![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanКонстантин Ильченко,
. Всі роки війни Міністерство оборони очолювали військові, яких можна було порівняти хіба що з муміями. Вони розкривали свого рота, тільки для того, щоб в черговий раз розказати, що армія РФ найпотужніша у світі, і що Путін нападе.
Коли я це чув, то мені завжди хотілося подивитися, а чи не розширені у них зіниці очей? Чи все у них в порядку зі здоров’ям? Ну, правда ж, як можна чекати нападу від Росії, коли вона вже захопила 7% території України? Здоровій людині таке не зрозуміти.
Всі ці роки Міноборони продукувало капітулянтські настрої, дух поразки постійно витав у повітрі, в армії панував совок і зрада. Генерали, яких у нас більше ніж в армії США, під'їдалися на хабарях від контрактів на постачання солдатської тушонки. Останній міністр так той, взагалі був наче глухонімим, так і пішов мовчки…
Армія і народ від воєнного міністерства чекають зовсім інші речі. Це відомство повинне стати рупором перемоги, джерелом високого морального духу бійців та офіцерів. Міністр своїми заявами повинен дарувати народу впевненість в тому, що ми нація незламних і обов’язково подолаємо всіх своїх ворогів.
Нарешті я таке почув:
«Як було раніше, вже не буде. Всі громадяни повинні бути готові захищати країну. Щоб у Кремлі не виникало навіть думок про рецидиви. Ми повинні виховувати дітей з розумінням, що їх це може торкнутися. А це означає зовсім інший формат відносин між громадянами і владою. Це база для нового публічного контракту».
Це слова нового міністра Міноборони О. Резнікова. Цивільна людина, на відміну від своїх попередників-професіоналів, прийшла, розібралась, розставила правильні пріоритети та озвучила концепт поведінки для суспільства і в цілому для країни, в умовах тривалої війни.
Виникає питання, нащо ми десятиріччями вчили та годували всіх цих муженок, хомчаків, таранів та інших істот в лампасах, які в трагічні для держави та народу часи виявилися не тільки безпорадними, а і часто реально небезпечними?
Проте, хай це буде на їх совісті та у кримінальних справах, які обов’язково рано чи пізно будуть відкриті щодо тих, хто всі ці роки паразитував на армії.
Для нас же головне, щоб слова Резнікова не залишилися просто словами, а матеріалізувалися в конкретні накази та дії, які приведуть нас до переможного миру.
-
. Всі роки війни Міністерство оборони очолювали військові, яких можна було порівняти хіба що з муміями. Вони розкривали свого рота, тільки для того, щоб в черговий раз розказати, що армія РФ найпотужніша у світі, і що Путін нападе.
Коли я це чув, то мені завжди хотілося подивитися, а чи не розширені у них зіниці очей? Чи все у них в порядку зі здоров’ям? Ну, правда ж, як можна чекати нападу від Росії, коли вона вже захопила 7% території України? Здоровій людині таке не зрозуміти.
Всі ці роки Міноборони продукувало капітулянтські настрої, дух поразки постійно витав у повітрі, в армії панував совок і зрада. Генерали, яких у нас більше ніж в армії США, під'їдалися на хабарях від контрактів на постачання солдатської тушонки. Останній міністр так той, взагалі був наче глухонімим, так і пішов мовчки…
Армія і народ від воєнного міністерства чекають зовсім інші речі. Це відомство повинне стати рупором перемоги, джерелом високого морального духу бійців та офіцерів. Міністр своїми заявами повинен дарувати народу впевненість в тому, що ми нація незламних і обов’язково подолаємо всіх своїх ворогів.
Нарешті я таке почув:
«Як було раніше, вже не буде. Всі громадяни повинні бути готові захищати країну. Щоб у Кремлі не виникало навіть думок про рецидиви. Ми повинні виховувати дітей з розумінням, що їх це може торкнутися. А це означає зовсім інший формат відносин між громадянами і владою. Це база для нового публічного контракту».
Це слова нового міністра Міноборони О. Резнікова. Цивільна людина, на відміну від своїх попередників-професіоналів, прийшла, розібралась, розставила правильні пріоритети та озвучила концепт поведінки для суспільства і в цілому для країни, в умовах тривалої війни.
Виникає питання, нащо ми десятиріччями вчили та годували всіх цих муженок, хомчаків, таранів та інших істот в лампасах, які в трагічні для держави та народу часи виявилися не тільки безпорадними, а і часто реально небезпечними?
Проте, хай це буде на їх совісті та у кримінальних справах, які обов’язково рано чи пізно будуть відкриті щодо тих, хто всі ці роки паразитував на армії.
Для нас же головне, щоб слова Резнікова не залишилися просто словами, а матеріалізувалися в конкретні накази та дії, які приведуть нас до переможного миру.
-