![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanVassyl Trylis
Дуже цїкаво почути думку сучасної інтелїгенцїї з цього приводу, але, любі панове й панї, зібравшись написати щось лїнгвістичне, подумайте гарно, чи ви справдї розумієте те, що пишете.
-----
8 лютого 2017 р. ·
СПОТВОРЕННЯ ВИМОВИ – зовсїм не такий собі невинний спонтанний процес розвитку, як багатьом здається. Природна вимова справдї неминуче міняється з часом – але за своїми внутрішнїми законами. Коли ж на неї навалюється стороння сила – бездарно й безвідповідально складені граматики, словники та інші НОРМАТИВНІ документи, коли вторгається чужа мова, коли народжується поколїння лїнгвістів, яким з пелюшок кортить будь-що вдосконалити мову, – от тодї чекай руїни.
НЕНАГОЛОШЕНЕ Е – чи не найтяжча жертва нашої недосконалої граматики. Всї підручники пишуть, як треба поводитися з ненаголошеним «е», але це просто блюзнїрство: нїякі балачки не поможуть, якщо цї правила не відображені в правописї. Он у французів є штук п’ять різноманїтних звуків, дуже схожих на «е». То французи давно подбали про те, щоб цї звуки можна було впізнати на письмі – от вони й живуть у них уже не одне столїття, і народ не нехтує ними, бо чує їхню красу. А в Українї новітня суцїльна «грамотність» запанувала тільки за більшовиків – і наше різноманїтне в дїалектах, наголосах і ненаголосах «е», розспіване народом від майже ідеального «и» («нинавидю») до майже росїйського «є» («вибачєйте»), виявилося причесаним під одну-єдину лїтеру «е», яку нинї живущі поколїння українцїв чесно вивчають ще в дошкільній каторзї і вже все життя вимовляють одноманїтно й просто. Щоб не заморочуватись.
Я ненавиджу українську естраду, зокрема, й за те, що всї естрадні співаки й співицї очевидно й безповоротно позбавлені розуміння ненаголошеного «е». Прислухайтесь до сучасних естрадних пісень. Майже в кожній з них є слова «менї», «мене», «тебе» - в них особливо часто й особливо болїсно звучить ненаголошене «е», у мене від нього просто вуха в’януть і молоко в глечику скисає; виявляється, що цього вже майже нїхто не чує, тобто ця вимова стала нормою! Оце мекання й бекання, над яким ще років 60 тому все село вривало б животи, сьогоднї сприймається абсолютно спокійно – адже ТАК НАПИСАНО!
От де мали б попрацювати лїнгвісти-спецїалїсти та укласти граматику, яка зберегла би цей диво-віночок е-и. А не тягти в правописи «історично притаманне» Ґ, якому тепер нїхто ради не дасть, бо воно стосується переважно чужих слів - і як же їх розгадувати, коли ми й своїх до ладу не знаємо… А ще дивуємося, що нашу солов'їну, журавлину, калинову, бузинову не цїнують не шанують навіть наші дїти.
Дуже цїкаво почути думку сучасної інтелїгенцїї з цього приводу, але, любі панове й панї, зібравшись написати щось лїнгвістичне, подумайте гарно, чи ви справдї розумієте те, що пишете.
-----
8 лютого 2017 р. ·
СПОТВОРЕННЯ ВИМОВИ – зовсїм не такий собі невинний спонтанний процес розвитку, як багатьом здається. Природна вимова справдї неминуче міняється з часом – але за своїми внутрішнїми законами. Коли ж на неї навалюється стороння сила – бездарно й безвідповідально складені граматики, словники та інші НОРМАТИВНІ документи, коли вторгається чужа мова, коли народжується поколїння лїнгвістів, яким з пелюшок кортить будь-що вдосконалити мову, – от тодї чекай руїни.
НЕНАГОЛОШЕНЕ Е – чи не найтяжча жертва нашої недосконалої граматики. Всї підручники пишуть, як треба поводитися з ненаголошеним «е», але це просто блюзнїрство: нїякі балачки не поможуть, якщо цї правила не відображені в правописї. Он у французів є штук п’ять різноманїтних звуків, дуже схожих на «е». То французи давно подбали про те, щоб цї звуки можна було впізнати на письмі – от вони й живуть у них уже не одне столїття, і народ не нехтує ними, бо чує їхню красу. А в Українї новітня суцїльна «грамотність» запанувала тільки за більшовиків – і наше різноманїтне в дїалектах, наголосах і ненаголосах «е», розспіване народом від майже ідеального «и» («нинавидю») до майже росїйського «є» («вибачєйте»), виявилося причесаним під одну-єдину лїтеру «е», яку нинї живущі поколїння українцїв чесно вивчають ще в дошкільній каторзї і вже все життя вимовляють одноманїтно й просто. Щоб не заморочуватись.
Я ненавиджу українську естраду, зокрема, й за те, що всї естрадні співаки й співицї очевидно й безповоротно позбавлені розуміння ненаголошеного «е». Прислухайтесь до сучасних естрадних пісень. Майже в кожній з них є слова «менї», «мене», «тебе» - в них особливо часто й особливо болїсно звучить ненаголошене «е», у мене від нього просто вуха в’януть і молоко в глечику скисає; виявляється, що цього вже майже нїхто не чує, тобто ця вимова стала нормою! Оце мекання й бекання, над яким ще років 60 тому все село вривало б животи, сьогоднї сприймається абсолютно спокійно – адже ТАК НАПИСАНО!
От де мали б попрацювати лїнгвісти-спецїалїсти та укласти граматику, яка зберегла би цей диво-віночок е-и. А не тягти в правописи «історично притаманне» Ґ, якому тепер нїхто ради не дасть, бо воно стосується переважно чужих слів - і як же їх розгадувати, коли ми й своїх до ладу не знаємо… А ще дивуємося, що нашу солов'їну, журавлину, калинову, бузинову не цїнують не шанують навіть наші дїти.