Diana Makarova · А що це за спалах ейджізму в мережі?

[don_katalan]

А що це за кпини над старшими людьми?
А що це за:
- Пенсам смартфони? Ні бивать цьому!
А що це за гигишечки:
- О, так тепер замість акції "відбери в бабусі паспорт" треба буде вводити акцію "відбери у бабусі смартфон"?
Ви, хто молодший від 60-ти, сподіваєтесь, що ваша хвороба молодості безкінечна. Що ви, ця хвороба швидко проходить, не встигнете озирнутись - якщо ви, звичайно, переживете війну.
І щодо війни. Коли я читаю гигоньки над "відбери у бабусі смартфон" - я ж бачу, хто це пише. Хлопчики й дівчатка, які за вісім років війни не сподобились жодного разу поткнутись на фронт - уявіть, як регочу над вами я, ага, та сама бабуся, над якою ви, виходить, теж кпините. У мене семеро онуків і мені за рік шістдесят.
А тепер спитайте, скільки кілометрів я, бабуся, намотала по фронту? При цьому я знаю ще кількох таких бабусь і дідусів, які ще старші за мене. В яких те саме, що і в мене - постінфарктні, постінсультні явища, артрози та артрити. І, незважаючи на все це, вони і нині гасають фронтами, доки деяка тилова, сцуко, молодь, регоче над старшими людьми.
А що це ви нас так приговорили, га, українці?
Я просто бачу, як нас, отих, що поруч з 60-ти годами - ви вбрали нас у хусточки, у валянки, посадили на призьбі з сапочкою в руках, і уявляєте, як ми оце тикаємо у кнопки подарованого нам смартфону, ага?
Я розкажу вам одну історію.
... - А може, діда заберете? - спитали у одного з командирів.
Дідок стояв поодаль, був невисоким, беззубим, як годиться діду, і виглядав на всі свої чималі роки. Прийшов до армії добровольцем, що ж.
Зітхнули, але нікуди було діватись, забрали діда, подивитись, що він зможе, поспостерігати. А дід взяв і хутенько кинувся до ремонтів фронтових машин. А потім сів за кермо, і виявилось, що як водій він - такого ще пошукати.
- Так що ж, я ж всю жизнь таксіст. - реготав дідок.
Діда пересадили на броньовану техніку, він і там молодець:
- Так шо ж, трактор як трактор. - реготав дід.
А потім полігон, злагодження, стрільби, зрозуміло.
Вляглись досвідчені снайпери і пішла робота. Бо снайпер - це таке діло, снайпер муситьь тренуватись постійно. Он бач, Вася, не стріляв місяць, і вже погані результати. А Петя тільки прийшов, ох, вчити Петю і вчити.
Дід йшов повз, зиркнув, каже:
- А можна я?
Ну, всміхнулись, пустили діда. Дід взяв до рук стрілялку, прицілився - і бах-бах-бах. Дивіться мішень.
Мішень подивились. Прозріли. Дід відстрілявся найкраще з усіх снайперів. Вилупили очі на діда - де це ти так, мовляв?
- Так шо ж, я завжди непогано стріляв. - реготнув дідок, махнув рукою і далі до свого броньованого тракторця пішов.
Досі служить, незамінний. Обожнюємо його. І в групі цінують.
От вам і є бабуся, от вам і є дідусь.
Так от, братця. Я, хоч і бабуся сім разів - але я Бабка. І кожен мій онук знає, що я Бабка. Бо бабка - це стрекоза по-вашому буде. Бо бабка - це:
- Привіт! Ура, приїхали онуки! Значить так, починаємо хуліганить і балуватись. Що питаєш? Чи можна оце? тут можна все! А зараз бігом пішли за село, покричимо всі разом. Дітям час від часу потрібно покричати і погаласувати.
Мої онуки знають, що їхати до Бабки - це їхати до піратських походів і квестів, це міряти бронежилет і стріляти з пістолета по мішенях.
Моїх онуків коли везуть від мене додому - вони мовчать і сплять, вони втомлені найкращою втомою, від ігор, від купання в озері і біготні.
Жаль, що це рідко стається, коли у мене онуки. Іноді мої онуки питають:
- Бабка, ти знову на фронт? Ти будеш там рятувати людей?
Ага, дітки. Бо цим самим я рятую і вас.
А сапочку в руки? Це я вмію теж. І валянки іноді взуваю. Вам хочеться пореготати, як отака бабуся, як я, тицяє старечим пальчиком у смартфон, намагаючись розібратись, як і що в ньому працює?
Порегочіть краще над собою, що досі не сподобились купити смартфони своїм дідусям та бабусям, своїм літнім батькам.
Або спитайте у Валі Варави, як їй працювати з немолодими людьми, які і досі мають кнопочні телефони, з яких не можуть відправити фото медичних документів, коли вже задихаються і потребують кисневий концентратор.
Спитайте у Валі Варави, як вона їде до цих людей, щоб зробити документальну передачу концентратора там, на місці, і я навіть не хочу уявляти, яких прокльонів Валя шле їхнім дорослим дітям, які і досі не забезпечили маму і тата принаймні любов'ю і піклуванням, мовчу вже про смартфон.
А що це спалах ейджізму у мережі?
Одне ляпнуло про Єбабусю, а ви всі бігом і підхопили? То чим ви кращі?
До речі, в Україні літні люди завжди звались СТАРШИМИ ЛЮДЬМИ. Не пенсами. Не бабцями й дєдками. А отак, з повагою, шанобливо - це просто старші люди.
І хто цього не знає - ну, братці, тоді я точно знаю, хто з нас насправді Єбабуся.
Ось я, у дні, коли вже почала бути бабусею. У дні, коли почалась війна. Ось я, коли війна вже вісім років. Ось я, на фронті і в тилу.
Так я ще й не найстарша серед волонтерок. І серед волонтерів.
Ось - ми зробили мій аніме-портрет, з онуками. Це як я уявляю себе і як мене уявляють мої онуки. Норм така бабуся, га?
Так що ви там казали про бабусю? Стареньку, у хустинці, що тикає заскорузлими пальцями в новенький подарований смартфон?
ну-ну.
Старші люди моєї стрічки.
Прошу і ваших фото в коменти.
Відшмагаймо невихованих і нечемних по рожевих попках.
Та щоб вони у нашому віці самі виглядали такими бабусями і дідусями, і робили те, що робимо ми.

Єбабусі грьобані. (тут один склад пропущено, навіть не знаю, який)))