![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanBorys Babin · Дуже не хотів повертатися до білоруського диктатора, бо щодо нього та Криму, щодо резиденції його адміністрації у Кореїзі та специфіки масштабного "товарообігу з кримською економікою", експертами "АРК" все було вказане, і узагалі, і зокрема, рік тому.
Але змушений.
Бо для влади наразі існує істотна спокуса "нічого не помітити", адже це може здатися декому дуже зручним.
Або може початися хвиля самозаспокоєння щодо заяв нелегітимної та невизнаної людини.
Так, дійсно нелегітимної та невизнаної.
В очах демократичного світу.
Але не в очах багатьох подібних диктаторів, де їх трохи благоразумніші та вільніші у поведінці шептуни зважують усі бонуси з Кремля та ризики з інших місць.
Та уважно дивляться наразі на Мінськ та Київ.
На реакцію.
А ще нинішня ситуація підтверджує загальне правило - Україна наразі не має такого потужного впливу у світі щоб будувати довгострокові "взаємовігідні" відносини з будь-яким авторитарним режимом.
Ми їм у принципі не цікаві та не потрібні.
Нам поміняють на буси та дзеркальце, і це ще у кращому випадку.
Але прагнучи йти якимись запліснялими та вкритими трухою рейками ми із впертістю студента-задовільника КІМО, вартою на краще застосування, будуємо всілякі "багатовекторності" з окремими, прямо кажучі, канібальскими режимами.
Шукаємо там якісь відтінки сірого. Чи червоного.
Але у сучасному світі сірі дуже швидко стають чорними.
Занадто швидко.
Тому ми можемо далі сором'язливо ховатися від білоруських біженців чи жахатися підтримки демократичного, острівного Китаю. Але "дякувати" нам за такий відступ від ідеалів свободи та демократії завжди будуть однаково.
Питання у тому чим можна віддячити у відповідь.
Звісно було б добре щоб хтось наразі "пришмалив вуси" рибній мафії, що потужно завойовує українські ринки, брестський гешефт від якої капає прямо у кишеню Лукашенки.
Або б розпочав нарешті роз'єднання енергосистем чи диверсифікацію ринку дизелю.
Втім для суспільства наразі є єдиний ефективний шлях реагування - це виявлення та висвітлення фактів закупівель в Україні білоруської продукції за державний та комунальний кошт.
Фактів підтримки посіпак російської агресії проти України.
Але змушений.
Бо для влади наразі існує істотна спокуса "нічого не помітити", адже це може здатися декому дуже зручним.
Або може початися хвиля самозаспокоєння щодо заяв нелегітимної та невизнаної людини.
Так, дійсно нелегітимної та невизнаної.
В очах демократичного світу.
Але не в очах багатьох подібних диктаторів, де їх трохи благоразумніші та вільніші у поведінці шептуни зважують усі бонуси з Кремля та ризики з інших місць.
Та уважно дивляться наразі на Мінськ та Київ.
На реакцію.
А ще нинішня ситуація підтверджує загальне правило - Україна наразі не має такого потужного впливу у світі щоб будувати довгострокові "взаємовігідні" відносини з будь-яким авторитарним режимом.
Ми їм у принципі не цікаві та не потрібні.
Нам поміняють на буси та дзеркальце, і це ще у кращому випадку.
Але прагнучи йти якимись запліснялими та вкритими трухою рейками ми із впертістю студента-задовільника КІМО, вартою на краще застосування, будуємо всілякі "багатовекторності" з окремими, прямо кажучі, канібальскими режимами.
Шукаємо там якісь відтінки сірого. Чи червоного.
Але у сучасному світі сірі дуже швидко стають чорними.
Занадто швидко.
Тому ми можемо далі сором'язливо ховатися від білоруських біженців чи жахатися підтримки демократичного, острівного Китаю. Але "дякувати" нам за такий відступ від ідеалів свободи та демократії завжди будуть однаково.
Питання у тому чим можна віддячити у відповідь.
Звісно було б добре щоб хтось наразі "пришмалив вуси" рибній мафії, що потужно завойовує українські ринки, брестський гешефт від якої капає прямо у кишеню Лукашенки.
Або б розпочав нарешті роз'єднання енергосистем чи диверсифікацію ринку дизелю.
Втім для суспільства наразі є єдиний ефективний шлях реагування - це виявлення та висвітлення фактів закупівель в Україні білоруської продукції за державний та комунальний кошт.
Фактів підтримки посіпак російської агресії проти України.