![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanПетро Олещук
Є такі історії, які демонструють з усією повнотою, як не треба публікувати новини, як не треба сприймати і поширювати інформацію, як взагалі треба ставитися до повідомлень у соціальних мережах.
Ну от я, приміром, уже кілька днів дивлюся на смішні розповіді, як у нас будуть запроваджувати "картки на харчування". Звісно, усі вони при цьому використовують аналогії з відповідною картковою системою часів пізнього СРСР та купонів перших років незалежності.
Розібравшись, про що йде мова, я з'ясував, що мова, як завжди, про некоректне використання слів радника президента О. Устенка, який казав про необхідність вивчення досвіду допомоги соціально-незахищеним категоріям у розвинених країнах. Зокрема, згадав і про систему продуктових талонів у США.
Зрозуміло, що американські "талони" не мають жодного відношення до "талонів" радянських. Це зовсім інше явище, яке успішно використовується у США не одне десятиліття.
Якби хтось дав собі раду прочитати хоч щось з цієї теми (хоча б українську Вікіпедію, де є цілком інформативна стаття - https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BC%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B0_%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8_%D1%83_%D0%B4%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D1%85%D0%B0%D1%80%D1%87%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96), то вони б дізналися, що справді є і такий варіант соціальної допомоги. Зрозуміло, що запроваджують їх у США зовсім не від нестачі продуктів харчування, а, швидше, через зворотні причини.
За допомогою такої програми у США вирішують дві задачі: 1) цільова допомога незахищеним громадянам, яка буде витрачена саме на їжу; 2) підтримка власних виробників продуктів харчування (це, до речі, програма Міністерства сільського господарства).
Звісно, не факт, що нам саме щось так потрібне, і не факт, що у нас таке будуть впроваджувати. Поки це все лише на рівні розмов. Але, очевидно, що у США - не дурніші і не бідніші за нас, а прямо навпаки. І там подібні програми успішно і багато років працюють (одержують їх близько 15% населення). Тож було б дивно не вивчати подібний досвід.
Тим більше зараз, коли весь світ надає ту або іншу допомогу власним громадянам в умовах пандемії і загального зростання рівня соціальних проблем.
Є такі історії, які демонструють з усією повнотою, як не треба публікувати новини, як не треба сприймати і поширювати інформацію, як взагалі треба ставитися до повідомлень у соціальних мережах.
Ну от я, приміром, уже кілька днів дивлюся на смішні розповіді, як у нас будуть запроваджувати "картки на харчування". Звісно, усі вони при цьому використовують аналогії з відповідною картковою системою часів пізнього СРСР та купонів перших років незалежності.
Розібравшись, про що йде мова, я з'ясував, що мова, як завжди, про некоректне використання слів радника президента О. Устенка, який казав про необхідність вивчення досвіду допомоги соціально-незахищеним категоріям у розвинених країнах. Зокрема, згадав і про систему продуктових талонів у США.
Зрозуміло, що американські "талони" не мають жодного відношення до "талонів" радянських. Це зовсім інше явище, яке успішно використовується у США не одне десятиліття.
Якби хтось дав собі раду прочитати хоч щось з цієї теми (хоча б українську Вікіпедію, де є цілком інформативна стаття - https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BC%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B0_%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8_%D1%83_%D0%B4%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D1%85%D0%B0%D1%80%D1%87%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96), то вони б дізналися, що справді є і такий варіант соціальної допомоги. Зрозуміло, що запроваджують їх у США зовсім не від нестачі продуктів харчування, а, швидше, через зворотні причини.
За допомогою такої програми у США вирішують дві задачі: 1) цільова допомога незахищеним громадянам, яка буде витрачена саме на їжу; 2) підтримка власних виробників продуктів харчування (це, до речі, програма Міністерства сільського господарства).
Звісно, не факт, що нам саме щось так потрібне, і не факт, що у нас таке будуть впроваджувати. Поки це все лише на рівні розмов. Але, очевидно, що у США - не дурніші і не бідніші за нас, а прямо навпаки. І там подібні програми успішно і багато років працюють (одержують їх близько 15% населення). Тож було б дивно не вивчати подібний досвід.
Тим більше зараз, коли весь світ надає ту або іншу допомогу власним громадянам в умовах пандемії і загального зростання рівня соціальних проблем.