чому росіяни не люблять українців і кримьких татар та не визнають їх окремими народами

[don_katalan]

Olga Dukhnich
У 2009 році я захистила диссертацію на тему, чому росіяни не люблять українців і кримьких татар та не визнають їх окремими народами.
(це якщо коротко, як зараз модно, викладати матеріал)
Тут зі мною трапився семінар по ідентичності, а також полковники, які зачитуються моїм дисером в військовій академії, то ж я вирішла трохи пригадати про шо там було.
А було там про ідентичність.
Ідентичність людини така доволі складна багатокомпонентна штука, вона діалогічна, бо ми завжди розповідаємо ким ми є комусь іншому, хто присутній з нами в одному просторі, з ким діалог має постіний характер.
Головне в ідентичностях - це межі. Як саме і де саме, яким чином людина проводить кордон між Я та не-Я, моя група та інша група.
В 2009 році я жила в Криму, де існували у доволі значних пропорціях три етнічні групи: росіяни, українці та кримські татари.
Тож я досліджувала, як кожен з цих етносів проводить кордони власної ідентичності у відношені до двох інших.
і ось що важливо
Якщо ти живеш у такому середовищі з трьома етносами, дуже важливо, щоби ваші ідентичності були співмірними.
Кожен з вас мав, що пред'явити у символічному обміні-діалозі з іншим.
І тут ми повертаємося до того, що гармонійна ідентичність це коли в кожному випадку твоя ідентичність не пуста, а заповнена сенсами, аргументами, доказами її існування, реальною взаємодією.
Два етноси: українці і кримьскі татари розвивалися доволі гармонійно, в них була визначена та наповнена сенсами та вкоріненністю в регіон та країну етнічна ідентичність, а також національна українська, як наступний щабель.
А ось з кримськими росіянами було гірше.
По перше, росіяни мають доволі забуту, мало проговорену, архаічну етнічну ідентичність яку повністю поглинула імперська. По друге, як такої, вони не мають національної ідентичності. Вони не приватизували та не присвоїли власну державу.
Це держава присвоїла їх та зробила паливом своїх імперських амбіцій.
Саме тому, що вони не мають етнічної та національної ідентичності росіяни - народ, який не утворює міцних діаспор, вже в другому поколінні в будь-якій країни вони інтегруються в титульну націю, бо не мають чого передати наступному поколінню.
Як виглядало все це на практиці у Криму.
Кримські росіяни станом на 2013 рік були максимально непевною групою ідентичності. Їм нема чого було пред'явити для символічного обміну з укураїнцями та кримськими татарами.
Нічого в Криму не свідчило про їх етнічну вкоріненість в регіон.
Лаптєй, косовороток та російських дерв яних церков та усього іншого, що асоціюється хоч з якоюсь але етнічністю замішаною на релігії (там все складно) в них не було
Але були символи імперської ідентентичності - всі ці палаци ЮБК, Катерина, тощо.
Але імперія була за кордоном, і нація теж не проглядалася.
Тож там, де у двох інших етнічних груп було що презентувати світові в них була малоусвідомлена порожнина.
Яку наповнювали страх та відповідно агресія до того, що є в інших.
Фантазії кримського росіянина про ідентичність кримських татар та українців:
"Вони такі згуртовані тому, що щось проти нас замислюють" = не може бути природньої етнічно згуртовавної групи, може бути тільки група змови, яка проти нас щось замислює
"Українці - недонарод" = насправді це в нас, росіян, нема відчуття власної національної та етнічної ідентичності і ми будемо намагатися робити все, що можливо, щоб зруйнувати, знецінити та розмити її у інших. Проекція, по-іншому.
Цінності мажуться на хліб - каже Ярослав Грицак, підкреслючи практичний сенс цінностей.
Через 5 років після захисту дисертації, виявилося, що ідентичності, за метафорою Грицака, теж "мажуться", але вже не на хліб, а на зброю.