди було менше і діапазон функцій значно вужчим.
Тоді Захід зробив помилку, тому що ототожнив (саме колективно і підсвідомо) легендарне козацтво з Білою Армією.
Англія і Франція давали білим патрони і кулемети, їжу і гроші, одяг і консультантів - натомість три роки слухали невдячне скиглиння з абсолютно неадекватними доріканнями: "А чому ви самі суки не воюєте?" а, знаєм вашу мамашу, ви готови воєвать до последней каплі крові рускаго солдата.
Тому що Біла Армія при всій героїчності її офіцерського ядра - але ж офіцерами одними не повоююєш - в солдатській масі була типовою рекрутчиною, що схожа на козацтво як корова на коня.
"О вечно бабьем в русской душе" - так зветься есей Бердяева - якраз про те, що солдатик викликає не героїчний захват русскаго мальчіка, а верескливий схлип випадкової "бабоньки", жалість, материнську і взагалі жіночу тягу обнять і плакать над бідосею.
Порівняйте це з козаком, про якого історичний міф твердить що він такий суворий, що й жінок по десять років не бачив
(на заході і сході ця легенда оповіває тамплієра)
Власне, в білих було і своє козацтво (донське і кубанське, оренбурзьке, сибірське), але білі генерали примудрились саме з ним хронично не знайти спільної мови.
(Якраз тому, що припустились помилки Антанти навпаки - англофранки помилково вважали руских казаками, а денікіни - казаков рускімі)
Тож перед тим як демонтувати історичний міф, добре подумайте, чим він може прислужитися.
Потім - чим він шкідливий.
Зваживши, робить висновки, чи слід його торкатися, а може і використовувати.
Зауважте, я не кажу про користь будь-якого міфу.
Вище навів яскравий приклад, коли московити взяли собі чуже і не отримали з того ніякої користі.
Адже міф не про те як ким здаватися, а про те як ким бути. Мало назватися козаком, треба ним бути в душі.
Козацький міф.
Ось чому.
Це чи не єдиний історичний міф про Україну, що прижився в позитивному контексті. При всіх звірствах козацтва в літературі, ця жорстокість, буйність, лютість грає на міф, а не проти його (в міфі завжди так - лаючи його з точки зору моралі, ти лиш його збільшуєш).
Всі інші міфи про Україну або від'ємні, або локальні, або неповні.
А тут склалась така сума векторів, що і полякам і московитам (не кажучи про самих українців) було вигідно підкидати хмизу в козацьку міфологію.
Зараз я взагалі не розглядаю правдивість чи неправдивість (міф - як явище колективной і підсвідомой пам'яті).
А тільки його роль у тому, що весь світ, роздивившись врешті решт на мапі окрему Україну, негайно побачив в ній степового вовка, щось середнє між індейцем і ковбойцем.
Між іншим, це була не перша спроба.
Сто років тому Захід ще асоціював козацтво з чимось "руским", російським, московитським (ближче не вникав).
Адже у закордонних походах армії Романових саме козаки були ударними дивізіями, а не "туземці", яких завжди було менше і діапазон функцій значно вужчим.
Тоді Захід зробив помилку, тому що ототожнив (саме колективно і підсвідомо) легендарне козацтво з Білою Армією.
Англія і Франція давали білим патрони і кулемети, їжу і гроші, одяг і консультантів - натомість три роки слухали невдячне скиглиння з абсолютно неадекватними доріканнями: "А чому ви самі суки не воюєте?" а, знаєм вашу мамашу, ви готови воєвать до последней каплі крові рускаго солдата.
Тому що Біла Армія при всій героїчності її офіцерського ядра - але ж офіцерами одними не повоююєш - в солдатській масі була типовою рекрутчиною, що схожа на козацтво як корова на коня.
"О вечно бабьем в русской душе" - так зветься есей Бердяева - якраз про те, що солдатик викликає не героїчний захват русскаго мальчіка, а верескливий схлип випадкової "бабоньки", жалість, материнську і взагалі жіночу тягу обнять і плакать над бідосею.
Порівняйте це з козаком, про якого історичний міф твердить що він такий суворий, що й жінок по десять років не бачив
(на заході і сході ця легенда оповіває тамплієра)
Власне, в білих було і своє козацтво (донське і кубанське, оренбурзьке, сибірське), але білі генерали примудрились саме з ним хронично не знайти спільної мови.
(Якраз тому, що припустились помилки Антанти навпаки - англофранки помилково вважали руских казаками, а денікіни - казаков рускімі)
Тож перед тим як демонтувати історичний міф, добре подумайте, чим він може прислужитися.
Потім - чим він шкідливий.
Зваживши, робить висновки, чи слід його торкатися, а може і використовувати.
Зауважте, я не кажу про користь будь-якого міфу.
Вище навів яскравий приклад, коли московити взяли собі чуже і не отримали з того ніякої користі.
Адже міф не про те як ким здаватися, а про те як ким бути. Мало назватися козаком, треба ним бути в душі.
no subject
Date: 2022-02-17 08:41 pm (UTC)Це дуже влучно. І про "мало назватися козаком, треба ним бути в душі" - теж.