![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanАлі Татар-заде ·
маніякальна доктрина, або дещо чого бракує при огляді нашого противника.
Почну здалеку. Один старий мент (на жаль вже покійний) розповідав мені, як важко було зловити якогось Минського Маньяка. Це було в ссср і той маньяк діяв не лише в Минську, що ускладнювало пошуки. Так от, тоді вперше перед ментами постало питання мотивації маньяка. А ще точніше - зайвої раціоналізації злочинця.
Ми звикли (казав мент) до того, що в злочинця є мотив. Добро і зло - зайві категорії, тому що кожен крадій в його власних координатах "творить добро", коли краде, і вбивця - коли вбиває. Мотив - це безоціночний і здавалося універсальний інструмент, саме тому що він раціональний та виходить із того, що злочинець - не псих, а твереза людина.
(З психами і нетверезими було ще простіше - вони так погано замітають сліди, що трапляються буквально на всьому)
Натомість маньяк діє цілком раціонально, а мотив вислизає. Він диявольськи хитро вистежує і ховає, наче високо вмотивована людина, яка добре знає для чого це і чому важливо врахувати усі деталі.
Але неможливо (тоді було) описати мотивами такий фактор, наприклад, як те що жінка наділа червону сукню і цього вже достатньо, аби її вбити. І не веде нікуди - заборонити червоні сукні? приставити охорону до всіх у червоному?
Західні розробки тоді були невідомі (в них ця проблема була усвідомлена раніше, і не в останю чергу - через літературний образ Джека Потрошителя).
Так от, повертаємось до противника.
Маньяк - це не те щоб не був раціональним. Він навіть хитрожопіший за пересічного хулигана, тому що може будувати плани помсти роками, десятиліттями.
Але мотивом йому може слугувати будь-що, з певного окресленого кола (психопатичного портрету).
На практиці це мусить мати наступні наслідки.
Маньяк - завжди під підозрою.
Маньяка не пускають навіть тоді, коли він здається не посміє, не зможе чи не додумається щось утнути.
Якщо маньяка не можна скрутити, то треба хочаб зробити його пику настільки відомою, щоби ніхто не впускав на гарматний постріл. Не відчиняв дверей ані йому, ані людям що схожі на нього, ані людям які підозріло виправдовують його.
Також, раціоналізуючи противника, зазвичай відкидають особливо несусвітні варіанти.
Так от, для маньяка всі ті варіанти мають бути в розробці.
Якщо відомо, що він любить ромашки і шаленіє від червоного - щож, це погана прикмета для гангстера, терориста чи крадія, але хороша зачіпка для пастки маньяку.
маніякальна доктрина, або дещо чого бракує при огляді нашого противника.
Почну здалеку. Один старий мент (на жаль вже покійний) розповідав мені, як важко було зловити якогось Минського Маньяка. Це було в ссср і той маньяк діяв не лише в Минську, що ускладнювало пошуки. Так от, тоді вперше перед ментами постало питання мотивації маньяка. А ще точніше - зайвої раціоналізації злочинця.
Ми звикли (казав мент) до того, що в злочинця є мотив. Добро і зло - зайві категорії, тому що кожен крадій в його власних координатах "творить добро", коли краде, і вбивця - коли вбиває. Мотив - це безоціночний і здавалося універсальний інструмент, саме тому що він раціональний та виходить із того, що злочинець - не псих, а твереза людина.
(З психами і нетверезими було ще простіше - вони так погано замітають сліди, що трапляються буквально на всьому)
Натомість маньяк діє цілком раціонально, а мотив вислизає. Він диявольськи хитро вистежує і ховає, наче високо вмотивована людина, яка добре знає для чого це і чому важливо врахувати усі деталі.
Але неможливо (тоді було) описати мотивами такий фактор, наприклад, як те що жінка наділа червону сукню і цього вже достатньо, аби її вбити. І не веде нікуди - заборонити червоні сукні? приставити охорону до всіх у червоному?
Західні розробки тоді були невідомі (в них ця проблема була усвідомлена раніше, і не в останю чергу - через літературний образ Джека Потрошителя).
Так от, повертаємось до противника.
Маньяк - це не те щоб не був раціональним. Він навіть хитрожопіший за пересічного хулигана, тому що може будувати плани помсти роками, десятиліттями.
Але мотивом йому може слугувати будь-що, з певного окресленого кола (психопатичного портрету).
На практиці це мусить мати наступні наслідки.
Маньяк - завжди під підозрою.
Маньяка не пускають навіть тоді, коли він здається не посміє, не зможе чи не додумається щось утнути.
Якщо маньяка не можна скрутити, то треба хочаб зробити його пику настільки відомою, щоби ніхто не впускав на гарматний постріл. Не відчиняв дверей ані йому, ані людям що схожі на нього, ані людям які підозріло виправдовують його.
Також, раціоналізуючи противника, зазвичай відкидають особливо несусвітні варіанти.
Так от, для маньяка всі ті варіанти мають бути в розробці.
Якщо відомо, що він любить ромашки і шаленіє від червоного - щож, це погана прикмета для гангстера, терориста чи крадія, але хороша зачіпка для пастки маньяку.
no subject
Date: 2022-02-19 03:10 pm (UTC)Дуже би хотілося. Але досі якось важкувато йшло... Можливо, останні події трохи відкриють декому очі.