![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanRostyslav Demchuk
Не знаю, але це питання у моїй свідомості чомусь виникло. Трохи покопався у своїх думках, емоціях, рефлексіях і зрозумів причину появи цього питання. Уперше з дискомфортом зіштовхнувся у аеропорту Сучави, коли повертався із Чернівців до Бельгії. Там під час посадки сканер QR коду не міг його прочитати з паперового сертифікату, читав лише зi смартфону. А смартфон, як я попередньо писав, у мене поцупили під час концерту рокгурту "Хардкіс" в акурат за день перед від'їздом до Сучави. Але після тривалої словесної перепалки вдались до такого вирішення питання: xтось із румунських пасажирів запропонував завантажити QR код мого сертифікату на свій телефон і таким чином я потрапив на свій рейс. З десяток пасажирів не допустили на борт оскільки вони не мали ані сертифікату, ані ПЦР тестy на COVID-19. У свідомості відклався дуже негативний осад.
А минулого понеділка мене не пустили на роботу у Європарламент без QR коду сертифікату про вакцинацію. Помилки апарату європарламенту - не встигли вчасно усім розіслати е-мейли про нові правила безпеки у Європейському парламенті. Питання вирішилось швидко: донька відсканувала мій сертифікат, який лежав удома і перслала його на мій телефон. А от сама донька не вакцинувалася вчасно, бо корпіла над науковою роботою, а тепер не вакцинується принципово бо справедливо вважає, що примусове вакцинування порушує людські права, принижує її гідність і поділяє людей на два сорти. Повністю її підтримую. Але донька свідомо позбавила себе відвідування кінотеатрів, басейну, спортзалу й чимало різних цікавих і корисних івентів. Обурення людей чути скрізь. Особливо серед молоді. Як аргумент: ніхто не знає про негативні побічні впливи, зокрема для тих, хто іще не має дітей. Чи не позначиться вакцинування на майбутніх дітях. І ще чути чимало інших доволі вагомих i слушних аргументів.
Ось із цією інформацією і негативними емоціями я звернувся до історії. Особливо масовими були бунти під час так званої пятої холерної пандемії, яка охопила світ у 1881–1896 роках. Жертвами бунтів у першу чергу ставали лікарі.
Думаю, що у Європі бунти не повторяться. А от в Україні усе можливо. Адже розподіл на вакцинованих і не вакцинованих в Україні зарaз відбувається різко і радикально. У середу, 3-го листопада в Києві планyється масштабний мітинг протесту проти чергового карантину і різноманітних обмежень. Істерія і протистояння між вакцинованими і не вакцинованими зростає. Суспільство загнане в глухий кут, із якого вихід ще не знайдено.
У мене колега, працює у бібліотеці Європарламенту, двічі вакцинований, був після вакцинації уражений ковідом і нічого не відчув, люди з його оточення захворіли і злягли. Його змусили зробити тест, тест виявився позитивним, але він жодних симптомів не відчував. Таких людей дуже багато. Тепер запитання: хто є більш небезпечний? Вакцинований рознощик і поширювач хвороби, чи невакцинований хворий.
Я двічі вакцинований і контактував зі своїм хворим колегою, але я не знаю: може я також маю в собі вірус, проте нічого не відчуваю і також поширюю хворобу серед непривитих. Я цього не знаю. І таких багато. От яка проблема з'явилася.
Не знаю, але це питання у моїй свідомості чомусь виникло. Трохи покопався у своїх думках, емоціях, рефлексіях і зрозумів причину появи цього питання. Уперше з дискомфортом зіштовхнувся у аеропорту Сучави, коли повертався із Чернівців до Бельгії. Там під час посадки сканер QR коду не міг його прочитати з паперового сертифікату, читав лише зi смартфону. А смартфон, як я попередньо писав, у мене поцупили під час концерту рокгурту "Хардкіс" в акурат за день перед від'їздом до Сучави. Але після тривалої словесної перепалки вдались до такого вирішення питання: xтось із румунських пасажирів запропонував завантажити QR код мого сертифікату на свій телефон і таким чином я потрапив на свій рейс. З десяток пасажирів не допустили на борт оскільки вони не мали ані сертифікату, ані ПЦР тестy на COVID-19. У свідомості відклався дуже негативний осад.
А минулого понеділка мене не пустили на роботу у Європарламент без QR коду сертифікату про вакцинацію. Помилки апарату європарламенту - не встигли вчасно усім розіслати е-мейли про нові правила безпеки у Європейському парламенті. Питання вирішилось швидко: донька відсканувала мій сертифікат, який лежав удома і перслала його на мій телефон. А от сама донька не вакцинувалася вчасно, бо корпіла над науковою роботою, а тепер не вакцинується принципово бо справедливо вважає, що примусове вакцинування порушує людські права, принижує її гідність і поділяє людей на два сорти. Повністю її підтримую. Але донька свідомо позбавила себе відвідування кінотеатрів, басейну, спортзалу й чимало різних цікавих і корисних івентів. Обурення людей чути скрізь. Особливо серед молоді. Як аргумент: ніхто не знає про негативні побічні впливи, зокрема для тих, хто іще не має дітей. Чи не позначиться вакцинування на майбутніх дітях. І ще чути чимало інших доволі вагомих i слушних аргументів.
Ось із цією інформацією і негативними емоціями я звернувся до історії. Особливо масовими були бунти під час так званої пятої холерної пандемії, яка охопила світ у 1881–1896 роках. Жертвами бунтів у першу чергу ставали лікарі.
Думаю, що у Європі бунти не повторяться. А от в Україні усе можливо. Адже розподіл на вакцинованих і не вакцинованих в Україні зарaз відбувається різко і радикально. У середу, 3-го листопада в Києві планyється масштабний мітинг протесту проти чергового карантину і різноманітних обмежень. Істерія і протистояння між вакцинованими і не вакцинованими зростає. Суспільство загнане в глухий кут, із якого вихід ще не знайдено.
У мене колега, працює у бібліотеці Європарламенту, двічі вакцинований, був після вакцинації уражений ковідом і нічого не відчув, люди з його оточення захворіли і злягли. Його змусили зробити тест, тест виявився позитивним, але він жодних симптомів не відчував. Таких людей дуже багато. Тепер запитання: хто є більш небезпечний? Вакцинований рознощик і поширювач хвороби, чи невакцинований хворий.
Я двічі вакцинований і контактував зі своїм хворим колегою, але я не знаю: може я також маю в собі вірус, проте нічого не відчуваю і також поширюю хворобу серед непривитих. Я цього не знаю. І таких багато. От яка проблема з'явилася.